3. Види грошей: товарні гроші, символічні гроші й кредитні гроші.

Товарні гроші використаються як засіб обміну, а також купуються й продаються як звичайний товар у системі бартерної економіки, тобто економіки, у якій не існує єдиного загальноприйнятого засобу обміну й товари обмінюються безпосередньо один на одного.

Символічні гроші — це засіб платежу, чия вартість або купівельна спроможність як гроші перевершує витрати їхнього виробництва або цінність при альтернативному використанні.

Грошовий обіг країн з ринковою економікою складається з наявних і безготівкових грошей. Під готівкою розуміють монети, банківські квитки (банкноти) і білети державної скарбниці.

Монети чеканяться, як правило, казначейством, причому вартість металу монети відповідає, лише частини номіналу (розмінної монети). Монети в обіг уводить центральний (національний) банк. Він же дає доручення уряду зробити карбування монет.

Банкноти спочатку з’явилися як векселі замість звичайних грошей. Згодом вони придбали силу законного єдиного платіжного засобу із примусово встановленим державним курсом, тобто стали національними грішми. Їхній випуск (емісію) здійснює тільки центральний (національний) банк. Білети державної скарбниці — паперові гроші, що випускають безпосередньо державним казначейством — міністерством фінансів або спеціальним державним органом, що відає касовим виконанням державного бюджету.

Безготівкові гроші в закордонній літературі виступають як чекові внески. Під ними розуміються записи на рахунках у центральному (національному), комерційних банках й їхніх відділеннях. Ці внески називаються також банківськими грішми.

Кількість грошей в обігу визначається масою й ціною реалізованих товарів, тобто сумою цін товарів. Чим більше товарів, тим більше грошових одиниць необхідно для обігу.

Ще одним фактором, що впливає на кількість грошей в обігу, є швидкість обороту кожної грошової одиниці. Ніж швидше оборотність грошей, тим менше їх потрібно для обігу.

Кількість грошей, необхідних для обороту, залежить від рівня розвитку кредиту, оскільки при продажі товарів у кредит гроші потрібні не відразу, а через певний проміжок часу, коли наступає строк погашення кредиту, Крім того, частина платіжних зобов’язань взаємно погашається й для їхнього обслуговування гроші не потрібні.

4. Інфляція та її види.

Якщо банкноти можуть вільно обмінюватися на золото, їхній обіг регулюється правилом, по якому кількість банкнот, що перебувають в обігу, відповідає кількості золота, необхідного для цього.

Тому що паперові гроші не обмінюються на золото, вони є знаками тієї кількості золота, що фактично заміняють. Скільки б держава не випускала в оборот паперових грошей, їхня маса представляє ту кількість золота, який необхідно в цей момент для обігу. Якщо грошей випущено більше, ніж необхідно для обігу, спостерігається знецінення грошових знаків, що супроводжується ростом цін на товари.

Перевищення грошової маси, що є в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього не забезпечених товарами грошей означає інфляцію. Інакше кажучи, інфляція – це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності.

Причини інфляції. Як уважають деякі економісти, під інфляцією варто розуміти підвищення загального рівня цін в економіці. Однак не всяке підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в силу поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, зміни суспільних потреб. Але це буде, як правило, не інфляційний, а ,у певній мері логічний, виправданий ріст цін на окремі товари. Якщо ж ціни на серійно вироблені товари однієї й тієї ж марки без яких-небудь покращень якості, дизайну, а, може бути, ще й зі зниженням, наприклад, надійності в експлуатації систематично підвищуються – це яскраво виражений інфляційний процес. Таким чином, підвищення цін і знецінення грошей це ознаки інфляції. Причинами її можуть бути: невідповідність попиту на товари й послуги. У випадку, коли попит на них перевищує розміри товарообігу, виробники й продавці одержують можливість піднімати ціни незалежно від рівня витрат. Диспропорції між попитом та пропозицією, перевищення доходів над споживчими витратами можуть породжуватися:

а) дефіцитом державного бюджету, що виникають тоді, коли доходи бюджету менше витрат. до найбільш істотних статей витрат бюджету ряду країн ставляться витрати на військові цілі;

б) надмірним інвестуванням, коли обсяг інвестицій перевищує можливості економіки й сприяє стримуванню росту споживання;

в) випереджальним ростом заробітної плати в порівнянні зі зростанням виробництва й підвищенням продуктивності праці;

г) довільним установленням державних цін, що викликають перекоси у величині й структурі попиту;

д) монополізм підприємств в умовах вільного ціноутворення, що дозволяє монополістам істотно підвищувати ціни на свою продукцію.

є) недотепна економічна політика уряду й проведення непродуманих економічних заходів.

ж) деформація народногосподарської структури, що виражається в істотному відставанні галузей споживчого сектора при явно гіпертрофованому розвитку галузей важкої індустрії, і особливо військового машинобудування;

з) недоліки господарського механізму, що виражаються у відсутності зворотного зв’язку, ефективних важелів, які здатні регулювати співвідношення між грошовою й товарною масою;

і) скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі;

к) ріст цін на імпортовані товари.

Інфляція виміряється за допомогою індексу цін.

Індекс цін – це відносні показники, що характеризують співвідношення цін у часі:

і = Ц₀  100 / Ц₁

Сам по собі індекс цін свідчить тільки про наявність або відсутність інфляції. Виміряти кількісно інфляцію можна за допомогою показника «темп інфляції».

Темп інфляції – це темп приросту середнього рівня цін, що виражається в його збільшенні або зменшенні у відсотках за період.

Т = (І₁ – І₀)  100 / І₀

Залежно від темпів росту цін розрізняють інфляцію повзучу, галопуючу й гіперінфляцію.

Повзуча інфляція – коли спостерігаються невисокі темпи приросту цін, приблизно до 10% або трохи більше в рік. Середній рівень інфляції по країнах Європейського співтовариства склав за останні роки близько 3 – 3,5%.

Галопуюча інфляція – коли темпи приросту цін виражаються двозначними цифрами.

Гіперінфляція – коли темпи приросту цін виражаються астрономічними відсотками.

Наслідки інфляції. Виявляється, що інфляція несе економіці як негативні, так і відносно позитивні наслідки.

Методи боротьби з інфляцією:

Висновки: