кратизація, деідеологізація, інтернаціоналізація громадського життя, об'єднання людства і рух його до загальнолюдських духовних цінностей. Однак, є таке поняття як "плата за про( грес". В нашу епоху – це глобалізація багатьох проблем і про( тиріч (екологічна криза, гонка озброєнь і ін.). На жаль, дотепер актуальне зауваження К.Маркса, про те, що прогрес подібний до язичеського ідола, який не бажав пити нектар інакше, як із черепів убитих. І, проте, у людства завжди жива мрія про кра( ще майбутнє, а раз людина, по виразу Ф.Петрарки, бажає поз( бутися свого жалюгідного стану, бажає щиро і цілком – таке бажання не може бути безуспішним.

3. Теорія суспільноGекономічної формації

К.Маркс представив всесвітню історію як природничо( історичний, закономірний процес зміни суспільно( економічних формацій. Використовуючи як основний крите( рій прогресу – економічний – тип виробничих відносин (на самперед, форму власності на засоби виробництва), К.Маркс в історії виділяє п'ять основних економічних формацій: первіс( но(общину, рабовласницьку, феодальну, буржуазну і комуніс( тичну.

Первіснообщинний лад – перша неантагоністична суспіль( но(економічна формація, через яку пройшли всі без винятку народи. В результаті її розпаду здійснився перехід до класо( вих, антагоністичних формацій. Серед ранніх щаблів класово( го суспільства деякі вчені, крім рабовласницького і феодаль( ного способів виробництва, виділяють особливий азіатський спосіб виробництва і відповідну йому формацію. Це питання залишається дискусійним, відкритим в суспільствознавстві і зараз.

"Буржуазні виробничі відносини, – писав К.Маркс, – є останньою антагоністичною формою суспільного процесу ви( робництва... Буржуазною суспільною формацією завершуєть( ся передісторія людського суспільства"1 . На зміну їй повинна

360

закономірно прийти, як передбачали К.Маркс і Ф.Енгельс, комуністична формація, яка відкриває справді людську істо( рію.

Суспільно'економічна формація – це історичний тип суспільства, цілісна соціальна система, яка розвивається і функціонує на основі характерного для неї способу мате' ріальних благ. Із двох основних елементів способу виробниц( тва (продуктивні сили і виробничі відносини) у марксизмі веду( чим вважаються – виробничі відносини, по ним визначається тип способу виробництва і, відповідно, тип формації. Сукуп( ність пануючих економічних виробничих відносин становить базис суспільства. Над базисом піднімається політична, юри( дична надбудова. Ці два елементи дають уявлення про систе( мний характер суспільних відносин; є методологічною осно( вою у вивченні структури формації (дивись схему 38).

Схема 38

Структура суспільноGекономічної формації

Духовне життя сус( пільства Політика і Право Соціальні ві( дносини та інститу( ти

НАДБУДОВА

БАЗИС

сукупність економі( чних виробничих ві( дносин в структурі формації

361

Послідовна зміна суспільно(економічних формацій рухається протиріччям між новими, розвиненими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, які на певному щаблі перетворюються з форм розвитку в кайдани продуктивних сил. На основі аналізу цього протиріччя К.Марксом були сформу( льовані дві основні закономірності зміни формацій.

1.Жодна суспільно(економічна формація не гине раніше, ніж розів'ються всі продуктивні сили, для яких вона дає до( сить простору, а нові більш високі виробничі відносини ніко( ли не з'являються раніше, ніж у лоні старого суспільства до( зріють матеріальні умови їх існування.

2.Перехід від однієї формації до іншої здійснюється через соціальну революцію, яка розв’язує протиріччя в способі ви( робництва (між продуктивними силами і виробничими відноси нами) і в результаті цього змінюється вся система суспільних відносин.

Теорія суспільно(економічної формації є методом збагнен( ня всесвітньої історії в її єдності і різноманітті. Послідовна зміна формацій утворює магістральну лінію прогресу людства, формуючи його єдність. В той же час розвиток окремих країн і народів відрізняється значним різноманіттям, що проявляєть( ся:

в тому, що не кожне конкретне суспільство проходить всі щаблі (наприклад, слов'янські народи минули стадію рабо власництва);

в існуванні регіональних особливостей, культурно( історичній специфіці прояву загальних закономірностей;

у наявності різних перехідних форм від однієї формації до іншої; у перехідний період в суспільстві, як правило, співіс( нують різні суспільно(економічні уклади, які є залишками старої і паростками нової формації.

Аналізуючи новий історичний процес, К. Маркс виділяв також три основних типи суспільства:

362

Теорія суспільно(економічної формації є методологічною основою однієї з концепцій сучасної історичної науки (на її основі робиться глобальна періодизація історичного процесу) і суспільствознавства у цілому.

