6.3. Складання кошторису витрат

Сукупні витрати підприємства, залежно від їх призначення, вира­жаються такими показниками, як кошторис виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукції.

Кошторисом виробництва називають усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період часу. Він складається за економічним принципом і необхідний для того, щоб мати реальне уявлення про ресурсну структуру витрат, що дуже важливо при аналізі чинників зниження собівартості продукції.

Загальна поелементна структура кошторису виробництва має зазвичай такий вигляд:

1) матеріальні витрати. Всі витрати, на придбання сиро­вини, матеріалів, напівфабрикатів (як основних, так і допоміжних), на електро- і теплоенергію, газ, воду, на пошук і використання природної сировини (відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекульти­вацію земель), на виробничі послуги сторонніх організацій, необхідні для виготовлення продукції, на вироби, які потрібно придбати для укомплектування продукції (двигуни, агрегати тощо);

2) заробітна платня. Враховує всі форми оплати праці штатного та позаштатного виробничого персоналу з нарахуваннями, крім праців­ників, оплата праці яких здійснюється з прибутку підприємства;

3) амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

4) відрахування на соціальні потреби;

5) інші витрати, тобто ті, що не ввійшли до попередніх, наприклад, витрати на відрядження, придбання канцелярських товарів, страху­вання майна, оплату оренди тощо;

6) всього витрат;

7) витрати, що не враховані у виробничій собівартості продукції (наприклад, витрати на рекламу, оформлення приміщення);

8) зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімаєть­ся, зменшення додається);

9) зміна залишків резервів майбутніх платежів (приріст додаєть­ся, зменшення віднімається);

10) зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімаєть­ся, зменшення додається);

11) виробнича собівартість товарної продукції;

12) зміна залишків нереалізованої продукції за виробничою со­бівартістю (приріст віднімається, зменшення додається);

13) виробнича собівартість нереалізованої продукції.

6.4. Методи калькулювання виробничої собівартості продукції підприємства

Методи визначення виробничої собівартості продукції умовно можна поділити на такі види:

1. Кошторисний метод передбачає, що до суми кошторису додають інші витрати, що відносяться до собівартості. Виробнича собівартість продукції визначається у такій послідовності:

• із кошторису вираховуються витрати, які не є виробничими і у виробничій собівартості продукції не враховуються (адміністративні, витрати на збут тощо);

• вираховується приріст, додається зменшення залишків май­бутніх періодів;

• додається приріст, вираховується зменшення залишків май­бутніх платежів (відпускних, винагород за стаж праці, витрати на підготовчі роботи перед початком сезону тощо);

• вираховується приріст, додається зменшення залишків неза­вершеного виробництва.

Отримана сума дорівнюватиме виробничій собівартості продукції.

2. Метод підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів:

, (6.1)

де – загальна собівартість товарної продукції;– кількість найменувань продукції;– собівартість одиниці продукції;– загальний обсяг виробництва продукції і-го виду.

3. Пофакторний метод враховує, що собівартість продукції визначають з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування:

, (6.2)

де – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду, m – кількість чинників, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді;– зміна собівартості під впливом різноманітних чинників.