16.Три етапи людської історії по Гегелю.

17.Три форми самосвідомості абсолютного духу у філосо( фії Г. Гегеля?

18.Яку науку Л. Фейєрбах вважав універсальною?

19.Хто був автором відомої космогонічної гіпотези, відпо( відно до якої Сонячна система з'явилася з пилоподібної хма( ри?

20.Хто з філософів досліджував гносеологічні і психологі( чні корені релігії?

Поповніть свій словник:

космогонічна гіпотеза, апріорізм, трансценден'

тальне, «річ у собі», чуттєвість, розсудок, ро' зум, антиномії чистого розуму, естетичний

пантеїзм, абсолютна ідея, тріада, антрополо' гічний матеріалізм.

2.Філософія марксизму

2.1.Основні особливості марксистської філософії

Марксизм як економічна, соціально(політична, філософсь( ка теорія, ідеологія пролетаріату виник в 40(і роки XIX сто( ліття в Німеччині, у відповідь на суспільну потребу в теорети( чному обґрунтуванні нового суспільно(політичного руху – робітничого руху. Основоположники марксизму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс були не тільки теоретиками, але і організато( рами боротьби пролетаріату за свої права.

Карл Генріх Маркс (1818(1883) народився в сім'ї адвоката, після закінчення Трірської гімназії вчився на юридичному факультеті Боннського і Берлінського університетів, де за( ймався в основному історією і філософією. По закінченні Бе( рлінського університету одержав диплом доктора філософії. Робота в “Рейнській газеті”, де Маркс був редактором, дозво( лила йому вивчити реальні процеси життя і дійти висновку про провідну роль економічних відносин у суспільному житті. В 1843 році Маркс одружився на подрузі дитинства Женні фон Вестфален, яка стала йому вірним помічником і соратни(

171

ком. Влітку 1844 року в Парижі відбулася історична зустріч Маркса і Енгельса, на якій з'ясувалася єдність їх поглядів і життєвих цілей, і почалася віддана дружба, яка тривала потім сорок років. Маркс за свої демократичні погляди і революцій( ну діяльність все життя був переслідуваний владою, жив у Франції, Бельгії, Великобританії. Скрізь він займався органі( зацією соціалістичного, комуністичного руху і науковою пра( цею. Помер Маркс від тяжкої хвороби в 1883 році і був похо( ваний у Лондоні.

Основні роботи Карла Маркса: “До критики Гегелівської філософії права”, “Економічно(філософські рукописи”, “Святе сімейство”, “Тези про Фейєрбаха”, “Німецька ідеологія», “Убогість філософії”, “Маніфест Комуністичної партії», “Кла( сова боротьба у Франції”, “Капітал”, “Критика Готської про( грами”.

Фрідріх Енгельс (1820(1895) народився в сім'ї текстильно( го фабриканта, вчився в школі, потім у гімназії. На настійну вимогу батька змушений був залишити гімназію за рік до за( кінчення і зайнятися вивченням комерційної справи. В 1838( 44 роках працював у торговельній конторі, відбував військову повинність, попутно займаючись самоосвітою. В 1842(44 ро( ках переходить із революційно(демократичних до комуністи( чних позицій. Після зустрічі з К. Марксом він включається в активну діяльність по поширенню нового світогляду. Разом з Марксом вони пишуть ряд робіт, які обґрунтовують комуніс( тичний рух. Енгельс поєднав наукову працю, революційну ді( яльність і роботу на підприємствах своєї сім'ї. Завдяки остан( ній він мав можливість допомагати сім'ї Маркса, яка дуже ча( сто терпіла нестатки. Після смерті К. Маркса Енгельс продо( вжив гігантську працю по підготовці до видання другого і тре( тього томів “Капіталу”, написав ряд своїх оригінальних творів, вів активну пропаганду марксизму. Помер Енгельс в 1895 ро( ці. Відповідно до його волі, після кремації урна з його прахом була опущена в море біля Істборна, улюбленого місця відпо( чинку Енгельса на південному березі Англії.

