11.2 Зовнішня торгівля

Будь-яке підприємство, що намагається увійти до міжнародного економічного середовища, постає перед вибором які механізми використовувати для здійснення таких напрямів просування: експорту­ючи або імпортуючи товари, інвестуючи, створюючи кооперативні об'єднання чи використовуючи іноземні ноу-хау. Тільки знання та­ких форм співробітництва дозволить спеціалістам зробити правильний вибір.

Найпростішою та найпершою, що виникла, стала така форма ЗЕД, як зовнішня торгівля. Сучасний світ винайшов безліч методів і меха­нізмів зовнішньоторговельного співробітництва та стандартизував їх. Визначення та правила, що тлумачать закономірності зовнішньо­торговельних зв'язків, є загальновизнаними у світі, зокрема поняття «зовнішня торгівля» тлумачиться як сукупність товарно-грошових відносин підприємств однієї країни з підприємствами інших держав.

Зауважимо, що зовнішня торгівля різних країн світу складає міжна­родну торгівлю. Якщо остання є зовнішньою ознакою існування сві­тового ринку – сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці та інших чинників виробництва, то зовнішня торгівля є ознакою існування міжнародно­го ринку – частини національних ринків, що пов'язана з іноземними ринками.

Зовнішня торгівля є складним економічним явищем, тому що, зок­рема, утворюється двома протилежними товаропотоками – експор­том та імпортом, а також їх різновидами – реекспортними та реімпортними операціями.

Експорт. Продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон.

Імпорт. Купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кор­дону.

Реекспорт. Операція продажу такого товару, який був раніше ім­портований і не підлягав переробленню.

Реімпорт. Операція купівлі такого товару, що був раніше експор­тований і не піддягав переробленню.

Основними елементами зовнішньої торгівлі, із сукупності яких во­на і складається, є зовнішньоторговельні операції – комплекс дій контрагентів різних країн, спрямований на здійснення товарно-грошового обміну. Механізм зовнішньоторговельної операції складається послідовною сукупністю певних дій:

• дослідження іноземних ринків;

• пошук партнера;

• вибір контрагента;

• укладання договору;

• виконання умов контракту.

Усі типи зовнішньоторговельних операцій підприємства класифікуються за такими ознаками:

• наявністю третіх осіб при здійсненні операцій;

• умовами зовнішньоторговельного обміну;

• видами товару, що виставляються на торги.

Перша класифікація містить такі типи зовнішньоторговельних операцій: як прямі, що не передбачають використання послуг третіх осіб при здійсненні операцій; через посередника, що припускають можливість застосування послуг посередників. Операції через посе­редника, у свою чергу, складаються а таких видів зовнішньоторго­вельних операцій:

• дилерські – коли посередник діє від свого імені та за свій раху­нок;

• комісійні – коли посередник діє від свого імені, але не за свій ра­хунок. До таких операцій, зокрема, належать операції консигнації, ко­ли консигнант (експортер) постачає товари па склад консигнатора (посередника) для реалізації на ринку впродовж певного проміжку часу. Для цього консигнатор використовує, як правило, митний склад;

• агентські – коли посередник діє від імені принципалів, які замовляють агентську послугу, та за їх рахунок.

Друга класифікація стосується таких типів зовнішньоторговельних операцій, як товарно-грошові, коли продавець передає певне майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти це майно за визначену грошову суму, та товарообмінні, або операції «зустрічної торгівлі». До групи останніх належать такі операції, за яких покупець фінансує частину своєї за­купки коштами від реалізації на зовнішньому ринку конкретного на­бору товарів за допомогою продавця.

Третя класифікація – за видами товарів, що реалізуються, – складається з таких типів зовнішньоторговельних операцій, як торгівля сировинною продукцією або продукцією галузей перероблення, або пос­лугами.