Ипоглядим, что происходит в мире. Увы, такой же ад и белый свет,

Издесь невинности покою нет. Здесь добродетель топчут лицемеры; Ум, вкус, искусство, славные дела

Умчались прочь, в заоблачные сферы; Политика – труслива и подла (” Над всем главенствует, все заменяет; Исподтишка святоша направляет Оружье дураков на мудреца;

ИВыгода, чьей власти нет конца,

Чей слух не режет гром сраженья гулкий, Разлегшись возле денежной шкатулки, Сильнейшему слабейший подает.

О люди! Жалкий и виновный род!” Вольтер. Орлеанская девственница // Вольтер. Поэмы.

Философские повести. Памфлеты. – К.: Политиздат Украины, 1989. – С.76.

3. Григорій Сковорода – філософ просвітитель

Особливості української освіти і української філософії вза( галі в класичній формі відбилися в житті і творчості Григорія Сковороди – видатного українського мислителя, поета, філо( софа, педагога, музиканта і співака. Залишивши осторонь су( хий раціоналізм європейської філософії, український філософ зосередив свою увагу на проблемах змісту і мети людського буття у світі.

Григорій Савович Сковорода народився в 1722 році в селі Чернухи Лубенського повіту Київського намісництва, в сім'ї малоземельного козака. Початковій грамоті навчався в сільсь( кій школі, у мандрівних дяків. В 1738(1750 роках був студен( том Києво(Могилянської Академії, із дворічною перервою, коли був у Петербурзі, у придворній капелі цариці Єлизавети. В 1750(1753 був у складі посольської місії, побував в Угорщи( ні, Австрії, Польщі, Німеччині, познайомився з відомими вче( ними того часу. По поверненню на батьківщину 15 років за( ймався викладацькою, просвітительською діяльністю, був ви(

146

кладачем поетики у Переяславському та Харківському колегі( умах, мешкав у монастирях. В 1769 році залишив службу і став мандрівним філософом, переходив з одного села в інше, писав свої вірші, діалоги, притчі, сам переписував і розсилав своїм друзям. У будинку одного зі своїх друзів в 1794 році Григорій Сковорода вмер, заповідаючи написати на своїй мо( гилі слова: “Світ мене ловив, та не піймав”. Сковороду нази( вають українським Сократом. Відкинувши багатство, славу, мирські насолоди як ілюзорні цінності, філософ життям своєї показав людям шлях духовний, шлях внутрішнього самовдос( коналення, дорогу до істини, добра і краси.

Антропоцентризм – головна особливість творчості Ско( вороди. Людина – початок і кінець його філософії. Саму філо( софії він визначає як спосіб самопізнання людини, його духо( вного буття. “Головна мета життя людського, голова діл люд( ських є дух людини, серце. Кожен має свою мету в житті; але не кожен – головну мету, себто не кожен піклується про голо( ву життя. Один піклується про черево життя, себто усі свої ді( ла скеровує, щоб дати життя череву; інший – очам; інший – волоссю; інший ногам та іншим членам тіла; інший – одягам та подібним бездушним речам; філософія або любов до мудро( сті скеровує усе коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голо( ві всього. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, – то і усе світле, щасливе, блаженне. Оце є філософія”1, стверджує Г. Сковорода, визначаючи своє життєве завдання в духовному народженні людини, у присвяті його у філософію.

Людина виділяється як центральна фігура і в онтологічній схемі Г. Сковороди. Буття є гармонія трьох мирів: Макрокос( мосу – великого світу (вся реальність), мікрокосмосу – люди( ни і Світу символічного – Біблія: “Первый есть всеобщий и мир обительный, где все рожденное обитает. Сей составлен из бесчисленных мыр(мыров и есть великий мыр. Другим два суть частный и малый мыры. Первый микрокозм, сиречь – мырик, мирок или человек. Второй мыр – симболичный, си( речь Библиа”2 . Кожний із трьох мирів складається із двох на(

1 M < . – O < , + , 1993. – .171.

2 =. . – O < , 1961. – .1. – .536.

147

тур: зовнішньої, видимої і внутрішньої, невидимої: “Видимая натура называется тварь, а невидимая – бог”1; невидима нату( ра, або бог всю тварину проницает і містить. Пантеїзм світо( гляду Сковороди підтверджується його трактуванням світу як єдності двох начал природного, матеріального і духовного, божественного.

Людина, як і макрокосмос, є єдність двох початків: тілесно( го (земного, матеріального, рухливого, мінливого, гріховного) і духовного (божественного, невидимого, вічного, розумного, серцевого). Внутрішнє, духовне і є Бог у людині, суть його. Шлях до Бога, пізнання його і збагнення своєї внутрішньої натури для Сковороди те саме.

