- •З.С. Люльчак, н.І. Хтей
- •Економіка та управління підприємством
- •Конспект лекцій
- •Для студентів Інституту енергетики і систем керування
- •Тема 1 підприємство як суб’єкт господарювання
- •Поняття підприємства та його ознаки
- •1.2. Основні законодавчі акти та інші документи, що регулюють діяльність підприємств в Україні. Заходи державного регулювання діяльності підприємств
- •Середовище функціонування підприємства, функції та мета його існування
- •Підприємство
- •Класифікація підприємств за різними ознаками
- •1.5. Господарські товариства та об’єднання підприємств
- •1.6. Виробнича та загальна структура промислового підприємства. Чинники, що впливають на виробничу структуру промислового підприємства.
- •Тема 2 основні фонди підприємства
- •2.1. Економічна суть виробничих фондів, класифікація і структура основних фондів промислового підприємства
- •2.1. Методи обліку і оцінювання основних виробничих фондів
- •2.3. Фізичний та моральний знос
- •2.4. Амортизація основних виробничих фондів
- •2.5. Методи нарахування амортизаційних відрахувань
- •2.6. Виробнича потужність промислового підприємства
- •Тема 3 оборотні кошти підприємства
- •3.1. Економічна суть, матеріальний склад і структура оборотних фондів та оборотних коштів промислового підприємства
- •3.2. Джерела формування оборотних коштів підприємства
- •Кругообіг оборотних коштів
- •Нормування та облік оборотних коштів
- •3.5. Визначення та сутність показників використання оборотних коштів підприємства. Напрямки ефективного використання оборотних коштів
- •Тема 4 персонал підприємства
- •Структура та склад персоналу промислового підприємства
- •4.2. Набір персоналу підприємства та юридичні взаємовідносини між підприємством і його працівниками
- •4.3. Баланс робочого часу працівників
- •Поняття нормування праці, його зміст і завдання
- •4.5. Продуктивність праці
- •4.6. Поняття, види та принципи оплати праці
- •4.7. Форми й системи заробітної платні
- •4.8. Системи надбавок, доплат та премій працівникам
- •4.9. Фонд оплати праці на підприємстві
- •Тема 5 фінансові та нематеріальні ресурси промислового підприємства
- •5.1. Поняття фінансових ресурсів промислового підприємства, джерела їх формування
- •5.2. Внутрішнє й зовнішнє фінансування промислового підприємства
- •Поняття і склад нематеріальних ресурсів підприємства. Правовий захист нематеріальних ресурсів
- •1.4. Оцінка й амортизація нематеріальних ресурсів
- •Тема 6 собівартість продукції промислового підприємства
- •6.1. Поняття та види собівартості продукції підприємства
- •6.2. Класифікація поточних витрат підприємства
- •6.3. Складання кошторису витрат
- •6.4. Методи калькулювання виробничої собівартості продукції підприємства
- •6.5. Особливості розрахунку собівартості продукції за окремими статтями
- •6.6. Чинники зниження собівартості продукції промислового підприємства та управління витратами
- •Тема 7 управління виробничо-господарською діяльністю підприємства
- •7.1. Сутність і значення планування. Принципи та види планів підприємства
- •Сутність стратегічного планування на підприємстві
- •Формування стратегії розвитку підприємства. Базові стратегії підприємства
- •7.4. Тактичне планування на підприємстві
- •Бізнес-план підприємства, його значення і зміст
- •Організаційні структури управління підприємством
- •7.7. Контролювання виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний види контролю
- •. Регулювання виробничо-господарської діяльності як механізм усунення відхилень і недоліків
- •7.9. Оренда та лізинг у діяльності підприємства
- •Тема 8 управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •8.1. Сутність та значення управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •8.2. Поняття інвестицій, їх види та структура
- •Оцінювання економічної ефективності інвестицій
- •Інноваційні процеси, їх види та особливості
- •Тема 9 маркетингова діяльність промислового підприємства
- •9.1. Поняття і сутність маркетингу
- •9.2. Модель маркетингової діяльності підприємства
- •Сегментування ринку, вибір цільових ринкових сегментів, позиціювання товару
- •Комплекс маркетингу підприємства
- •Маркетингова збутова політика (політика розподілу)
- •Життєвий цикл виробу, його етапи та стадії
- •9.6. Маркетингові стратегії на різних етапах життєвого циклу виробу
- •9.7. Оцінювання якості та рівня конкурентоспроможності виробу
- •Тема 10 фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •10.1. Суть та основні завдання фінансової діяльності та фінансових відносин підприємства
- •10.2. Дохід підприємства
- •10.3. Економічна суть прибутку підприємства
- •10.4. Звітність підприємства
- •10.5 Показники рентабельності підприємства та методи їх розрахунку, оцінювання фінансово-економічного стану підприємства
- •Тема 11 зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •11.1 Місце зовнішньоекономічної діяльності підприємства у системі міжнародних економічних відносин
- •11.2 Зовнішня торгівля
- •11.3 Зовнішні фінансово-валютні операції
- •11.4 Спільне підприємництво та іноземне інвестування
- •11.5 Зовнішнє передавання технологій
- •Тема 12 управління ризиками на підприємстві
- •12.1 Поняття та види ризиків
- •12.2 Ризик-менеджмент на підприємстві
- •12.3 Страхування як форма трансферу ризиків
- •Навчальне видання
- •Економіка і управління підприємством конспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування
11.5 Зовнішнє передавання технологій
