§8. Люксембург

51. Люксембурзька держава існує з часу Лондонської угоди, укладеної між великими європейськими державами, Нідерландами та Бельгією. Колишнє герцогство Люксембурзьке розділило, в головних рисах, долю іспанських провінцій Нідерландів, до того як було окуповане и анексоване Францією. Саме від цього періоду Велике герцогство 'успадкувало свою унітарну політико-адміністративну систему з розподілом адміністративної та судової влад і встановленням Державної ради.

У 1815 р. Віденський конгрес прийняв рішення про персональну унію між Нідерландами й Великим герцогством Люксембурзьким, яке мало стати однією з держав у складі Німецької конфедерації. Однак Вільгельм І Нідерландський роз­судив інакше і зробив з Люксембургу одну з провінцій свого Королівства. У 1830 р. Велике герцогство приєдналося до Бельгійської революції, за винятком міста-фортеці Люксембурга, зайнятого голландським гарнізоном. За Лондонською угодою до Бельгії було приєднано валлонську частину Великого герцогства (близько половини населення і дві третини території 1815 р.). Персональна унія з голландською монархією тривала, але після дарування Вільгельмом II Конституції 1841 р. Великому герцогству надавалася адміністративна автономія. Наступний період був бурхливим і відзначався почережно подвійним впливом політичного лібералізму із заходу та прусського авторитаризму зі сходу. Це мало наслідком послаблення голландського впливу в Люксембурзі, від якого невдовзі залишаться лише кольори на прапорі (до речі, трохи блідіші, ніж у Нідерландів).

52. Розпуск Німецької конфедерації у 1866 р. привів до підписання Лондонської угоди 1867 р., за якою Великому герцогству остаточно надавалася незалежність (якщо не брати до уваги німецькі окупації під час двох світових воєн, особливо ж анексію з 1940-го по 1945 рр.). Прийняття 1868 р. Конституції, яка уможливлювала діяльність парламентської демократії, а також кінець персональної унії внаслідок відмінностей у порядку спадкування трону, що існували між конституціями Нідерландів і Люксембургу, привели до утворенння політичних структур сучасного Люксембургу.

48

Щодо адміністративної структури, то вона залишилася незмінною з 1841 р. і ха­рактеризується значним впливом французьких адміністративних структур і французького адміністративного права, а також залишками бельгійського та голландського впливу, особливо щодо місцевої адміністрації.

§9. Греція

53. Грецька адміністрація є плодом пересадження, що його здійснили німецькі адміністратори та юристи, так званої наполеонівської моделі адміністрування на суспільство східного типу, призвичаєне до більш ніж чотирьох століть оттоманського правління. Від цього останнього в структурах не залишилося нічого. Щонайпершою причиною такого явища було неприйняття системи ордонансів, які сприймалися як інструменти гноблячого режиму: до того ж їхня початкова управлінська дієвість майже повністю зійшла нанівець у XVIII ст. через корупцію, що вражала діяльність всієї політико-адміністративної системи Оттоманської імперії.

Іонічні острови, що їх окупували французи з 1797-го по 1799 рр. і знову з 1807-го по 1811 рр., були першим досвідом наполеонівських адміністративних структур. Потрапивши під британський протекторат за рішенням Віденського конгресу, вони стали базою для розповсюдження революційних ідей та ідей націо­нального визволення, яке привело, після восьмії років збройної боротьби, до спроби встановлення грецької республіканської держави. Ця спроба зазнала невда­чі як через конфлікти між централізаторськими тенденціями на різних рівнях грецького суспільства, так і через втручання європейських держав.

54. У 1832 р. останні накинули країні монархічний устрій і баварського принца Оттона (принц із династії Саксен-Кобургів, майбутній король Бельгії, відмовився), який правив під час першого десятиріччя свого правління, що відзначалося режимом абсолютної централізованої монархії, і перебував під впливом свого баварського оточення. Загальне невдоволення іноземним правлінням призвело до вибуху невдово­лення у 1843 р.. що змусило Оттона до надання Конституції 1844 р. і заміни баварців на греків. Але адміністративні структури, що їх було впроваджено під впливом французької системи, залишилися; головною їхньою характеристикою, що існує дотепер, є адміністративно-територіальний поділ на номи, на чолі яких префект, з допомогою призначеної ради префектури, керує адміністративними службами. Натомість, адміністративні суди, з Державною радою на своїй вершині, були скасовані новою Конституцією. Місцеве врядування, дуже важливе й різноманітне за турецької окупації, було повністю реорганізоване 1833 р.; було впроваджено єдиний тип місцевої громади з одним рівнем — дем, створений швидше як додаткове коліща державної адміністрації, ніж установа, призначена для задоволення місцевих потреб.

Короля Оттона І, усунутого з трону в 1862 р., було замінено датським принцом, династія якого протрималася з перервами (1924—1935 рр. і останні роки режиму полковників) аж до остаточного скасування монархії у 1974 р. Демократичну Конституцію було прийнято в 1864 р., переглянуто 1911 р., призупинено з 1915-го по 1926 рр., замінено республіканською Конституцією в 1927 р., — яку саму було призупинено 1935 р. і відновлено 1945 р. У 1952 р., після закінчення третьої фази громадянської війни, прийнято нову монархічну Конституцію парламентської демок­ратії, дію якої зупинено з 1967-го по 1974 рр., і, нарешті, у 1975 р. прийнято су­часну республіканську Конституцію. Політичне сум'яття після закінчення 1-ї світової війни було значним. Зміни урядів, дострокові вибори, спроби державних переворо-

49