2.6. Виробнича потужність промислового підприємства

Виходячи з сучасних уявлень про виробниче підприємництво, зокрема, враховуючи відносну стабільність потреб ринку у виго­товленій продукції, підприємство повинно довести своїм по­тенційним партнерам, що воно спроможне реально виготовляти необхідну кількість продукції належної якості у певні терміни.

До найбільш важливих завдань, які виникають перед підприєм­ством в процесі його функціонування, належать: які виробничі потужності потрібні і як вони будуть змінюватись у часі; яке устат­кування потрібне, яким має бути рівень його продуктивності. Та­ким чином, виробничі потужності є найважливішою складовою ви­робничого потенціалу підприємства.

Виробнича потужність. Максимально можливий обсяг про­дукції встановленої номенклатури, яку може виготовити підпри­ємство за певний період часу за умов раціонального використання обладнання та виробничих площ.

Виробнича потужність розраховується, як правило, на рік. Оди­ниці виміру виробничої потужності застосовуються різні залежно від характеру та типу виробництва, а також галузевої підпорядко­ваності, але за таким загальним правилом: виробнича потужність має визначатися в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік виготовлюваної продукції (послуг, що нада­ються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірни­ки за видами продукції.

Для багатономенклатурних виробництв потужність може виз­начатися також вартісним показником усього обсягу продукції. У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику – натуральні показники за видами продукції; у знаменнику – загальний вартісний (грошовий) показ­ник.

У господарській практиці розрізняють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту) та резервну:

• проектною є потужність, яка визначається в процесі проекту­вання, реконструкції, розширення діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості за­проектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протя­гом нормативного терміну її освоєння;

• поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визна­чається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенк­латури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства;

• резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки. Наприклад, у електрое­нергетиці та газовій промисловості – для покриття так званих пікових навантажень в системах електро- та газопостачання, надійного за­безпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ре­монтно-аварійних робіт; в машинобудуванні та інших галузях – для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів ус­таткування (агрегатів) і конструкційних матеріалів (тощо).

За рівнем розрахунку виробнича потужність класифікується на: потужність устаткування або укрупненої групи; потужність підрозділу підприємства; потужність підприємства в цілому. Водночас залежно від періоду виміру потужність поділяють на:

• вхідну виробничу, тобто потужність на початок року, яка показує якими виробничими можливостями володіє підприємство на початку планового періоду;

• вихідну виробничу, тобто потужність на кінець року, яка показує якими виробничими можливостями володіє підприємство наприкінці планового періоду, із врахуванням вхідної виробничої потужності, потужності, що додатково задіюється протягом звітного періоду, за винятком потужності, що вибуває:

, (2.11)

де– вхідна виробнича потужність; – додатково введена виробнича потужність; – виведена виробнича потужність.

• середньорічну виробничу потужність, яка враховує фактичний час експлуатації обладнання визначеної потужності протягом року:

, (2.12)

де – кількість місяців експлуатації обладнання з визначенням потужності протягом року.

Розрахунки виробничої потужності підприємства базуються на таких основних методичних принципах:

1) виробнича потужність визначається за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводиться можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструкційно-технологічною єдністю з визначеннм для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характери­стик цього представника за допомогою розрахункового ко­ефіцієнта трудомісткості;

2) виробнича потужність підприємства встановлюється, вихо­дячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва;

3) виробнича потужність підприємства визначається кількістю устаткування (виробничих площ). У розрахунки включається:

• усе чинне та не чинне внаслідок несправності, ремонту та мо­дернізації устаткування основних виробничих цехів;

• устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в ек­сплуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

• понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

При розрахунках виробничої потужності не враховується ре­зервне устаткування, яке не планується вводити в експлуатацію протягом розрахункового періоду, а також устаткування навчаль­них дільниць. У монтажних цехах виробнича потужність, як правило, визна­чається з урахуванням площі. В розрахунки включається вся вироб­нича площа цеху за винятком центральних проїздів, інструментально - роздаткових комор, побутових та складських приміщень тощо;

4) виробнича потужність підприємства визначається на підставі корисного фонду часу роботи одиниці обладнання (використання площі).