- •ВСТУП
- •1. Філософія – це любов!
- •2. Філософія – це світогляд
- •3. Філософія як наука
- •Розділ І. ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
- •Тема: ДАВНЯ ФІЛОСОФІЯ
- •I. ФІЛОСОФІЯ ДАВНЬОГО СХОДУ
- •1.2. Філософія Давньої Індії. Буддизм
- •1.3. Філософія Давнього Китаю. Конфуціанство.
- •2. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
- •2.1. Періодизація історії античної філософії
- •2.2. Основні особливості античної філософії
- •2.3. Філософія Демокріта
- •2.4. Філософія Платона
- •Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ
- •1. Теоцентризм філософії середніх віків
- •2. Онтологія середньовічної філософії
- •3. Пізнання як одкровення
- •4. Дискусія про універсалії: реалізм – номіналізм
- •5. Християнська антропологія
- •Тема: ФІЛОСОФІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
- •1. Джерела вітчизняної філософії
- •2. Явище Софії
- •3. Буття і пізнання як промисел Бога
- •4. Людина як мікрокосмос
- •4. Механістична наукова картина світу
- •2. Особливості Просвітництва в Україні
- •3. Григорій Сковорода – філософ просвітитель
- •Тема: ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XIX СТОЛІТТЯ
- •1. Німецька класична філософія
- •1.1. Критична філософія І. Канта
- •1.2. Філософія І. Г. Фіхте
- •1.3. Естетичний пантеїзм Ф. Шеллінга
- •1.5 Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха
- •2. Філософія марксизму
- •2.1. Основні особливості марксистської філософії
- •2.3. Марксизм в XX столітті
- •Тема: ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ
- •1. Основні особливості сучасної філософії
- •2. Неопозитивізм
- •3. Екзистенціалізм
- •Розділ ІІ. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ
- •Тема: ОНТОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ФІЛОСОФІЇ
- •1. Що є буття? Основні сфери і протиріччя буття
- •3. Рух, простір, час
- •2. Основні принципи діалектичного методу пізнання
- •3. Система діалектики
- •Тема: ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ФІЛОСОФІЇ
- •I. Діалектичний характер процесу пізнання
- •1.1. Протиріччя об'єктивного і суб'єктивного в пізнанні
- •1.2. Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні
- •1.3. Протиріччя абсолютної і відносної істини
- •2. Специфіка наукового пізнання
- •Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ
- •1. Що є суспільство? Суспільство і природа
- •2. Основні методологічні підходи до аналізу суспільства
- •Тема ДЖЕРЕЛА І РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ
- •2. Суб'єкти історичного процесу
- •3. Особистість як суб'єкт історії
- •1. Проблема спрямованості розвитку суспільства
- •2. Критерії і закономірності суспільного прогресу
- •3. Теорія суспільноGекономічної формації
- •4. Технократичні концепції прогресу
- •5. Філософія культурноGцивілізаційного циклизма
- •1. Майбутнє суспільство як предмет дослідження
Тема ДЖЕРЕЛА І РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ
План
1.Потреби, інтереси, протиріччя – джерела розвитку суспільства
2.Суб'єкти історичного процесу
3.Особистість як суб'єкт історії
1. Потреби, інтереси, протиріччя – джерела розвитку суспільства
...Пояснити історію, значить виявити пристрасті людей, їх геній, їх діючі сили
Г. Гегель
Дотепер ми дивилися на суспільство з боку його статики, вивчаючи основні структурні елементи і зв'язки між ними. (Соціальна статика). Зараз нам потрібно відповісти на одне з найважливіших питань науки: як суспільство розвивається? Який характер, спрямованість цього розвитку? Які джерела розвитку суспільства? (Соціальна динаміка).
Механізм розвитку будь(якого об'єкта розкривається через відшукування джерел і рушійних сил. Під джерелом розвитку розуміється першопричина, вихідний пункт розвитку, основа буття даного процесу.
Рушійна сила – безпосередній виконавець дії джерела в конкретному зв'язку явищ, активні дії суб'єкта, спрямовані на збереження і зміну життя.