“Если строишь дом, строй для обеих существа твоего час( тей – души и тела. Если украшаешь и одъневаешь тъло, не за( бывай и сердца. Два хлъба, два домы и двъ одежды, два раза всего есть, всего есть по двое, затьем что есть два человека в человеке одном и два отца – небесный и земный, и два миры – первородный и временный, и два натуры – божественная и тълесная... Естли ж оба сіи естества вмьшать в одно и призна( вать одну толко видимую натуру, тогда(то бывает родное идолопоклоненіе; и сему(то единственно препятствует свя( щенная библія, находясь дугою, всю тлънь ограничевающего, и воротами, вводящими сердца наша в въру богознанія, в на( дежду господственной натуры, в царство мира и любви, в мир первородный”2.

Багатство духовного світу людини філософ вбачає в бага( тозначному понятті – “серце” (філософію Сковороди тому на( зивають “філософією серця”, підкреслюючи ірраціональний її характер; для порівняння: якщо в Європейській філософії ви( раженням сутності людини була завжди розум, то у вітчизня( ній – серце, як єдність чуттєво(емоційної, вольової і розумної душі людини). Серце людини, викликує Сковорода, ширше всіх сфер і небес: “О серце! Бездонне, усіх вод та небес шири( на... Яке ти глибоке! Усе обіймаєш й утримуєш, а тебе ніщо не вміщує!” Все в “зовнішній людині” залежить від цього зерна

1 =. . – O < , 1961. – .1. – .16.

2 =. L " $! $ K + F " // * ! -. – O.: M>O #H, 1991. – .1., .2 – .262.

148

залежить усе дерево нашого життя”1. Людина, його душа є ак( тивним початком у взаємозв'язку великого і малого світів.

З пояснення сутності світу і людини випливає своєрідне трактування процесу пізнання як самопізнання: “Если хочем измерить небо, землю и моря, должны, во(первых, измерить самих себе... собственною нашею мерою. А если нашея, внутрь нас меры не сыщем, то чемъ измерить можем? А ен измерив себе прежде, что пользы знать меру в прочих тварях? Да и можно ли? Может ли слеп в доме своем быть прозорливым на рынке?..”2. Оскільки мікросвіт повторює по своїй суті і струк( турі макросвіт, то можна пізнати одне через інше. Єдине, уні( версум, як початок, нескінченність, вічність, бога людина мо( же пізнати все серцем, входячи в образ – символ. Гармонізація двох світів здійснюється за допомогою третього світу – світу символів – Біблії. Для Сковороди Біблія була своєрідною „ап( текою”, покликаною лікувати щиросердечний стан, який не можна лікувати ніякими земними ліками, тому що “людина всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань”.

Символізм – ще одна особливість філософії Сковороди. Філософ звертається до нас словом – притчею, словом – алле( горие, словом – мораліте (повчанням), розгортаючи тим са( мим традицію, розпочату мислителями Київської Русі. Своє( рідність стилю Сковороди проявляється навіть у назвах його творів: “Сад божественных песней”, “Начальная дверь к хри( стианскому добронравию”, “Наркисс. Беседа о том: познай се( бя”, “Беседа, нареченная двое”, “Диалоги, или разлогол о древнем мире”, “Разговор дружеский о душевном мире”, “Бас( ни Харьковские”, “Разговор, называемый Алфавит, или Бук( варь мира”, “Икона Алкивиадская”, “Брань архистратита Ми( хаила с Сатаною”, “Убогий Жайворонок”, “Потоп змиин”. Діа( логовий стиль (діалог як продовження традиції античної фі( лософії) багатьох творів Сковороди говорить про діалектич( ний, антидогматичний характер його філософії. Нам не да( ються готові істини, а показується, як істина народжується в розмові, суперечці. У притчі, у діалозі неоднозначність, сим(

1 M < . – O < : + , 1993. – .174.

2 =. . // 2- . – O., 1961. – .41.

149

волістика образів дає читачеві волю в пізнанні, тлумаченні, розумінні їх, а через них світу і людини.

Діалоги Сковороди – це глибокі, драматичні, суперечливі роздуми над проблемами буття, сенсу життя людини. Вся тво( рчість Григорія Сковороди пронизана гуманізмом і напруже( ним моральним пошуком. Щиросердний лад, внутрішня гар( монія, чиста совість, серцевий спокій – ідеал самовдоскона( лення, до якого, на думку філософа, повинна прагнути люди( на. Це – умова щастя людини, гармонії і морального здоров'я суспільства. Сенс життя – у духовному, моральному вдоско( наленні. У притчі “Убогий Жайворонок” Сковорода пише:

“Чистое сердце и дух веры – одно и тоже Какая польза тебе от полных закромов, Если душа у тебя голодна и томима? Наполни бездну, насыть сначала душу свою”

Філософ вопрошает: “Но не легше ли тебъ питатся одним зеліем суровим и притом имъть мир и утъшение в сердцъ, не( жели над изобильным столом сидъть гробом повапленным, исполненным червей неусыпных, душу день и нощ без покоя угризающих? Не лучше ли покрыть тълишко самою нищею одеждою и притом имеъть серджце, в ризу спасенія и одеждою веселія одътое, нежели носить златотканное платье и между тъм таскать геенный огнь в душевном нъдръ, печальми бъсов( ских манъров сердце опаляющій?”1 – питання вічні і тому завжди сучасні. У пошуках відповідей на них варто іноді звер( татися до духовного досвіду наших предків.

