§3. Федеративні держави

116. Означення.— На думку Жоржа Бюрдо, „Федеративною є (...) держава, яка, виступаючи у міжнародних відносинах одна, складається з держав-учасниць, що зберегли певні прерогативи внутрішнього суверенітету, зокрема законодавчу владу. Держави-учасниці відрізняються від децентралізованих громад унітарної держави тим, що вони беруть участь у формуванні волі центральної держави. І справді, політична організація федеративної держави включає, як правило, поряд із зборами, котрі представляють увесь народ, іншу палату, яка представляє держави. Крім того, держави-учасниці мають власну компетенцію, закріплену федеральною конституцією в законодавчій, виконавчій і судовій сферах" (Вигсіеаи,1980, 57).

117. Поле застосування.— До 1993 р. це вичерпне означення федеративної держави застосовувалося без заперечень лише до однієї держави Європейського Співтовариства: Німеччини. Попри численні риси, які наближали їх скоріше до федеративної держави, аніж унітарної, ні Бельгія, котра з 1970 р. стала на шлях реформ, що їх метою, досягнутою в 1993 р., було створення федеративного королівства, ні Іспанія, еволюція якої, розпочата признанням автономних громад у Конституції 1978 р., ще не завершилася, поки що не відповідають цьому означенню повністю. І справді, складові частини цих держав не брали участі як такі у формуванні волі центральної держави.

118. А. — Федеративна Республіка Німеччини.— Сучасною Конституцією Німеччини є основний закон Федеративної Республіки Німеччини від 23 травня 1949 р., який спочатку застосовувався до земель(Ьапсі,буквально — країна), утворених після 2-ї світової війни в американській, британській і французькій оку­паційних зонах Німеччини, за винятком Саару, що перебував під французьким суве­ренітетом. До землі Саару він почав прикладатися з 1 січня 1957 р.; з 3 жовтня 1990 р. він є чинним для Берліна і п'ятії земель, що їх було утворено після війни в радянській зоні окупації, потім розпущено 1952 р. і відновлено 22 липня 1990 р. в межах Німецької Демократичної Республіки.

Назва „Основний закон Федеративної Республіки Німеччини" мала підкреслю­вати два моменти. Слова ,,Основний закон", а не „Конституція", повинні були позначити тимчасовий характер документа, в очікуванні об'єднання. „Договір між Федеративною Республікою Німеччини і Німецькою Демократичною Республікою про відновлення єдності Німеччини" від 31 серпня 1990 р., що його названо Союзним договором і якому законом від 23 вересня 1990 р. надано чинності

71

покарано Федеральним конституційним судом, виходячи знову-таки з Основного •закону, який продовжуватиме застосовуватися до набуття чинності новою Конституцією. Нарешті, федеральна форма німецької держави користується прихильністю у цілому німецького політичного класу, і, ясна річ, її населення.

Для вичерпності слід додати, що Основний закон вимагає лише (ст. 28) від конституцій кожної з 16 земель, щоб вони поважали принципи республіканської, демократичної та соціальної держави і вільного самоуправління комун. Усі 16 земель мають форму унітарних держав.

121. Б. — Королівство Бельгія.— Конституція Королівства Бельгії від 7 лютого 1831 р., зазнавши незначних змін під час попередніх переглядів, стала в 1970 р. предметом ґрунтовної ревізії, оскільки вона міняє структуру держави, унітарну до цього моменту, на зразок структури Королівства Нідерландів. Це — початок процесу, який веде до федеративної форми держави, позначеного, зокрема, іншою важливою ревізією 1988 р. Інші перегляди, що за них висловлювалася дедалі більша частина бельгійського політичного класу і які було проведено у квітні 1993 р., здається, завершили цей процес, особливо після реформи Сенату, який представляє віднині регіони та громади. Реформа 1988 р., яка є, можливо, такою ж важливою для політичних структур, як і реформа 1970 р., має набагато важливіші наслідки в адміністративній царині, і такою мірою, що можна вважати:

Бельгія 1990-х років переживає справжню адміністративну революцію.

122.Королівство Бельгія складається, починаючи від реформи 1970 р., з кількох елементів (або фрагментів, якщо звернутися до термінології австро-німецької теорії про5ґаа{ч/га^теп(е),держава, задумана напочатку як унітарна і яка зберігає свої початкові інституції, складається з трьохгромаді трьохрегіонів,які мають власні сфери компетенції та власні інституції (див. розділ 3). Було створено спеціальні процедури й органи для вирішення конфліктів інтересів і конфліктів компетенцій між різними фрагментами держави.

123.Процедура перегляду бельгійської Конституції є відносно строгою. Вона розпочинається прийняттям простою більшістю і водночас обома палатами парламенту декларації, за якою має відбутися перегляд певної кількості статей, що конкретно перелічуються. Таке прийняття тягне за собою автоматичний розпуск палат і нові вибори в наступні два тижні. Прийняття поправок вимагає у кожній палаті більшості у дві третіх тих, хто проголосував, і кворуму у дві третіх їх депутатів.

Попри те що Бельгія стала справжньою федеративною державою після пере­гляду Конституції 1993 р., вона зберігає свій початковий характер, що виник внаслідок утворення громад, які грунтуються на лінгвістичному й культурному поділі бельгійського народу.