- •З.С. Люльчак, н.І. Хтей
- •Економіка та управління підприємством
- •Конспект лекцій
- •Для студентів Інституту енергетики і систем керування
- •Тема 1 підприємство як суб’єкт господарювання
- •Поняття підприємства та його ознаки
- •1.2. Основні законодавчі акти та інші документи, що регулюють діяльність підприємств в Україні. Заходи державного регулювання діяльності підприємств
- •Середовище функціонування підприємства, функції та мета його існування
- •Підприємство
- •Класифікація підприємств за різними ознаками
- •1.5. Господарські товариства та об’єднання підприємств
- •1.6. Виробнича та загальна структура промислового підприємства. Чинники, що впливають на виробничу структуру промислового підприємства.
- •Тема 2 основні фонди підприємства
- •2.1. Економічна суть виробничих фондів, класифікація і структура основних фондів промислового підприємства
- •2.1. Методи обліку і оцінювання основних виробничих фондів
- •2.3. Фізичний та моральний знос
- •2.4. Амортизація основних виробничих фондів
- •2.5. Методи нарахування амортизаційних відрахувань
- •2.6. Виробнича потужність промислового підприємства
- •Тема 3 оборотні кошти підприємства
- •3.1. Економічна суть, матеріальний склад і структура оборотних фондів та оборотних коштів промислового підприємства
- •3.2. Джерела формування оборотних коштів підприємства
- •Кругообіг оборотних коштів
- •Нормування та облік оборотних коштів
- •3.5. Визначення та сутність показників використання оборотних коштів підприємства. Напрямки ефективного використання оборотних коштів
- •Тема 4 персонал підприємства
- •Структура та склад персоналу промислового підприємства
- •4.2. Набір персоналу підприємства та юридичні взаємовідносини між підприємством і його працівниками
- •4.3. Баланс робочого часу працівників
- •Поняття нормування праці, його зміст і завдання
- •4.5. Продуктивність праці
- •4.6. Поняття, види та принципи оплати праці
- •4.7. Форми й системи заробітної платні
- •4.8. Системи надбавок, доплат та премій працівникам
- •4.9. Фонд оплати праці на підприємстві
- •Тема 5 фінансові та нематеріальні ресурси промислового підприємства
- •5.1. Поняття фінансових ресурсів промислового підприємства, джерела їх формування
- •5.2. Внутрішнє й зовнішнє фінансування промислового підприємства
- •Поняття і склад нематеріальних ресурсів підприємства. Правовий захист нематеріальних ресурсів
- •1.4. Оцінка й амортизація нематеріальних ресурсів
- •Тема 6 собівартість продукції промислового підприємства
- •6.1. Поняття та види собівартості продукції підприємства
- •6.2. Класифікація поточних витрат підприємства
- •6.3. Складання кошторису витрат
- •6.4. Методи калькулювання виробничої собівартості продукції підприємства
- •6.5. Особливості розрахунку собівартості продукції за окремими статтями
- •6.6. Чинники зниження собівартості продукції промислового підприємства та управління витратами
- •Тема 7 управління виробничо-господарською діяльністю підприємства
- •7.1. Сутність і значення планування. Принципи та види планів підприємства
- •Сутність стратегічного планування на підприємстві
- •Формування стратегії розвитку підприємства. Базові стратегії підприємства
- •7.4. Тактичне планування на підприємстві
- •Бізнес-план підприємства, його значення і зміст
- •Організаційні структури управління підприємством
- •7.7. Контролювання виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний види контролю
- •. Регулювання виробничо-господарської діяльності як механізм усунення відхилень і недоліків
- •7.9. Оренда та лізинг у діяльності підприємства
- •Тема 8 управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •8.1. Сутність та значення управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •8.2. Поняття інвестицій, їх види та структура
- •Оцінювання економічної ефективності інвестицій
- •Інноваційні процеси, їх види та особливості
- •Тема 9 маркетингова діяльність промислового підприємства
- •9.1. Поняття і сутність маркетингу
- •9.2. Модель маркетингової діяльності підприємства
- •Сегментування ринку, вибір цільових ринкових сегментів, позиціювання товару
- •Комплекс маркетингу підприємства
- •Маркетингова збутова політика (політика розподілу)
- •Життєвий цикл виробу, його етапи та стадії
- •9.6. Маркетингові стратегії на різних етапах життєвого циклу виробу
- •9.7. Оцінювання якості та рівня конкурентоспроможності виробу
- •Тема 10 фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •10.1. Суть та основні завдання фінансової діяльності та фінансових відносин підприємства
- •10.2. Дохід підприємства
- •10.3. Економічна суть прибутку підприємства
- •10.4. Звітність підприємства
- •10.5 Показники рентабельності підприємства та методи їх розрахунку, оцінювання фінансово-економічного стану підприємства
- •Тема 11 зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •11.1 Місце зовнішньоекономічної діяльності підприємства у системі міжнародних економічних відносин
- •11.2 Зовнішня торгівля