Основні роботи Ф. Енгельса: “Положення робітничого класу в Англії”, “Святе сімейство», “Німецька ідеологія», “Маніфест Комуністичної партії», “Анти(Дюринг”, “Діалекти(

172

ка природи”, “Походження сім'ї, приватної власності і держа( ви”, “Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філосо( фії”.

Головна ідея марксизму – ідея революційного практич' ного перетворення людиною світу. Із цієї головної ідеї ви( пливають основні особливості марксистської філософії.

Філософія марксизму – це діалектичний матеріалізм.

Революційна теорія взяла на озброєння революційний діалек( тичний метод, відповідно до якого все у світі піддається зміні і розвитку. В матеріалістичній діалектиці джерелом розвитку світу є не дух, ідея (як було представлено в класичному ідеалі( змі), а сам світ, реальні протиріччя, які об'єктивно існують у ньому. Саморозвиток світу є причиною розвитку пізнання, духу, а не навпаки. Таким чином, виключивши ідею творця, деміурга, а також думку про зовнішнє першоджерело розвитку світу Маркс і Енгельс відобразили об'єктивний світ (матерію) як саморухомий процес, перебороли метафізичний, механіч( ний характер матеріалізму і створили нову історичну форму матеріалізму – діалектичний матеріалізм.

Ідея революційної зміни світу дозволила по новому пред( ставити процес пізнання. Активність суб'єкта в пізнанні

розуміється не як теоретична, а, насамперед, як практи' чна активність. Людина пізнає об'єкт, включаючи його в сферу своєї практичної життєдіяльності і у практиці доводить істинність, об’єктивність свого пізнання. Раніше пізнання і практика розглядалися як два різнопланових, протилежних роду діяльності. Об'єднавши їх, ввівши категорію “практика” у гносеологію Маркс і Енгельс представили нове діалектико( матеріалістичне трактування основних протиріч процесу пі( знання (докладніше про це в темі “Гносеологічні проблеми у філософії”).

К. Марксом і Ф. Енгельсом уперше було здійснене мате' ріалістичне пояснення історії, відповідно до якого дійсні причини історичного розвитку лежать не в сфері духу, держа( ви, права, моралі, а в сфері реальної практичної життєдіяльно( сті людей. Якщо у Гегеля історія представлена як процес са( морозвитку і самопізнання світового духу, то в марксизмі роз( виток суспільства – це природничо(історичний (тобто, той,

173

який відбувається по об'єктивних законах) процес зміни спо( собів виробництва або суспільно(економічних формацій. Ще в одній з ранніх своїх робіт “До критики гегелівської філософії права” К. Маркс доходить висновку; що не держава визначає громадянське суспільство, а навпаки, громадянське суспільст( во (тобто сукупність живих людських індивідуумів, їх прак( тична діяльність) визначає державу, тобто економіка в оста( точному підсумку визначає політику.

Суспільний прогрес, зміст і мета історії трактується в марк( сизмі як процес присвоєння людиною власної справжньої людської сутності в результаті приречення всіх форм відчу( ження1 цієї сутності. Якщо Гегель знищення відчуження трак( тує як духовний акт, який здійснює філософ (уособлення уні( версального розуму); Фейєрбах корінь зла бачить у релігій( ному відчуженні, то Маркс головним видом відчуження вва( жає відчуження праці. Комуністичний ідеал в марксизмі – це знищення відчуження, тобто перетворення праці в процес ві( льної, творчої самореалізації людини. Знищення приватної власності К. Маркс вважав за необхідною, але не достатньою умовою руху до комунізму. Із революційно(практичної пози( ції трактується і сутність самої філософії. Філософія, згідно Марксу, приходить у цей світ не для чистого споглядання, а для зміни, перетворення його. У знаменитій 11(ій тезі, в “Те( зах про Фейєрбаха” Маркс пише: “Філософи лише різними

способами пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його”2.

