5. Організаційні структури управління підприємством

Необхідною умовою ефективної діяльності підприємства за будь-якої системи господарювання є раціональна побудова його загальної організа­ційної, виробничої та управлінської структури.

Зокрема під організаційною структурою управління слід розуміти впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють управляти організацією та її взаємовідносинами. До складу організаційної структури управління входять:

• ланки управління на кожному його рівні;

• взаємне розміщення, зв’язки і підпорядкованість цих ланок;

• права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і спеціальних функцій управління;

• чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;

• рівень централізації і децентралізації функцій управління.

Існують два основні типи структури управління підприємством – лінійна та функціональна:

• лінійна структура управління складається із взаємно підпорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки. Кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру і всі зв’язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього;

• функціональна структура управління будується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на усіх рівнях. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконуються відповідними спеціалістами.

Спроба подолання недоліків лінійної та функціональної управлінських структур призвела до виникнення комбінованих структур управління, а саме:

• лінійно-штабної структури, яка передбачає створення при лінійних керівниках штабів (служб), які спеціалізуються на певних управлінських функціях. Вони не володіють правами прийняття управлінських рішень, а сприяють розробці необхідних положень в межах конкретної функції управління, які забезпечують підготовку якісних рішень;

• лінійно-функціональної структури, яка передбачає, що функціональні служби отримують повноваження управління службами нижчого рівня, тобто виконують відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не лінійні, а функціональні повноваження;

• бюрократичної структури, що передбачає чіткий поділ праці та наявність висококваліфікованих спеціалістів, ієрархічність рівнів управління, наявність взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів, формальна безособистість, здійснення найму на роботу з врахуванням кваліфікаційних вимог;

• адаптивної структури управління, яка характеризується здатністю швидко пристосовуватись до змін навколишнього середовища, та впроваджується у таких типах: проектному, матричному, програмно-цільовому та координаційному;

• конгломеративної структури управління, що передбачає наявність на одному підприємстві в одній службі потоварної структури, у другій – лінійно-функціональної, у третій – матричної і т.д.

7.7. Контролювання виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний види контролю

Контролювання. Вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу, з допомогою якого керівництво організації (підприємства) визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив. Основним його завданням є забезпечення досягнення цілей та місії організації.

Контролювання виробничо-господарської діяльності є ефективним за умов виконання трьох видів контролювання:

• попереднього контролю, який передбачається у процесі планування діяльності, реалізується через правила, процедури, поведінку тощо. Використовується у відношенні до трудових, матеріальних та фінансових ресурсів;

• поточний контроль, який здійснюється через систему зворотного зв’язку та яка характеризується: управлінською необхідністю; наявністю цілей; використанням зовнішніх ресурсів; коректуванням відхилень, які виникають у процесі управління, з метою забезпечення досягнення цілей організації;

• завершальний контроль використовується після виконання роботи. Необхідний для врахування організацією можливих майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу організація, та для забезпечення мотивування, зокрема працівників.