Розділ ІІ. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ

Тема: ОНТОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ФІЛОСОФІЇ

План

1.Що є буття? Основні сфери і протиріччя буття

2.Особливості і форми існування об'єктивної сфери буття

3.Рух, простір, час

Онтологія (від грецької, ontos суще і logos слово, поняття, вчення) – вчення про буття; розділ філософії, що вивчає фун( даментальні принципи буття.

1. Що є буття? Основні сфери і протиріччя буття

"Буття" – гранично загальне поняття філософії та науки. Людина в своєму пізнанні, рухаючись від явища до сутності, від менш загального до більше загального, формулює поняття, що включають у свій обсяг всі явища навколишньої дійсності

– це поняття: "Космос", "Мир", "Світобудова", "Всесвіт",

"Реальність", "Буття".

Буття – це все те, що існує, те, що поєднує все існуюче. Буття є дещо реально існуюче.

Ці абстрактні визначення конкретизуються у вивченні окре( мих сфер буття і їхнього співвідношення (Дивись схему 16).

У філософії з давніх часів свідомі та виділені дві протиле( жні сутності світу – матеріальна (об'єктивна реальність) і ду' ховна (дух, свідомість, суб'єктивна реальність). Людина – іс( тота, що поєднує в собі ці дві основні сфери буття; тому оче( видно, людина ставить себе в центрі світу.

"Я Человек, – я посредине мира. За мною мириады инфузорий, Передо мною мириады звезд.

Я между ними лег во весь свой рост Два берега связующее море, Два космоса соединивший мост".

О.Тарковський

220

Схема 16

ОСНОВНІ СФЕРИ БУТТЯ

У сфері об'єктивної реальності (матерії) відомі дві основні форми буття:

I. Природа ("Натура" або "Перша природа") яка включає фі( зичний світ (нежива природа) і біологічний світ (жива природа).

II. Друга природа або цивілізація – сукупність матеріаль( них цінностей, створених і накопичених людством, а також способи створення цих цінностей (наприклад, знаряддя праці).

Суб'єктивна реальність або сфера духу також може існува( ти в різних іпостасях:

1.Світовий дух (Бог, "абсолютна ідея", "світовий розум") –

об'єктивна духовна першооснова буття (його існування визна ється в об'єктивному ідеалізмі).

2.Свідомість (індивідуальне) – здатність людини відбива( ти світ в ідеальних образах.

3.Суспільна свідомість (духовна культура) – сукупність духовних цінностей і способи їхнього створення, збереження і передачі.

Ця схема (як і будь яка інша) огрублює дійсність, тому зро( бимо деякі застереження. По(перше, не можна малювати коло, обмежуючи буття, тому що за межами буття нічого немає. По( друге, тут тільки позначені основні сфери буття; їхнє конкре(

221

тне співвідношення, поєднання по різному трактується в різ( них філософських системах.

Питання на самостійне обмірковування:

спробуйте намалювати відповідні схеми з позиції матеріалі зму, об'єктивного ідеалізму, суб'єктивного ідеалізму, монізму, дуалізму, плюралізму.

Основні протиріччя буття. Буття як всеосяжна першоо( снова містить у собі всі протилежності миру. Коротко охарак( теризуємо деякі з них.

1.Протиріччя матеріального і духовного. Буття – це єд( ність матеріальної і духовної сутності, об'єктивної і суб'єкти( вної реальності.

2.Протиріччя сутності і існування. Буття – це єдність сутності світу і його існування. У деяких філософських шко( лах під буттям розуміють тільки сутність світу. Елеати (анти чна філософія), наприклад, буття визначали як вічну, незмін( ну, неподільну підстава світу; рухливий же, текучий світ по( чуттєво сприйманих явищ – це не буття. Для позначення за( гальної підстави буття у філософії є спеціальна категорія – "субстанція" (лат. substantia – сутність, щось лежаче в основі)

–гранична підстава всіх різноманітних явищ світу. Виходячи із принципу єдності буття, більшість філософів вважають, що в основі світу – одна субстанція (матеріальний або духовна) – монізм; філософське трактування світу, що виходить із двох субстанцій називається дуалізм; ... з безлічі субстанцій – плю( ралізм.

3.Протиріччя єдиного і різноманітного. Буття єдине і у теж час являє собою нескінченне різноманіття індивідуальних об'єктів. Це протиріччя у філософії і науці інтерпретувалося в наступних проблемах:

а) загальне, єдине існує саме по собі, або в одиничних ре( чах, або тільки в людському мисленні як поняття (суперечка між реалістами і номіналістами);

б) проблема безперервності і дискретності миру (у приро дознавстві – концепції близькодії і далекодії) – або мир – це сукупність окремих об'єктів, "зерен" буття (атомізм, корпус кулярна теорія світла, час як сума проміжків, рух як сума від різків шляху), або мир – це безперервна єдність однієї і тої ж

222

субстанції, обумовлене єдністю і безперервністю загальних зв'язків.

4.Протиріччя стійкості і мінливості. Буття завжди те саме і у той же час постійно змінюється, розвивається. Спроби вивчати рух як абсолютну мінливість, або як механічну суму стійких моментів приводили вчених і філософів до парадок( сів.

Античний мислитель Зенон, наприклад, стверджує, що Ахілл (відомий в Елладі атлет) ніколи не наздожене черепаху, тому що поки він йде відрізок шляху до тої крапки, де вона перебувала, черепаха пройде ще відрізок шляху і так нескін( ченно (Дивись Апорії Зенона: "Стріла", "Ахілл", "Дихотомія", "Стадій").

