Література

1. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія: навч. посіб. – Львів: «Магнолія плюс», 2005 р.

2. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб. – К.: «Академія», 2009 р.

Структура заняття

1. Організаційна частина заняття.

Перевірка присутності студентів на занятті, визначення основних завдань студентів при вивченні даної теми.

2. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань.

Завдання до семінару:

1. Сутність заробітної плати, її види та форми (формат доходів населення)

2. Суспільні фонди споживання: сутність, структура

3. Необхідний продукт: сутність, види

4. Сімейні доходи: джерела формування та розподіл

3. Мотивація навчальної діяльності. Студенти повинні усвідомити сутність зарплати, СФС, прибутку, ренти та процентів в ринкових умовах, вирізняти форми та види зарплати, уміти аналізувати рівень життя населення країни.

4. Вивчення теоретичних основ даної теми.

5. Підведення підсумків семінарського заняття та отримання домашнього завдання.

Методичні рекомендації до семінару:

Частина перша. Обговорення основних теоретичних питань теми.

Для оцінки рівня і динаміки доходів населення використовують показники номінального доходу, передбачуваного і реального.

Номінальний дохід (N 1) – кількість грошей, отримана окремими особами протягом певного періоду.

Передбачуваний дохід (Д 1) – дохід, який може бути використаний на особистий вжиток і особисті заощадження. Передбачуваний дохід менше номінального доходу на суму податків і обов'язкових платежів.

Реальний дохід (R 1) – це кількість товарів і послуг, яку можна купити на передбачуваний дохід протягом певного періоду, тобто з поправкою на зміну рівня цін.

Номінальні грошові доходи населення формуються з різних джерел, основними з яких є: факторні доходи; грошові надходження по лінії державних програм допомоги у вигляді виплат і пільг; надходження з фінансової системи (з банків).

Засоби, які отримуються населенням, що працює по найму, в порядку винагороди власників чинника виробництва (праці) складають вирішальну частину доходів цієї групи населення: заробітна плата, доходи типу заробітної плати на підприємствах, в кооперативах і т.д.; доходи від власного господарства і ін. Аналіз тенденцій перспективного розвитку оплати чинника праці свідчить про те, що даний вигляд доходу збереже свою провідну роль у формуванні загального об'єму грошових доходів на довгострокову перспективу.

Істотний вплив на формування доходів населення роблять виплати по програмах державної допомоги. У західних країнах ці виплати позначаються терміном «трансфертні платежі» і означають виплати, наприклад, урядом домогосподарству або фермі грошей (або передачу товарів і послуг), замість яких платник безпосередньо не отримує товари і послуги.

За рахунок цих джерел здійснюються пенсійне забезпечення, утримання тимчасово непрацездатних громадян, виплачуються різного виду допомоги (на догляд за дітьми, медичне обслуговування, малозабезпеченим сім'ям на дітей, виплати допомоги з безробіття).

Заробітна плата виступає однією з найважливіших і найбільш масовою формою доходу у будь-якій економіці. У системі ринкових стосунків заробітна плата є особливо важливою категорією ще і тому, що досягає приблизно 3/4 національного доходу розвинених країн.

Сучасна економічна теорія визначає заробітну плату як ціну праці.

При цьому заробітна плата визначається в широкому і вузькому значенні слова, що пов'язано з неоднозначним трактуванням поняття "праця". У широкому значенні слова в цей термін включають оплату праці найрізноманітніших працівників: по-перше, власне робочих різних професій, об'єднаних поняттям "блакитних і білих комірців"; по-друге, фахівців високої кваліфікації, праця яких вимагає великих витрат на освіту, спеціальне навчання – це лікарі, викладачі, юристи і т. д.; у третіх, власників дрібних підприємств, що надають побутові послуги населенню. При такому підході до визначення заробітної плати в неї включаються і доходи у вигляді гонорарів, премій і інших видів винагород за працю.