- •11.3 Зовнішні фінансово-валютні операції
- •11.4 Спільне підприємництво та іноземне інвестування
- •11.5 Зовнішнє передавання технологій
- •Тема 12 управління ризиками на підприємстві
- •12.1 Поняття та види ризиків
- •12.2 Ризик-менеджмент на підприємстві
- •12.3 Страхування як форма трансферу ризиків
- •Навчальне видання
- •Економіка і управління підприємством конспект лекцій для студентів Інституту енергетики та систем керування
11.3 Зовнішні фінансово-валютні операції
Зовнішні валютно-фінансові відносини сьогодні діють абсолютно у всіх сферах економічного міжнародного життя. Йдеться не лише про зовнішньоторговельні операції, а й про інвестиційні договори, передавання технологій, страхування та багато інших угод. Таке операційне обслуговування зумовлюється ситуацією, що складається у міжнародній валютній системі.
Валютна система — це сукупність механізмів і правил, які забезпечують дію валютно-фінансових відносин різних суб'єктів світового господарства. Міжнародна валютна система впродовж своєї історії зазнала цілої низки перетворень на всіх етапах її розвитку: система Золотого стандарту, Бреттон-Вудська валютна система, Ямайська валютна система.
Валютна система будь-якого періоду оперує такими поняттями, як «валюта», «валютний ринок», «валютний курс» тощо:
валютою називають грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних та національних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. Валюта має дві суттєві властивості: зовнішню обіговість, тобто можливість вільного переводу на рахунки нерезидентів (іноземних фізичних або юридичних осіб) і вільної конверсії коштів у цій валюті; внутрішню обіговість, тобто можливість для резидентів (громадян та організацій певної країни) здійснювати платежі за кордон та купівлю іноземної валюти без будь-яких обмежень. Внутрішня обіговість містить зовнішню і є повною формою конвертованості валюти. Залежно від комбінації зовнішньої та внутрішньої обіговості валюти розрізняють такі типи валют: вільноконвертовану – має зовнішню і внутрішню обіговість та передбачає відсутність валютних обмежень; частково конвертовану – має одну з властивостей та стосується тих національних валютних систем, де зберігаються валютні обмеження, здебільшого для резидентів; неконвертовану – у неї відсутні ринкові ознаки, тобто вона не має зовнішньої та внутрішньої обіговості. Незважаючи на обраний тип валюти, уряди країн встановлюють особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів певних цінностей, що називаються валютними. До валютних цінностей в Україні належать валюта України та іноземні валюти, національні та іноземні платіжні документи, національні та іноземні цінні папери, монетарні метали;
валютний ринок – сукупність відносин з приводу здійснення операцій купівлі – продажу валют, інших валютних цінностей та цінних паперів в іноземній валюті та рух іноземного капіталу. До різновидів валютних ринків належать регіональні (Європейські, Північно-Американські тощо); національні, що забезпечують рух валютних потоків вданій країні і обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами; валютні ринки, залежно від видів валютних операцій (ф'ючерсні, опціонні тощо); спеціальні, такі як відсоткові ставки та іноземні валюти чи євровалюти; біржовий, що представляє валютні біржі; позабіржовий – міжбанківський;
валютний курс визначається як певна форма ціни, що сплачується в національних грошових одиницях за одиницю валюти і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною виходячи з її купівельної спроможності. Визначення валютних курсів є її котируванням. Повне котирування передбачає, що встановлюється курс покупця та продавця. Різниця (маржа) між курсом продавця га покупця є джерелом прибутку для особи, що здійснює котирування. Розрізнюють пряме котирування – коли визначається, якій кількості національних грошових одиниць відповідає одиниця іноземної валюти, та зворотне котирування, коли визначається вартість національної грошової одиниці в іноземній валюті. Режим валютних курсів є сукупністю механізмів, що забезпечують рух валютних потоків в певній країні. Кожна країна обирає режим валютних курсів відповідно до національної економічної політики, проте існують деякі загальноприйняті види режимів валютних курсів, а саме: фіксований, плаваючий, керований плаваючий, змішаний;
валютна операція – комплекс дій контрагентів валютного ринку, що забезпечує певним чином рух валютних потоків. Систему валютних операцій складають такі їх види: депозитні – операції а розміщення коштів в іноземній валюті на рахунках клієнтів банків; конверсійні – валютні операції, що складаються з купівлі на валютному ринку тільки якоїсь однієї валюти; валютний арбітраж – купівля чи продаж іноземної валюти з наступною зворотною угодою для одержання прибутку від різниці валютних курсів; термінові – банківські трансакції (операції страхування валютник ризиків), в яких банк попередньо фіксує курс, за яким він купує у клієнта іноземну валюту.
