Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни й добробут людей. Аграрний сектор пов’язаний із господарюванням на землі, вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві складаються специфічні аграрні відносини. Це відносини, які виникають з приводу, по-перше, привласнення й використання землі та інших засобів сільськогосподарського виробництва; по-друге, виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг.
Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі виступають:
а) суспільство у цілому в особі держави;
б) виробничі колективи, представлені сільськогосподарськими підприємствами (кооперативами, селянськими спілками, фермерськими господарствами, підрядними та орендними формуваннями);
в) індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції (фермери, сімейно-індивідуальні господарства, робітники держгоспів, службовці і т.д.).
Аграрні відносини є складовою частиною загальної системи економічних відносин суспільств. Найбільш чітко цей зв’язок проявляється в розвитку АПК на базі агропромислової інтеграції.
Особливостями аграрних відносин є:
- земля виступає головним об’єктом виробничих відносин і основний засіб виробництва. Одночасно – вона є предметом праці і засобом праці.
- сезонність сільгоспвиробництва. Робочий період має відносно короткий час – осінь, весна, літо (часи пік).
- переплетіння економічних і природних процесів відтворення. Кінцевий результат залежить не лише від людини, а й від природи.
- складність та різноманітність економічних зв’язків, породжених входженням сільського господарства в АПК та народне господарство в цілому, а також переплетінням різноманітних форм власності.
Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є наявність постійного додаткового доходу в господарствах, які ведуть господарювання в кращих умовах.
Власність на землю породжує особливий доход – земельну ренту.
Земельна рента – це нетрудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю і право господарювання на землі.
В історії земельних відносин розрізняють докапіталістичну (рабовласницьку та феодальну) і капіталістичну земельну ренту. Земельна рента визнавалась і при соціалізмі.
Є три основні види земельної ренти: диференціальна, абсолютна та монопольна.
На поверхні рента проявляється у формі орендної плати.
Орендна плата – це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині і встановлюється власником землі залежно від умов договору.
Диференціальна земельна рента пов'язана з монополією на землю як об'єкт господарювання. Ця монополія викликана обмеженістю земельних ґрунтів, зростаючим попитом на продукцію аграрного сектору, неможливістю зосередження виробництва сільгосппродукції лише на кращих землях.
Диференціальною вона називається тому, що виникає як різниця між суспільною і індивідуальною вартістю продукції землеробства.
Виділяють два види диференціальної ренти :
Диференціальна рента І виникає внаслідок диференціації земельних ділянок за родючістю або місцем розташування.
Диференціальна рента ІІ виникає завдяки різної продуктивності затрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок різниці у рівні господарювання, внаслідок інтенсифікації землеробства.
Причиною диференціальної ренти є монополія на землю як об'єкт господарювання.
Умовами диференціальної ренти є:
а) відмінності у природній родючості ґрунтів та місця знаходження земельних ділянок;
б) неоднакова продуктивність додаткових капітальних вкладень в одну й ту саму земельну ділянку.
Формами диференційної ренти є орендна плата, рентні платежі, плата за землю.
Джерелом диференціальної ренти є надлишок додаткового продукту, що утворюється землеробською працею на кращих земельних ділянках або в результаті продуктивніших капіталовкладень.
Абсолютна рента є породженням приватної власності на землю. Причина – монополія приватної власності на землю. Форми – орендна плата, податок на землю. Джерело – додатковий продукт, створений природою.
Монопольна рента створюється в господарствах, розташованих у винятково сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах. Умовами її є монопольні ціни. Форми – більш висока орендна плата, земельний податок.
Ціна землі – це капіталізована земельна рента. Це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику дохід у вигляді відсотка, який рівний земельній ренті, яку приносить така земельна ділянка. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна банківському відсотку:
Економічний тренінг
Мозкова атака на тему підприємств
Завдання 1.
Назвіть основні шляхи удосконалення виробничої структури. Які фактори вливають на виробничу структуру?
Завдання 2.
Назвіть фактори ефективності діяльності підприємства.
Завдання 3.
Що представляють собою показники ефективності функціонування підприємства? Дайте відповідь в структурованій формі.
Завдання 4.
Що представляє собою метод прискореної амортизації? Як розраховується амортизація на закордонних підприємствах?
Завдання 5.
Важко переоцінити народногосподарче значення ефективного використання основних фондів и виробничих потужностей. Назвіть основні направлення покращення використання основних фондів і виробничих потужностей.
Завдання 6.
Яке економічне значення економіки зворотних фондів в сучасних умовах?
Завдання 7.
Визначте правильне твердження:
Тільки капітал і труд є тими факторами, які варто враховувати при прийнятті рішень.
Невеликі форми завжди менш ефективні, чим великі.
Фірми, які несуть збитки, повинні припиняти виробництво продукції.
Економічний прибуток представляє собою неявні витрати.
Чим більший об’єм виробництва в фірмі, на виробництві, тим менші загальні постійні витрати.
Середні постійні витрати скорочуються по мірі зросту об’єму виробництва.
Завдання 8.
Дайте пояснення наступному факту:
90% всіх американських міліонерів (а їх біля 2 млн.) завдячують своїми коштами створенню власної фірми.
Макроекономіка
Тема: Національна економіка. Національний ринок і роль держави у встановленні рівноваги. Система національних рахунків
Мета: Визначити елементи національної економіки та системи національних рахунків, детально ознайомитись з особливостями ролі держави при встановленні економічної рівноваги.
Вид заняття: Лекція
Методи: Презентація, бесіда
Матеріально-технічне забезпечення: Навчальний посібник, картки.
Література
Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія: навч. посіб. – Львів: "Магнолія плюс", 2005 р.
Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб. – К.: "Академія", 2009 р.
Структура заняття
Організаційна частина заняття.
Перевірка присутності студентів на занятті, визначення основних завдань студентів при вивченні даної теми.
Повідомлення теми, формування мети та основних завдань.
3. Мотивація навчальної діяльності. Студенти повинні усвідомити сутність економічної системи та роль держави у встановленні ринкової рівноваги, вирізняти типи системи, давати характеристику економіки будь-якої держави.
4. Лекційний матеріал, план викладу матеріалу:
Система національних рахунків й історія її створення
Валовий внутрішній продукт
Способи виміру ВВП (завдання до семінару)
Співвідношення показників у системі національних рахунків