5.Протиріччя закономірності і випадковості, порядку і хаосу. Буття, світ являє собою строго встановлений порядок, підпорядкований загальним закономірностям, або світ – це сукупність самостійних, випадкових, різноймовірних подій та явищ. Світобудова – це точна ієрархія форм, у якій вищі за( сновані і розвиваються на базі нижчих (ідея лінійної еволюції), або світ має гетерогенну структуру і безліч напрямків у своє( му розвитку.

Тут лише поставлені, позначені деякі основні протиріччя буття. Вони мають різне концептуальне обґрунтування в істо( рії філософії і науки. Діалектичне трактування основних про( тиріч буття викладено у темі "Діалектика".

2. Особливості і форми існування об'єктивної сфери буття

Об'єктивна сфера буття, об'єктивна реальність відбита у філософії в категорії "матерія". В історії філософії і науки можна виділити три етапи уявлень про матерію або три прин( ципово різних трактування матеріальної сутності світу.

Перший етап. Концепція природних стихій.

Матеріальною підставою всього різноманітного миру в дре( вній філософії вважалися деякі природні процеси або перво( вещества (вода, земля, повітря, вогонь, ефір, дерево, метал).

223

Фалес, наприклад, основою всього вважав воду; Геракліт – во( гонь; Аристотель думав, що основою миру природи є п'ять стихій: вода, земля, повітря, вогонь та ефір. Однак, вже в ан( тичній філософії зрозуміли, що неможливо вивести все різно( маніття світу з декількох, а тим більше з одного природного процесу. У пошуках первоматерии думка філософів рухалася від почуттєво сприйманих природних явищ до умосягненим матеріальним сутностям, одноманітним первокирпичикам буття – "корінь" Емпедокла, "насіння" Анаксагора, атом" Де( мокрита.

Другий етап. Атомістична концепція матерії.

Стверджується, що мир складається з атомів і порожнечі. Атом (грецька, atomos неподільний) – матеріальна першоосно( ва буття, дрібна неподільна частка. Різноманіття явищ миру пояснюється розходженням форми атомів, а також розмаїтіс( тю зв'язків між ними. Атомізм пізніше ввійшов у науку як концепція дискретної будови матерії. У природознавстві Но( вого часу атомізм із натурфілософської гіпотези перетворю( ється в природознавчу теорію. Атом розглядається як синонім хімічного елемента, носієм його хімічних властивостей. У фі( лософії нового часу матеріальна субстанція наділяється де( якими незмінними властивостями: атомарна структура, дов( жина, механічний рух. Матерія тут зводиться до речовини, ві( дповідно до етимології цього поняття – (лат. Materia – речо вина). Атомізм як принцип пояснення об'єктивної сфери бут( тя, як філософська і природознавча концепція матерії проіс( нував більше двох тисяч років. Однак, прагнення науки до простоти та ясності, пошуку найпростіших базових форм бут( тя суперечить новим дослідженням більше глибокої сутності світу. Такі дослідження були початі у фізиці на рубежі XIX( XX ст.: явище радіоактивності, складна структура атома, поді( льність атома на елементарні частки, відкриття поля як виду об'єктивної реальності та інші. Ці відкриття не просто не впи( сувалися в наукову картину миру, створену наукою і філосо( фією XVIII(XIX ст., але руйнували її фундамент, базові прин( ципи пояснення світу. Цю ситуацію в науці назвали кризою у фізиці кінця XIX – початку XX століття.

224

У пошуках виходу із цієї кризи у філософії з'явилася нова концепція матерії.

Третій етап. Діалектико'матеріалістична концепція матерії.

Подільність атома спочатку була пояснена як "зникнення матерії". Застосовуючи принципи діалектичного методу, В.І.Ленін у роботі "Матеріалізм і емпіріокритицизм" дає на( ступну інтерпретацію: "Матерія зникає" – це, означає, зникає та межа, до якої ми знали матерію дотепер, наше знання йде глибше; зникають такі властивості матерії, які здавалися ра( ніше абсолютними, незмінними, первісними (непроникність, інерція, маса і т.п.) і які тепер виявляються як відносні, при( таманні тільки деяким станам матерії. Тому єдина "власти( вість" матерії, з визнанням якої пов'язаний філософський ма( теріалізм, є властивість бути об'єктивною реальністю, існува( ти поза нашою свідомістю"1 Звідси виникає визначення мате( рії: "Матерія є філософська категорія для позначення об'єкти( вної реальності, що дана людині у відчуттях його, що копію( ється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них".2

Особливості даного трактування матерії:

1.Відмова від спроби знайти "первоматерию"; матерія тут не ототожнюється ні з якими конкретними проявами (як на першому етапі), ні з жодним з її видів (як на другому етапі),

матерія – це все те, що існує в сфері об'єктивної реальності.

2.Принцип невичерпності матерії є методологічною підста( вою нового розуміння матеріальної сутності світу. "Сутність речей або "субстанція" також відносні; вони виражають тільки поглиблення людського пізнання об'єктів, і якщо вчора це пог( либлення не йшло далі атома, сьогодні – далі електрона і ефіру, то діалектичний матеріалізм наполягає на тимчасовому, відно( сному, приблизному характері всіх цих віх пізнання природи прогресуючою наукою людини. Електрон також невичерпний, як і атом, природа нескінченна..." 3 Англійський фізик Пауэлл

225