- •9. Королівство данія Інституції:
- •37 Міст із населенням від 100 000 до 200 000 мешканців (188 у єс).
- •11. Грецька республіка
- •12. Королівство іспанія Інституції:
- •§3. Велика Британія
- •§4. Португалія
- •§5. Іспанія
- •§6. Нідерланди
- •§7. Бельгія
- •§8. Люксембург
- •§9. Греція
- •§1. Держави, які входять до утворення з квазіконфедеративним характером
- •§3. Федеративні держави
- •§4. Обласні держави
- •§1. Парламентські структури
- •§2. Здійснення законодавчої влади
- •§1. Глава держави
- •§2. Компетенції регіональних громад
§8. Люксембург
51. Люксембурзька держава існує з часу Лондонської угоди, укладеної між великими європейськими державами, Нідерландами та Бельгією. Колишнє герцогство Люксембурзьке розділило, в головних рисах, долю іспанських провінцій Нідерландів, до того як було окуповане и анексоване Францією. Саме від цього періоду Велике герцогство 'успадкувало свою унітарну політико-адміністративну систему з розподілом адміністративної та судової влад і встановленням Державної ради.
У 1815 р. Віденський конгрес прийняв рішення про персональну унію між Нідерландами й Великим герцогством Люксембурзьким, яке мало стати однією з держав у складі Німецької конфедерації. Однак Вільгельм І Нідерландський розсудив інакше і зробив з Люксембургу одну з провінцій свого Королівства. У 1830 р. Велике герцогство приєдналося до Бельгійської революції, за винятком міста-фортеці Люксембурга, зайнятого голландським гарнізоном. За Лондонською угодою до Бельгії було приєднано валлонську частину Великого герцогства (близько половини населення і дві третини території 1815 р.). Персональна унія з голландською монархією тривала, але після дарування Вільгельмом II Конституції 1841 р. Великому герцогству надавалася адміністративна автономія. Наступний період був бурхливим і відзначався почережно подвійним впливом політичного лібералізму із заходу та прусського авторитаризму зі сходу. Це мало наслідком послаблення голландського впливу в Люксембурзі, від якого невдовзі залишаться лише кольори на прапорі (до речі, трохи блідіші, ніж у Нідерландів).
52. Розпуск Німецької конфедерації у 1866 р. привів до підписання Лондонської угоди 1867 р., за якою Великому герцогству остаточно надавалася незалежність (якщо не брати до уваги німецькі окупації під час двох світових воєн, особливо ж анексію з 1940-го по 1945 рр.). Прийняття 1868 р. Конституції, яка уможливлювала діяльність парламентської демократії, а також кінець персональної унії внаслідок відмінностей у порядку спадкування трону, що існували між конституціями Нідерландів і Люксембургу, привели до утворенння політичних структур сучасного Люксембургу.
48
Щодо адміністративної структури, то вона залишилася незмінною з 1841 р. і характеризується значним впливом французьких адміністративних структур і французького адміністративного права, а також залишками бельгійського та голландського впливу, особливо щодо місцевої адміністрації.
§9. Греція
53. Грецька адміністрація є плодом пересадження, що його здійснили німецькі адміністратори та юристи, так званої наполеонівської моделі адміністрування на суспільство східного типу, призвичаєне до більш ніж чотирьох століть оттоманського правління. Від цього останнього в структурах не залишилося нічого. Щонайпершою причиною такого явища було неприйняття системи ордонансів, які сприймалися як інструменти гноблячого режиму: до того ж їхня початкова управлінська дієвість майже повністю зійшла нанівець у XVIII ст. через корупцію, що вражала діяльність всієї політико-адміністративної системи Оттоманської імперії.
Іонічні острови, що їх окупували французи з 1797-го по 1799 рр. і знову з 1807-го по 1811 рр., були першим досвідом наполеонівських адміністративних структур. Потрапивши під британський протекторат за рішенням Віденського конгресу, вони стали базою для розповсюдження революційних ідей та ідей національного визволення, яке привело, після восьмії років збройної боротьби, до спроби встановлення грецької республіканської держави. Ця спроба зазнала невдачі як через конфлікти між централізаторськими тенденціями на різних рівнях грецького суспільства, так і через втручання європейських держав.
54. У 1832 р. останні накинули країні монархічний устрій і баварського принца Оттона (принц із династії Саксен-Кобургів, майбутній король Бельгії, відмовився), який правив під час першого десятиріччя свого правління, що відзначалося режимом абсолютної централізованої монархії, і перебував під впливом свого баварського оточення. Загальне невдоволення іноземним правлінням призвело до вибуху невдоволення у 1843 р.. що змусило Оттона до надання Конституції 1844 р. і заміни баварців на греків. Але адміністративні структури, що їх було впроваджено під впливом французької системи, залишилися; головною їхньою характеристикою, що існує дотепер, є адміністративно-територіальний поділ на номи, на чолі яких префект, з допомогою призначеної ради префектури, керує адміністративними службами. Натомість, адміністративні суди, з Державною радою на своїй вершині, були скасовані новою Конституцією. Місцеве врядування, дуже важливе й різноманітне за турецької окупації, було повністю реорганізоване 1833 р.; було впроваджено єдиний тип місцевої громади з одним рівнем — дем, створений швидше як додаткове коліща державної адміністрації, ніж установа, призначена для задоволення місцевих потреб.
Короля Оттона І, усунутого з трону в 1862 р., було замінено датським принцом, династія якого протрималася з перервами (1924—1935 рр. і останні роки режиму полковників) аж до остаточного скасування монархії у 1974 р. Демократичну Конституцію було прийнято в 1864 р., переглянуто 1911 р., призупинено з 1915-го по 1926 рр., замінено республіканською Конституцією в 1927 р., — яку саму було призупинено 1935 р. і відновлено 1945 р. У 1952 р., після закінчення третьої фази громадянської війни, прийнято нову монархічну Конституцію парламентської демократії, дію якої зупинено з 1967-го по 1974 рр., і, нарешті, у 1975 р. прийнято сучасну республіканську Конституцію. Політичне сум'яття після закінчення 1-ї світової війни було значним. Зміни урядів, дострокові вибори, спроби державних переворо-
49