1.Проблема спрямованості розвитку суспільства

Схема 36

Ступені світового історичного прогресу по Гегелю

Карл Маркс відповідно до типу виробничих відносин виді( ляє п'ять ступенів (дивись схему 37).

Схема 37 Ступені суспільного прогресу по К. Марксу

Комуністична

Буржуазна

Феодальна

Рабовлас' Первісно ницька община формація

У К.Маркса, на відміну від замкнутої схеми Г.Гегеля, істо( ричний процес відкритий у майбутнє. Комуністичної форма( ції поки що немає. Більше того, К.Маркс неодноразово підкре( слював, що комунізм це не ідеальний завершений стан суспі( льства, а нескінченний шлях до нього.

355

2). Протилежна позиція провідним напрямком вважає регрес – рух вниз, погіршення стану суспільства. Історик ан( тичності Гесіод в книзі "Праці і дні" писав, що людство пере( жило п'ять основних стадій, щораз як би спускаючись по схо( дам історії на одну ступінь наниз. Почавши золотим, пройшо( вши срібний і інші століття, воно виявилося у залізному. Спо( конвічний стан людського роду – "золоте століття" – ера без( хмарного щастя, всього було вдосталь, земля давала все, не треба було працювати, кожен жив безтурботно, проводячи свій час у банкетах і достатку. У залізний вік, який став зараз долею людини, люди проводять свої дні в праці, турботах і су( мі. Такої ж точки зору дотримувалися, наприклад, Л.Сенека, Ж.Ж.Руссо. В XX столітті "розчарування в прогресі", відро( дження апокаліпсичних очікувань пов'язані з усвідомленням і прогнозуванням глобальних проблем. Песимістичні прогнози прийдешніх катастроф є не просто передчуттям, а прорахову( ються на математичних і кібернетичних моделях.

Незважаючи на протилежність, перша і друга позиції єдині в загальному підході до історії. Розвиток людства розгляда( ється як єдиний закономірний процес; за основу береться ес' калаторна модель історії. Всі народи рухаються по одному ескалаторі (нагору або вниз) перебуваючи на різних його сту( пенях (хтось обігнав і виїхав уперед, а хтось відстав, але відс талий пройде ті ж самі ступені).

3). Третя позиція – протилежна першим двом, у ній запе' речується єдність історичного прогресу. Методологічним принципом пояснення історії є ідея циклічності і деревоподі' бна модель існування людських культур. Історія людства представляється як відносно самостійний розвиток окремих культур (культури – окремі плоди на древі історії). Кожна ку( льтура, розвиваючись, проходить певні стадії, цикли у своєму розвитку.

Ідея циклічності реалізована, наприклад, в теорії історич( ного круговороту Джамбаттисто Віко (італійський філософ, 1668 1744 рр.). Він представив історію як розвиток всіх націй по циклах, які складаються із трьох епох: божественної (без державність, підпорядкування жерцям), героїчної (аристок

356

ратична держава) і людської (демократична республіка або представницька монархія). Кожний цикл, проходячи стадії дитинства, юності і зрілості, закінчується загальною кризою і розпадом даного суспільства. Зміна епох здійснюється в силу суспільних переворотів.

Методологія культурно(цивілізаційного циклизма продов( жує розвиватися і у сучасній філософії історії (дивись розділ 5 цієї теми).

2. Критерії і закономірності суспільного прогресу

Більшість філософів і істориків вважають прогрес провід( ною тенденцією, головним напрямком розвитку суспільства.

Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес – це процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток зді( бностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збага( чення інтересів і прагнень.

Ціль суспільного прогресу – всебічний розвиток сутнісних сил кожної людини.

В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямо( ваність прогресу; тобто людина є головною метою і змістом іс( торії.

Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкрит( тя самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя людини, сприяють його розвитку.

Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш прогресивне, яке(менш? І чи можна знайти єдиний критерій прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відпові( ді.

Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важ ко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В ко( жній сфері суспільного життя діють специфічні закономірно( сті, які і визначають особливий критерій: економічний, техні( чний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетич( ний і інші. Важко по одному й тому ж критерію, вважають во(

357

ни, визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і мораль( ності.

Інші вважають, що оскільки існує єдиний історичний про( цес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки. Ви( словлюються різні точки зору по проблемі головного крите( рію прогресу:

( рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і технології – (технократичні концепції);

( тип виробничих відносин (марксизм);

( рівень продуктивності суспільної праці (валовий націона льний продукт (ВНП) на душу населення в рік – використо вується в міжнародній економічній статистиці);

( рівень споживання (рівень життя, якість життя);

( спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані при цьому принципи справедливості і рівноправності);

( ступінь свободи особи;

( кількість і структура використання вільного часу;

( ступінь свідомості і використання суспільних законів;

– щастя людини як універсальний моральний критерій прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини).

Перші в цьому списку – технічні і економічні критерії ма( ють перевагу в тому, що вони виражаються в досить точних, конкретних кількісних показниках, а це необхідний елемент у будь(якій процедурі порівняння. Мінус їх у тому, що вони лише побічно торкаються головної фігури прогресу – людини. Такі комплексні, гуманістичні критерії, як воля і щастя, від( бивають суть, зміст людського буття, але важко піддаються ідентифікації. Кожен із названих критеріїв можна взяти як го( ловну ланку в ланцюзі і потім витягти весь ланцюг.

Спробуйте зробити це, як логічна вправа.

Закономірності прогресу. З ідеї єдності світової історії випливає положення про загальні закономірності прогресу. Назвемо деякі з них:

1. Суспільний прогрес завжди суперечливий, здійснюєть( ся за допомогою боротьби старого і нового (консервативної і

358

революційної сил) і тому має непрямолінійний характер. Істо( рія ніколи не йшла гладко, рівномірно; всередині провідної прогресивної тенденції завжди є елементи регресу, застою.

2.Взаємозв'язок поступовості і циклічності. В суспільс( тві, оскільки в ньому є такий елемент як історична пам'ять, закон заперечення здійснюється швидше (набагато більше прикладів того, що "нове – це добре забуте старе").

3.Закон – тенденція нерівномірності суспільного про' гресу.

Нерівномірність розуміється у двох основних аспектах:

а) нерівномірність розвитку окремих соціальних організмів (країн, народів, держав). В нашу епоху розрив, який все більш посилюється, у рівні життя між розвиненими країнами і краї( нами, які розвиваються, називають однієї із глобальних про( блем.

б) нерівномірність також проявляється в різних темпах ро( звитку окремих сфер суспільного життя. В XX столітті, на( приклад, чітко усвідомлене протиріччя між бурхливими тем( пами науково(технічного прогресу і відставанням розвитку в духовно(моральній сфері. Парадокс: люди духовно не готові, не дозріли до користування машинами, які самі створили (яс кравий приклад – Чорнобиль).

4.Закон – тенденція прискорення темпів суспільного прогресу.

Особливо явно ця тенденція проявилася в XX(ХХІ століт( тях. Ілюстрацією цього закону можуть служити такі цифри:

В нашому XXІ столітті все більше відчувається людський вимір прогресу, проявляються такі бажані тенденції, як демо(

359