1.3. Протиріччя абсолютної і відносної істини
Третє основне протиріччя пов'язане із проблемами збаг( нення істини – це протиріччя абсолютного і відносного в пі'
знанні.
Істина – це ціль пізнання, кінцевий пункт і початок нового шляху у збагненні світу і себе. Справжній ентузіазм пізнання "... подібно орлові не страшиться похмурих хмар спекуляцій і розрідженого повітря вершин абстракції, коли йдеться про те, щоб летіти назустріч сонцю істини1".
Істина за всіх часів вважалася однієї з головних загально( людських цінностей.
О, Истина, дай нам ответ, Чем ты пленишь людей И кто ты?
Шли за тебя на эшафоты, Твердя как заклинанье: нет.
Всегда стояли за тебя,
Иты была всего дороже. Стою за Истину
Истроже смотрю на мир
Ина себя!
А.Стовба.
Як розглядається основна проблема істинного знання в гносеології? Істина визначається як знання відповідне (адек ватне) об'єкту. Об'єкт же, світ навколо нас, перебуває в пос( тійній зміні, розвитку. Отже, і істина, щоб відповідати мінли( вому світу, повинна увесь час видозмінюватися (відносна іс тина). У той же час ми звикли розуміти істину як щось стабі( льне, перевірене, те, на що можна опиратися в пізнанні різно( манітних і мінливих речей (абсолютна істина). Так якою ж все(таки повинна бути істина: абсолютною або відносною?
Це питання також є традиційним у гносеології і так само є кілька варіантів відповіді на нього (Дивись схему 21).
1 |
$. , . . . 2- ". – .41. – .144 |
266
Як розрізнити істинне знання і помилку? Традиційна гно( сеологічна проблема – проблема критерію істини (тобто спо собу перевірки). Людству відомо два основних способи переві( рки істинності: логічний і практичний.
Схема 21
Протиріччя абсолютного і відносного в істині
(варіанти рішення проблеми)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Догматизм |
Діалектична |
|
Релятивізм |
|||||
концепція |
|
|||||||
|
|
|
|
|
||||
абсолютизація |
стій( |
пізнання |
як |
супереч( |
абсолютизація |
|||
кості істини, істина |
лива єдність відносно( |
|||||||
трактується як догма |
го і абсолютного; у іс( |
відносності |
||||||
– положення, що не |
тинному знанні відби( |
знання. Немає |
||||||
вимагає |
зміни |
або |
вається |
як |
стійкість |
нічого раз і на( |
||
розвитку; раз і наза( |
світу |
(абсолютний |
завжди даного; |
|||||
вжди |
дане. |
Існує |
момент в істині), так і |
істина завжди |
||||
тільки абсолютна іс( |
його мінливість |
(від( |
мінлива; у ко( |
|||||
тина; усе, що віднос( |
носність |
істини) |
од( |
жного суб'єкта |
||||
но – помилка. |
|
ночасно. |
|
|
|
|
своя істина. |
|
|
|
|
|
|
|
|||
Логічний доказ істинності знання заснований на двох ос( новних напрямках (правилах): необхідно, щоб вірними та не( суперечливими були посилки, вихідні тези, аксіоми і дотри( мувалися логічні правила висновку з вихідних посилок – нас( лідків. Логічний критерій має істотні обмеження. Він не до( зволяє вийти за межі пізнання і працює в рамках старого, пе( ревіреного, устояного знання. Коли ж відбувається прорив у нове, незвідане, логічний спосіб може бути недійсним, тому що іноді нова теорія вимагає нової логіки доказу.
Практика як критерій істини може вважатися абсолют( ного у тому розумінні, що якщо ми використовували отрима( не знання про об'єкт у практичній діяльності і досягли бажа(
267