2.2.Розробка ідей марксизму в працях Г.В. Плеханова і В.І. Леніна

Марксизм як ідеологія робітничого класу вдосконалювався в нерозривному зв'язку з розвитком міжнародного комуністи( чного руху і швидко поширювався в Європі і в усьому світі. Йосип Діцген, Франц Мерінг, Поль Лафарг, Август Бебель,

1 #+ F ! – $! +! + D + << " + + , $D D D + F .

2 .: > O. " // > O., W . . 2- " . – .3. – .

4.

174

Карл Каутський, Едуард Бернштейн, Антоніо Лабріора, Дми( тро Благоєв і інші мислителі і діячі робітничого руху багато зробили для розвитку і популяризації ідей марксизму. В Росії першим відомим марксистом був Г.В. Плеханов, а з В.І. Леніним пов'язують новий етап у розвитку марксизму.

Георгій Валентинович Плеханов (1856(1918) народився в дрібнопомісній дворянській сім'ї, закінчив військову гімназію у Воронежу, два роки вчився в гірничому інституті в Петер( бурзі, звідки змушений був піти, тому що вступив на шлях ак( тивної революційної боротьби. Спочатку брав участь у русі народників, а пізніше став переконаним марксистом, виступив з рішучою критикою ідеології народництва. З 1880 по 1917 рік жив в еміграції. В Женеві він створив першу російську марк( систську організацію – групу “Звільнення праці”, перевів про( грамні роботи К. Маркса і Ф. Енгельса на російську мову, був активним учасником II(го Інтернаціоналу, брав участь у ство( ренні газети “Іскра”. На ІІ(му з'їзді РСДРП розійшовся з бі( льшовиками в питанні про методи революційної боротьби і строки соціалістичної революції. Помер Г. Плеханов у Росії, не підтримавши ні соціалістичну революцію, ні контрреволю( ційний рух.

В своїх працях: “Соціалізм і політична боротьба”, “Наші роз( біжності”, “До питання про розвиток моністичного погляду на історію”, “Про матеріалістичне розуміння історії”, “До питання про роль особистості в історії”, “Нарис по історії матеріалізму”, “До шістдесятої річниці смерті Гегеля”, “М. Чернишевський” і інших Г. Плеханов виступив не тільки як популяризатор марк( сизму, а і як оригінальний філософ, який обґрунтував ряд ціка( вих ідей в області історії, соціології, соціальної психології, есте( тики, релігії і атеїзму.

Г. Плеханов, називаючи матеріалістичну діалектику “алгеб( рою прогресу”, застосовував цей метод для аналізу сучасних йому суспільних процесів світової історії, окремих сторін гро( мадського життя: – політики, релігії, мистецтва. Наприклад, у роботі “До питання про роль особистості в історії” Г. Плеханов звертає увагу на діалектику загального і одиничного в істори( чному процесі, стверджуючи, що за загально історичними об'( єктивними закономірностями дослідник неодмінно повинен

175

бачити особливі причини історичного руху різних народів, специфічні особливості діючих в історії осіб і різні історичні випадки, “завдяки яким події одержують, нарешті, свою інди( відуальну фізіономію”1. Підкреслюючи вирішальну роль на( роду, народних мас в історії, Г. Плеханов не заперечує роль іс( торичних особистостей. Великою, по Плеханову, стає та лю( дина, яка вловила історичну закономірність і підкорила їй свою діяльність: “Велика людина є ... зачинателем, тому що вона бачить далі інших і хоче сильніше інших... Вона вказує нові суспільні потреби, створені попереднім розвитком суспі( льних відносин; він бере на себе почин задоволення цих пот( реб”2. Критикуючи вульгарне тлумачення марксизму в дусі плоского економізму, Плеханов обґрунтовував діалектику ма( теріальної і духовної сторін громадського життя. “Рух людст( ва, – писав Плеханов, – ніколи не відбувається в площині од( нієї економіки... Шлях від однієї точки повороту до іншої зав( жди лежить через “надбудову”3.