Завдання 1.

Прочитавши наступну притчу Г. Сковороди, спробуйте

“розшифрувати” зміст використаних в ній символів, алего рій.

Яка мораль цієї притчі?

Григорій Сковорода

1 =. . L " $! $ K + F " // * ! -. – O.: M>O #H, 1991. – .1., .2 – .262.

150

“Афанасій: Гдъ ж щастія искать, естли оно ни тут, ни там, нигде

Григорий: Я еще младенцем выучил, выслушай басенку. Дъд и баба здълали себъ хату, да не прорубили ни одного окошка. Не весела хата. Что делать? По долгом размышлении, определено в сенатъ, итить за светом доставать. Взяли мъх, разинули его в самый полдень перед солнцем, чтоб набрать, будто борошна, внесть в хатку.

Здълав несколько раз, ест ли свът? Смотрят – ничего нът. Догадалась баба, что свът, как вино из мъха вытекает. Надобно поскоръе бъжать с мъхом. Бъгучи на дверях оба сенаторы – один ногою, другой головою – зашиблись. Зашумъл между ними спор. “Конечно ты выстаръл ум”. – “А ты и родилась без него”. Хотъли поход воспринять на чужие горы и грунта за свътом; помъшал им странный монах. Он имъл отроду лът только 50, но в сообщеніи свъта великій был хитрец. “За вашу хлъб и соль не должно секретной пользы утаить”, – сказал мо( нах. По его совету старик взял топор, начал прорубывать стъну с таковыми словами: “Свъте веселній, свъте жизненный, свъте (повсъместный) свъте присносущный, свъте нелицепріятный, посъти и просвъти и освъти храмину сладкій свът, от того времени даже до сего дни начали в той странъ со( зидать сътлыя горницы”.

Сковорода Г. С. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни // Антология мировой философии. – К., 1991. – Т.1 – Ч.2. – С.242(243.

Завдання 2.

Прочитавши притчу, дайте відповідь на питання: які філософські проблеми тут поставлені?

у чому зміст використовуваних тут символів? яка мораль цієї притчі?

Григорій Сковорода Григорий: Премудрости дъло в том состоит, чтоб уразуметь

тое, в чем состоит щастіе...

151

Путник обходя разные земли и государства, лишился ног. Тут пришло ему на мысль возвратится в дом к отцу своему, куда он, опираясь руками, с превеликим трудом продолжал обратный путь свой. Наконец, доползши до горы, с которой виден уже был ему и дом отца его, лишился совсъм и рук. От( сель живое око его взирало с веселою жадністю через ръки, лъса, сстремины, через пирамиды гор верхушки на блистающій издали замок, который был до отца его...

Между тъм, осмотрясь назад, увидъл нечаяно чудное и бъд( ственное позорище: бридет слепец, прислушивается, ощупы( вает посохом то вправо, то влево, и будто пян, и з дороги сло( няется, подходит ближе, вздыхает. “Исчезоша в сууетъ дніе наши...” “Пути твоя, господи, скажи ми...”...

Боюся, друг мой, чтоб не спугать тебя; кто ты таков? – спрашивал прозорливый.

34(й год путешествія моего... Необыкновенный жар сол( нечных лучей в Аравии лишил меня очей, и я слъп уже воз( вращаюся к отцу моемую

А кто твой отец?

Он живет в нагорном замкъ, называемом (Миргород). Имя ему Ураній, а мое Практик.

Боже мой, что ты мне говоришь? Я твой родной брат, – воскичал просвъщенный, я Обсерватор... После изобилного слез ізліянія слъпец с орошенными очами говорил брату сво( ему следующее:

Сладчайшій брате! По слуху слихал я о тебъ, а теперь сер( дечное око мое видит тебя... Умилосердись, окончай мои бъдствія, будь мнъ наставником...

Жаль мне, – говорил светлоокій, что не могу тебъ служить, любезная душа моя... Болъе уже ни ходить, ни ползать по зем( ле не могк...

За сим дъло не стало, – сказал слъпой, – ты мнеъ бремя легкое и любезное: возьму тебя, сокровище мое, на себя. Чис( тое око твое будь въчным тъла моего // обладателем и всъх моих удов головою... сядь на рамина мои и управляй мною, дражайшій господине и брате!