4. Технократичні концепції прогресу

Технологічний детермінізм (більш загальна назва техно кратичних концепцій) – це сукупність уявлень, об'єднаних по( стулатом про визначальну роль техніки і технології в суспіль( ному розвитку.

Якщо в марксизмі визначальними вважаються виробничі відносини, то в технократичних концепціях за головний кри( терій прогресу береться інший елемент способу виробництва

– виробничі сили (а точніше – рівень розвитку техніки і тех нології).

Загальна методологія технократичних концепцій.

1.За основу береться лінійна, ескалаторна схема історично( го процесу. Провідною тенденцією вважається прогрес.

2.Критерій виділення щаблів прогресу – рівень розвитку матеріального виробництва, який визначається рівнем розви( тку техніки і технології, як бази суспільного виробництва.

3.Підкреслюється величезна роль науки, освіти, інформації

врозвитку суспільства.

4.Технократія (лат. techno – ремесло, kratos – влада; влада ремесла, техніки) – ідея про можливість влади, заснованої на знаннях, компетентності; про можливість заміни політичних рішень раціонально(технологічними. Головним суб'єктом ро(

363

звитку суспільства (принаймні в майбутньому) називаються інженери і вчені.

5.Для цих концепцій характерний науково(технічний і со( ціальний оптимізм, заснований на упевненості, що всі людські проблеми можна вирішити технічними засобами. Ці концепції відкриті в майбутнє, у них сильний прогностичний елемент.

6.Для технократичних концепцій характерна ідея конвер( генції. Конвергенція – це стирання граней між суспільствами

зрізними політичними і ідеологічними системами. Вважаєть( ся, що чим вище рівень розвитку суспільства, тим більше вони тяжіють до співробітництва і однаковості (наприклад, загаль ний ринок, загальна інформаційна мережа).

Коротко охарактеризуємо деякі, найбільш відомі технокра( тичні концепції.

Стадії економічного росту У. Ростоу

Уолт Уітмен Ростоу – американський економіст, соціолог, історик виділяє залежно від рівня розвитку техніки п'ять про( гресивних економічних стадій росту будь(якого суспільства і історії людства в цілому.

Стадія перша – традиційне суспільство – аграрне суспіль( ство із примітивним сільським господарством, ієрархічна со( ціальна структура, влада в руках земельних власників, донью( тонівський рівень розвитку науки.

Стадія друга – перехідне суспільство – період створення передумов для зрушення, збільшення капітальних вкладень на душу населення, ріст сільськогосподарського виробництва, поява заповзятливих людей, які виступили як рушійна сила суспільства, зростання націоналізму, який прагнув забезпечи( ти економічний фундамент національної безпеки виникаючих централізованих держав.

Стадія третя – стадія зрушення – період промислової ре( волюції, швидкий ріст продуктивності праці, більша частка нагромадження капіталу, радикальна зміна методів виробниц( тва (історичний приклад: на цьому рівні розвитку Англія була в XVIІI ст., Франція і США в середині XIX ст., Німеччина – кі нець XIX ст., Росія кінець XIX – початок XX ст., Індія і Китай

–середина XX ст.).

364

Стадія четверта – стадія зрілості – індустріальне суспі( льство, бурхливий розвиток промисловості, нові галузі виро( бництва, капітальні вкладення становлять до 20% від націона( льного доходу, зростання міст (рівень урбанізації – частка мі ського населення в загальній чисельності 60 90%).

Стадія п'ята – ера "високого рівня масового споживан' ня" – НТР, основна галузь виробництва – сфера послуг. Піз( ніше цю стадію назвали постіндустріальною.

Соціологи Г.Кан і А.Вінер, підрозділяючи всі країни на п'ять категорій, користуються строгими кількісними показни( ками – виробництво валового національного продукту на ду( шу населення в рік (у вартісному вираженні, в цінах 70 х років

Теорія У.Ростоу "Стадії економічного росту" стала методологі( чною основою всіх технократичних концепцій. Якщо Ростоу ско( нцентрував свою увагу на історичних стадіях (перших чотирьох), то інший відомий американський соціолог Даніел Белл став авто( ром, родоначальником прогнозної концепції "постіндустріального суспільства" і досить докладно описав майбутнє суспільство.

Концепція постіндустріального суспільства

Д. Белл виділяє три ступені прогресу:

1.Доіндустріальне суспільство – сільське господарст( во+армія+церква.

2.Індустріальне суспільство – промисловість+корпорація

іфірма.

3.Постіндустріальне суспільство – виробництво знань із університетом на чолі.

Основні риси майбутнього постіндустріального суспільства (на думку Белла, деякі високорозвинені країни починають вхо дити в цю стадію):

365