Кредитний, фінансовий сектор зовнішньоекономічної діяльності окреслює ті межі, в яких підприємці можуть застосовувати запозичений капітал. Очевидно, що кредит, надання коштів чи товарів у борг на певний термін на умовах повернення зі сплатою відсотків, використовується і для інвестування, і для одержання технологій за ліцензіями, і для забезпечення орендних угод, але найширшого розповсюдження кредитні підносний одержали у міжнародній торговельній практиці як так зване фінансування торгівлі.
Як зовнішня торгівля складається з двох взаємно протилежних потоків експорту та імпорту, так і фінансування торгівлі містить фінансування експортних та імпортних операцій. Фінансування експорту є сукупністю різних способів отримання експортером коштів від фінансової організації до одержання платежу від імпортера. Фінансування імпорту – це сума різних способів отримання позички імпортером від фінансової організації для виконання платежу експортеру. Як і будь-які кредитні угоди, операції з фінансування зовнішньої торгівлі можуть бути коротко-, середньо- та довгостроковими.
Короткострокове (до 12 місяців) фінансування здійснюється для закупівлі товару, його транспортування, продажу та оплати впродовж 90 днів. Короткостроковий кредит надається банками і окремими підприємствами. До методів короткострокового фінансування зовнішньої торгівлі належать:
аванси під інкасо, коли банк здійснює інкасо від імені експортера та при цьому надає експортеру аванс;
надання фінансування експортерам за чеки або векселі, виписані іноземним покупцем для сплати за кордоном;
послуги за документарним акредитивом;
акцептні кредитні лінії, коли банк погоджується акцептувати векселі, що були виписані на нього експортером, під забезпечення у вигляді торговельного векселя.
Середнє- та довгострокове фінансування зовнішньої торгівлі зазвичай здійснюється у вигляді відповідних банківських послуг. До традиційних методів належать такі: позики з фіксованою відсотковою ставкою, що видаються на 2 роки; роловерні позики – позики з плаваючою відсотковою ставкою; синдикативні роловерні позики – роловерні позики великої суми, що надаються синдикатом банків. Нетрадиційні методи фінансування зовнішньої торгівлі складаються з факторингу, форфейтингу, лізингу та певних операцій зустрічної торгівлі.
Зовнішня валютно-фінансова діяльність не обмежується валютними та фінансовими операціями. її зміст наповнюється також таким поняттям, як зовнішньоекономічні розрахунки. Останніми називають систему організації та регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають при здійсненні ЗЕД між державами, організаціями та громадянами, які перебувають на території різних країн. Система зовнішньоекономічних розрахунків містить такі методи:
авансовий платіж – платіж для експортера, що полягає в одержанні повної сплати авансом перед відвантаженням товарів;
торгівля за відкритим рахунком – продаж у кредит, коли в експортера відсутні гарантії, що покупець розрахувався зі своїм боргом в погоджений строк;
оплата після відвантаження – за певною угодою експортер зобов'язаний сповістити покупця про те, коли були відвантажені товари, а покупець є відповідальним за відправлення платежу після цього у відповідній формі;
документарний акредитив – розпорядження банку про сплату власнику акредитива вказаної в ньому суми у валюті тієї країни, де акредитив подали до сплати за курсом та на день платежу. Сума сплачується частинами чи повністю;
документарне інкасо – банківська операція, що полягає в одержанні банком коштів за дорученням свого клієнта, та за його рахунок на основі різних розрахункових документів.
Підприємці, використовуючи всі методи та механізми системи зовнішньої валютно - фінансової діяльності, здійснюють їх відбір, коли найефективніші з них стандартизуються за міжнародними нормами. Валютно - фінансові відносини вирізняються тим, що саме тут з'являється значна кількість нових способів співробітництва, хоча у порівнянні зі сферою інвестиційної діяльності всі вони є дещо застарілими.