Сяду, брате мой, с охотою, дабы доказать нам истину напи( санного слова божія сего у приточника: “Брат от брата помо(

152

гаемый есть яко град тверд и высок, укръпляется же, яко ос( нованное царство”. Теперь взгляните на дивоное дъла божее: из двух человъков ссоставлен один... Идет небывалый путник главнейшим // путем, ... с веселіем поднимается мирнаго на высоту города, обливает его свътлый и благовонный воздух, выходит безмятежная толпа миром и любовію дишуших жи( телей, плешущи руками, ожидая на крыльцъ, и пріемлет в нъдра блаженного объятія сам ветхій деньми Ураній”.

Сковорода Г.С. Разговор пяти путников и истинном щастіи в жизни // Антология мировой философии. – К., 1991. – Т.1.

– Ч.2. – С.234(236.

Поповніть свій словник наступними термінами:

суспільного договору, теорія природного права, антропо' центризм, символізм, самопізнання, мікрокосм, макро' косм, концепція трьох світів і двох натур.

Перевірте себе, визначте вірні відповіді в наступних тестах:

1.Який термін визначений у наступній дефініції: «... іс' торична епоха суть, яка складається у використанні людського розуму для реалізації соціального прогресу».

а) Відродження. б) Просвітництво. в) Класицизм.

г) Ренесанс. д) Постмодерн

2.Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділіть англійських просвітителів.

а) Локк б) Монтеск'є в) Толанд г) Маблі д) Руссо

е) Шефтсбері

153

3.Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділіть діячів французького Просвітництва.

а) Вольтер б) Ґете в) Ломоносов г) Руссо

д) Лессінг е) Вольф

4.Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділіть діячів німецького Просвітництва.

а) Ґете б) Локк

в) Радіщев г) Лессінг д) Гердер е) Вольф

5.Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділіть діячів російського Просвітництва.

а) Ґете б) Ломоносов

в) Монтеск'є г) Радіщев д) Прокопович е) Чаадаєв

6.Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділите діячів українського Просвітництва.

а) Вольтер б) Ґете в) Сковорода

г) Прокопович д) Туптало

е) Кононович(Горбацький

154

7.Хто із просвітителів сформулював ідеї буржуазного лібералізму.

а) Ш.Монтеск'є б) И.Ґете в) М.Ломоносов г) Д.Локк

д) Г.Сковорода

8.Хто із просвітителів був оголошений божевільним і пізніше написав «Апологію божевільного».

а) Ф.Прокопович б) М.Ломоносов в) П.Чаадаєв г) Вольтер д) Г.Сковорода

9.Чия робота «Еміль, або про виховання» за вільнодум' ство була присуджена до спалення.

а). Дж. Толанд б). Ж.Ж.Руссо в). Вольтер г). Г.Маблі д). Г.Лессінг

10.Які права людини просвітителі вважали «природ' ними» і «невідчужуваними».

а). Право на життя б). Право на творчість в). Право на власність г). Право на працю д). Право на свободу

11.Виділіть основну рису людини в концепції Г.Сковороди.

а). Розум б). Достоїнство

в). Самопізнання г). Відчуття д). Діяльність

155

12.Хто був засновником центра Просвітництва в Україні – Киево'Могилянского колегіуму.

а). Ф.Прокопович б). П.Могила в). Ф.Печерський

г). И.Кроковський д). Д.Туптало

13.Кого із просвітителів називають українським Сок' ратом.

а). Ф.Прокопович б). М.Ломоносов в). П.Могила г). В.Мономах д). Г.Сковорода

14.Автор праці «Про дух законів».

а). Ш.Монтеск'є б). Г.Маблі в). Дж. Локк г). И.Гердер д). Г.Лессінг

15.Як називається світогляд, який допускає Бога тіль' ки як першопричину, першопоштовх у природному порядку речей.

а). деїзм б). пантеїзм в). теїзм

г). панлогізм д). фетишизм

16.Автор «Оратора Могилянського».

а). Ф.Прокопович б). М.Ломоносов в). П.Могила г). І.Гизель

д). І. Кононович(Горбацький

156

17.Що означає освічена людина у слов'янській традиції.

а). творча б). мудра

в). така, яка має багатий життєвий досвід г). добра д). ерудована

18.У чому просвітителі бачили головний шлях перетво' рення суспільства.

а). революція б). війна в). віра в бога

г). моральне виховання д). класова боротьба

19.У кого з відомих просвітителів вчився відомий росій' ський просвітитель Михайло Ломоносов?

а). Ф.Прокопович б). Вольтер в). Х. Вольф г). И. Гизель

д). Ш. Монтеск'є

20.Виділіть характерні риси філософії і ідеології Про' світництва.

а). всепроникаючий розум б). теоцентризм в). віра в бога

г). історичний оптимізм д). ірраціоналізм

157