Різноманітність стосунків, що об'єднуються під назвою «зовнішнє передавання технологій», складає одну з найпрогресивніших форм ЗЕД. Передавання технологій відбувається за певними законами та правилами, до особливостей яких належать поступове зближення технологічного рівня всіх конкуруючих підприємств, досягнення світового рівня якості, створення нових ринків збуту тощо. Проте найхарактернішою рисою зовнішнього передавання технологій є особливий об'єкт цієї форми ЗЕД, адже технологію намагались типізувати впродовж тривалого часу, підносячи її до різновидів товару чи послуги. Сьогодні теорія міжнародних відносин визначає технологію як "систематизовані знання, що використовуються для випуску відповідної продукції, для застосування відповідного процесу або надання відповідних послуг". Практика ж зовнішньоекономічної діяльності свідчить, що під технологією розуміють певну інтелектуальну власність, котра може передаватися іноземним контрагентам у тимчасове або постійне користування.
Отже, інтелектуальна власність – результат творчої діяльності, об'єктом якої є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних матеріальних носіях. Кожен з таких об’єктів інтелектуальної власності має певний рівень правової охорони; найвищий рівень мають ті з них, на які видається спеціальний документ – патент, тобто техніко-економічний документ, що засвідчує авторство, визнання заявленої пропозиції винаходом, моделлю або промисловим зразком.
Тема 12 управління ризиками на підприємстві
12.1 Поняття та види ризиків
Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинською слова «resecum» – скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю. Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв’язку між основними елементами процесу господарської діяльності суб’єкта господарювання чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб’єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об’єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб’єктивно сприйманої непевності та випадковості до об’єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу – оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.
Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загального оцінювання враховує такі взаємодоповняльні випадковості:
частоту настання події щодо місця та часу;
розмір збитку, тобто абсолютну величину від’ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.
Отже, показник ризику за своїм змістом – це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.
Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий висновок: ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.
Увсіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями. Найбільшого прикладного значення набула класифікація за критеріями, які характеризують найважливіші складові поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику; ризикогенний об’єкт як його носій; ймовірність настання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах суспільного життя (рис.12.1).
Рис.12.1 Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин
За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків – випадкові події та стихійні явища зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим. Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умовним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антропогенним, оскільки людина започатковує ядерну реакцію, і природним – тією мірою, якою така реакція може відбуватися далі неконтрольовано під дією природних сил.
Ризики, ототожнювані з ризикогенними об'єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об'єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті – конкретних осіб. Особа як об'єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об'єкт. Адже вона є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати відповідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.
Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміру. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від ймовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Очевидно, що втрати в разі катастрофічних ризиків найбільші, а в разі незначних – найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи незначних.
Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити та розрахувати. Поняття катастрофи пов'язується, як правило, і з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, виверженнями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками існування», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства. Одне з поширених визначень катастрофічного ризику характеризує його як «явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні кумульовані окремі ризики та призвести до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах».
Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку. З огляду на це Міжнародна комісія з великих ризиків дійшла висновку, що великий ризик – це можливість появи події, котра завдає великих збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних, тобто однакових за походженням ризиків.
З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними директивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності. Це – транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.
Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність – шанс.
Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні – згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат , а й прибутків.
Системний поділ ризиків на види, зумовлений як практичними, так і теоретичними потребами, визначає їх видово-просторову структуру променевого типу.