З погляду діалектики, як загальної теорії розвитку, джерелом руху будь(якого об'єкта є внутрішнє протиріччя. Суспільство не є виключенням, напроти, суспільні протиріччя (у порівнянні з іншими сферами буття) набагато більше складні і різноманітні. Головна особливість суспільних протиріч полягає в тому, що це протиріччя діяльності людей з їх потребами, інтересами, цілями, тобто в структурі суспільного протиріччя завжди є об'єктивні і суб'єктивні моменти. Протиріччя завжди були, є і будуть у житті суспільства, і цей факт не потрібно розглядати як недолік,
334
напроти, відсутність протиріч – це застій, смерть. Управління |
|||||||||||
суспільством – це вміння бачити протиріччя і вчасно, |
|||||||||||
ефективно їх розв’язувати. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
Схема 31 |
|||
|
|
Класифікація суспільних протиріч |
|
|
|
||||||
|
|
Загально' |
|
( діють на всіх етапах |
|||||||
|
|
|
розвитку |
|
суспільства, |
є |
|||||
|
|
історичні |
|
|
|||||||
|
|
|
головними |
джерелами |
його |
||||||
|
|
протиріччя |
|
||||||||
|
|
|
розвитку |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
( протиріччя, характерні: |
|
||||||
|
|
|
|
а) |
для |
|
однієї |
епохи |
|||
По ступені |
|
|
протиріччя |
(буржуазного |
|||||||
|
|
суспільства, наприклад); |
|
||||||||
спільності |
Конкретно' |
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
історичні |
абоб) |
для |
|
однієї |
країни |
||||
|
|
специфічні |
|
(протиріччя |
|
|
розвитку |
||||
|
|
|
Франції, України); |
|
|
||||||
|
|
протиріччя |
|
|
|
||||||
|
|
|
в) |
для |
|
однієї |
сфери |
||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
громадського |
|
життя |
|||||
|
|
|
|
(економічні, |
|
політичні, |
|||||
|
|
|
|
моральні і т.п.) |
|
|
|
||||
|
|
|
|
( характеризуються гострою |
|||||||
По |
|
|
непримиренною |
боротьбою |
|||||||
|
|
сил |
із |
|
протилежними |
||||||
гостроті |
Антагоніс' |
|
|
||||||||
|
інтересами; |
боротьба, |
як |
||||||||
боротьби |
тичні |
|
|||||||||
|
правило, |
|
|
закінчується |
|||||||
проти' |
|
|
|
|
|||||||
|
|
загибеллю однієї |
або |
обох |
|||||||
лежностей |
|
|
|||||||||
|
|
сторін, руйнуванням системи |
|||||||||
і |
способам |
|
|
||||||||
|
|
( це боротьба суспільних сил, |
|||||||||
розв’язан' |
|
|
|||||||||
Неантагоніст інтереси |
яких |
протилежні, |
|||||||||
ня |
|
||||||||||
|
ичні |
|
але |
примиряються |
в |
||||||
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
результаті реформ, угод і т.п. |
|||||||
|
У процесі розвитку антагоністичні протиріччя можуть |
||||||||||
переростати в неантагоністичні і навпаки. |
|
|
|
|
|
|
335
З нескінченної безлічі суспільних протиріч соціальну філософію цікавлять, насамперед, загально(історичні протиріччя. Назвемо деякі з них:
протиріччя суспільства і природи;
протиріччя матеріальної і духовної культури;
протиріччя суспільства і особистості;
протиріччя виробничих сил і виробничих відносин;
протиріччя історичної необхідності і свободи.
Чи можна серед них вибрати найголовніше, яке відбиває найбільш глибоку сутність соціального буття? В суспільс твознавстві на ці питання дана безліч відповідей. Спробуйте
самі поміркувати над цією проблемою.
У процесі розвитку будь(яке протиріччя проходить три ос( новних стадії.
o Перша – зародження, коли з тотожності з'являється від( мінність, розмежування протилежних сил, тенденції.
oДруга – стадія зрілості, коли єдність і боротьба протилежних сил урівноважують і забезпечують спокійний розвиток об'єкта.
oТретя – стадія розв’язання протиріччя, коли між протиле( жностями наступає дисбаланс – конфлікт, криза і об'єкт
або видозмінюється, або гине.
Основні способи розв’язання суспільних протиріч предста( влені в схемі 32.