Високу оцінку філософії Плеханова дав у свій час Ленін, який писав: “...Не можна вважатися свідомим, справжнім ко( муністом без того, щоб вивчати – саме вивчати – все, написане Плехановим по філософії, тому що це краще у всій міжнарод( ній літературі марксизму”4.

Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870(1924) – народив( ся у дворянській сім'ї, після закінчення Симбірської гімназії вступив на юридичний факультет Казанського університету. За участь у революційному студентському русі був арештова( ний і відправлений у заслання. Відтоді стає професійним ре( волюціонером, ідеологом і лідером нової Російської соціал( демократичної робітничої партії, організатором соціалістичної революції в Росії, головою уряду Радянської держави.

Активну політичну боротьбу Ленін завжди сполучав з тео( ретичною роботою, розвиваючи всі складові частини маркси( зму: філософію, політекономію і науковий комунізм. У філо( софії Ленін продовжує розвивати діалектичний матеріалізм,

1 .:? =.#. )" . . $" . 5- . – >., 1957. – . II. – .332. 2 .:? =.#. )" . . $" . 5- . – >., 1957. – . II. – .333. 3 .:? =.#. )" . . $" . 5- . – >., 1957. – . II. – .216. 4 .: #.). ? . . . – .42. – .290.

176

пише кілька робіт по історії марксизму: “Три джерела і три складові частини марксизму”, “Історичні долі вчення Карла Маркса”, “Карл Маркс”. У роботі “Філософські зошити” Ленін підкреслює протилежність гегелівської ідеалістичної і марк( совї матеріалістичної діалектики, систематизує основні прин( ципи діалектичного методу, підкреслюючи центральне місце принципу протиріччя, обґрунтовує принцип єдності діалекти( ки, логіки і теорії пізнання, розвиває вчення про активність свідомості.

В період реакції 1909 року Ленін написав свою головну фі( лософську працю “Матеріалізм і емпіріокритицизм”, в якій критикуючи одну з форм позитивізму (емпіріокритицизм або махізм), відстоював і розвивав нову історичну форму матеріа( лізму – діалектичний матеріалізм. У цій роботі Ленін показав продуктивність діалектичного методу в аналізі суспільних процесів, у філософській інтерпретації нових відкриттів у природознавстві, у трактуванні гносеологічних протиріч, у вивченні історико(філософського процесу.

Гносеологічні проблеми є центральними в “Матеріалізмі і емпіріокритицизмі”. Ленін формулює основні ідеї теорії від( биття, трактуючи процес пізнання як відбиття суб'єктом об'є( ктивного світу. Образ, отриманий у результаті відбиття, розг( лядається як діалектична єдність об'єктивного і суб'єктивно( го; суб'єкт не пасивно відбиває зовнішній світ, а, включаючи об'єкт у сферу своєї практичної діяльності “творить” його. Іс( тина, відповідно до цієї теорії, трактується не як готовий ре( зультат пізнання, а як процес, джерелом якого є протиріччя абсолютного і відносного моментів пізнання (докладніше про це дивіться в темі: Гносеологічні проблеми у філософії). Ви( користовуючи діалектико(матеріалістичну теорію пізнання, Ленін дає філософський аналіз “кризи фізики” на рубежі XIX( XX століть, показуючи, що протиріччя між старими теоріями і новими відкриттями в науці виникають зі спроб представити істину як абсолютний результат. Підказуючи вихід з “кризи” природознавства, Ленін формує принцип невичерпності мате( рії, дає нове філософське визначення категорії “матерія” (до( кладніше про це дивіться в темі: “Онтологічні проблеми у фі( лософії”).

177