У вузькому значенні слова під заробітною платою мається на увазі ставка заробітної плати, тобто ціна, що виплачується за використання одиниці праці впродовж певного часу – години, дня і т. д. Це визначення дозволяє розмежувати загальні заробітки і власне заробітну плату.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Під номінальною заробітною платою мається на увазі сума грошей, яку отримує працівник найманої праці за свою денну, тижневу, місячну працю. За величиною номінальної заробітної плати можна судити про рівень заробітку, доходу, але не про рівень споживання і добробуту людини. Для цього потрібно знати, яка реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата – це та маса життєвих благ і послуг, які можна придбати за отримані гроші. Вона знаходиться в прямій залежності від номінальної заробітної плати і у зворотній – від рівня цін на предмети споживання і платні послуги.

У більшості випадків відмінності в заробітній платі залежать від професіоналізму працівників і видів виконуваних робіт. Відмінності в оплаті праці визначаються якістю виконуваних функцій, а також тим, що робота може бути приємною і неприємною, складною або більш простою. Надбавка до заробітної плати збільшує її основну ставку за виконання робіт в нічний час, в несприятливих або шкідливих для здоров'я умовах. Висококваліфікована праця винагороджується більш високою заробітною платою, по-перше, тому, що така праця вносить вагоміший внесок в отримуваний прибуток. По-друге, висока заробітна плата кваліфікованих фахівців компенсує минулі витрати часу, засобів і зусиль на освіту і професійну підготовку.

Особливу групу складають люди, що мають талант або унікальні здібності: музиканти, вчені, гросмейстери, державні діячі і т. п. В оплату їх праці входить елемент економічної ренти, плати за винятковість їх природних дарувань. Диференціація в розмірах заробітної плати – явище об'єктивне, оскільки розширюється професійний склад працівників і міграція між групами осіб різних професій не може бути абсолютно безперешкодною.

Бідність.

Якщо розумна людина йде в гору, це означає,

що вона матеріально зацікавлена

Бідність є однією з найважливіших характеристик нерівності в розподілі доходів.

Соціально-економічний статус родини – це інтегральний показник, який відображує в родинних відношеннях особливості соціально-політичного устрою держави, його правові основи, рівень розвитку економіки, культури і суспільної самосвідомості.

Родина відчуває на собі вплив економічних, правових, ідеологічних відносин.

Родина представляє собою усвідомлено організовану на основі родинних зв’язків і спільності побуту малу групу людей, життєдіяльність яких здійснюється для реалізації соціальних і духовних потреб індивіду, самої родини і суспільства в цілому.

Саме в родині відбувається формування основних потреб індивіда, його інтересів.

Найбільш важливою функцією родини є формування і використання родинного бюджету. Із яких статей складаються доходи і витрати родин?

Доходи	Витрати
Заробітна плата. Підприємницький доход. Доходи від власності: а) рента; б) відсоток; в) орендні платежі; г) дивіденд. Державні трансфертні платежі: а) пенсії; б) стипендії; в) допомога; г) безкоштовні послуги в галузі охорони здоров’я, освіти. Доходи із інших джерел.	Соцстрахування. Податки. Споживання і смакові товари. Одяг і взуття. Квартплата. Електрика. Меблі, побутові товари. Транспорт. Придбання промислових товарів. Освіта, розваги. Досуг, мандрівки. Добровільні пожертви і внески в суспільні організації. Інші витрати. Накопичення.

Дані про сімейні бюджети дозволяють оцінити ступінь економічного розвитку країни. Виявив це в минулому столітті німецький статистик Ернст Енгель, що описав залежність, яку в його честь стали називати законом Енгеля.

Закон Енгеля: із зростанням доходів сім’ї питома вага витрат на споживання знижується, частина витрат на одяг, житло і комунальні послуги змінюється мало, а питома вага витрат на задоволення культурних і інших нематеріальних потреб помітно зростає.