Схема 32
Способи розв’язання суспільних протиріч
Реформа |
Класова боротьG |
Революція |
Війна |
||||||
|
|
|
ба |
|
|
|
|
|
|
перебудова |
реалізація, |
відс( |
корінне якісне пе( |
збройна |
бо( |
||||
суспільства |
тоювання |
різни( |
ретворення всієї |
ротьба |
анта( |
||||
шляхом |
пові( |
ми соціальними |
системи |
суспіль( |
гоністичних |
||||
льних, еволю( |
групами своїх ін( |
них відносин; пе( |
сил усередині |
||||||
ційних |
змін, |
тересів |
економіч( |
рехід |
від |
однієї |
країни |
(гро( |
|
як правило, |
ними, |
політич( |
епохи |
до |
іншої, з |
мадянська |
|||
через |
зміну |
ними і ідеологіч( |
нижчого на вищий |
війна) |
або |
||||
законодавства |
ними засобами |
щабель прогресу |
між країнами |
336
Якому з цих варіантів слід віддати перевагу? Чи зможе
коли небудь людство обійтися без революцій і воєн? Ці питання також у сучасному суспільствознавстві зали
шаються відкритими.
Механізм суспільних протиріч розкривається через потре( би і інтереси людей. Це є внутрішнім джерелом будь(якої людської діяльності? Чому людина починає що(небудь роби( ти? Тому що в неї з'являється потреба.
Потреба – нестаток чого(небудь необхідного для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості, внутрішній спонукач активності. Структуру потреби становить протиріччя між потребою в чому(небудь і відсутністю на даний момент умов для задоволення цього нестатку. Цей розрив, ця протиле( жність змушує людину створювати умови, шукати можливості для задоволення потреби. Однак на місці вдоволеної потреби виникають обов'язково нові. Це закон громадського життя, суть людського буття. Людина, що нічого не бажає це – труп. Закон зростання потреб. К.Маркс і Ф.Енгельс, наприклад, форму( люють так: "... Сама вдоволена перша потреба, дія задоволення і уже придбане знаряддя задоволення ведуть до нових потреб, і це підвищення нових потреб є першим історичним актом1". Весь процес всесвітньої історії можна представити як нескінченне розв’язання протиріч між зростаючими потребами і історично обмеженими способами їх задоволення. Класифікація основних суспільних потреб представлена в схемі 33.
Схема 33
Класифікація основних суспільних потреб
По способу |
По сферах |
По об'єкту |
По суб'єкту |
По функціо' |
походження |
діяльності |
|
|
нальній ролі |
( біологічні |
Потреби: |
( матеріальні |
( індивідуа(( |
центральні |
(вітальні) |
( у праці |
– духовні |
льні |
– периферійні |
( соціальні |
( у спілку( |
– економічні |
– групові |
– стійкі |
|
ванні |
– політичні |
– колективні |
– ситуативні |
|
( у пізнанні |
– моральні |
– суспільні |
– розумні |
|
( у відпочинку |
– естетичні |
|
– нерозумні |
1 .: O. > , . W . ! ! // . – .3. – .27
337
Найважливішою потребою людини, яка становить стри( жень його буття, є потреба в самореалізації, у самостверджен( ні. Ця потреба реалізується через творчість. Неможливість людини творити (по об'єктивним або суб'єктивним причи( нам) є головною причиною відчуження.
Відчуження – соціальний процес перетворення діяльності людини і її результатів в самостійну силу, пануючу над нею і ворожу їй.
Усвідомлені суспільством, соціальними групами, індивіда( ми потреби виступають у якості їх інтересів. Інтерес (від лат. interest – має значення важливо) – реальна причина соці( альних дій, подій, яка стоїть за безпосередніми спонуканнями суб'єктів, учасників цих діях. Французький матеріаліст Клод Гельвецій підкреслював: "Якщо фізичний світ підпорядкова( ний закону руху, то світ духовний не менш підпорядкований закону інтересу"1.
Суспільні протиріччя можна представити як протиріччя ін( тересів різних суб'єктів і дати наступну класифікацію проти( річ між інтересами:
особистості і суспільства;
особистості і соціальної групи (колективу);
особистості і особистості;
соціальної групи і соціальної групи;
соціальної групи і суспільства;
суспільства і суспільства.
Одним з головних завдань суспільної науки є вивчення ін( тересів різних суб'єктів соціальної дії. А в практиці управління, у політиці вища мета – врахування інтересів всіх суб'єктів і пі( дтримка їх балансу (як умова рівноваги, спокою суспільства). Для цього у свій час були придумані представницькі органи влади (парламенти, наприклад), які повинні реалізовувати це завдання. Таким чином, зрозуміти сутність будь(якого суспі( льного явища і процесу це означає: вивчити його складові про( тиріччя, потреби і інтереси. Однак, протиріччя, потреби і інте( реси комусь належать. Людина є носієм джерел розвитку сус(
1 .: = O.*. H – >., 1938. – .34.
338