Потапенко_книга

Ірина Сливець

студентка університету «Україна» м. Києва

водночас, ця книга– простопосібникдля викладачів-філологів. у ній викладено не лише основи життя мирського, а подано основи педагогіки, методології, релігієзнавства та української філософії з точки зору української ментальності. А влучно наведені цитати та поезії підкріплюють матеріал і полегшують його сприймання.

Хочу висловити подяку Олександру потапенку за створення такої неоціненної праці. Ця книга переживе не одне століття. І кожен з нащадків, кому вона потрапить до рук, буде вам дякувати.

250

Лілія Сушко

студентка філологічного факультету Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди, поетеса

перечитала її ще в той же день, коли ми з вами бачилися. Чесно зізнаюся – на всіх наступних парах після нашої вже не працювала (що на мене мало схоже!), бо не сила було відірватися від книги. Не подумайте, що я вас хвалю з корисливих цілей чи тому, що ви мій викладач. Це не лестощі, а щира правда. Я закохалася у вашу поезію. Закохалася з першого ж вірша. І не лише я. Якби ви бачили, як уважно й захоплено слухали ваші твори мої однокурсниці. такою зацікавленістю була вражена навіть я, адже за два роки нашого навчання спостерігаю таке вперше.

Спочатку я хотіла вибрати вірші, які сподобалися мені найбільше. Але вже через кілька сторінок зрозуміла, що марно стараюся – вибрати щось одне просто неможливо.

Що ж мене так вразило? ви пишете про глибокі почуття, про ті проблеми, які ятрять душу кожному з нас. Але пишете про це надзвичайно просто, з легкістю, зрозуміло кожному читачеві. І ця простота змушує приєднатися до ваших переживань, роздумів, зізнань і прохань. Стискається серце, коли читаєш про батька, який увесь вік тяжко працював, заробляючи на хліб, але ніколи не скаржився. Разом з вами поверталася до рідного дому, де зацвітає полуниця, кружляє лелека навколо двору. Читаєш і розумієш, що, дійсно, материнська любов – найсвятіша.

А якою популярністю користується вірш «мамо, він хороший». ми й досі не можемо збагнути, як дорослий чоловік міг так влучно висловити дівочі переживання.

251

ви – невиправний романтик. про це свідчить кожен ваш витвір. І якби я вас не знала, то подумала б, що все написано хлопчиною приблизно мого віку (не ображайтеся – це комплімент). І мушу визнати – Ганні Іванівні пощастило з другою половинкою. Читаючи присвяти їй, лише сліпий не побачить і дурень не зрозуміє, як міцно ви кохаєте дружину.Це кохання ніжною мелодією лунає у кожному рядку, у кожному слові. А які чарівні звертання ви використовуєте: моє серце, моя синьоока, моя княгине, ангел мій, довіку зоряна. вона цього, дійсно, варта.

та й нам, студентам, пощастило не менше. про це свідчить вірш «малесенькі сонця», у якому є такі рядки:

мої маленькі добрі пустуни, мої нерідні і кохані діти… краси й роси вам, доньки і сини, Бо ви мої – од світу і до світу!

А ще в пам’яті зберігся вірш «Божа поміч». Запам’ятався цікавою, неочікуваною розв’язкою. та ця розв’язка дуже правильна, правдива, вона має сенс.

…перечитую збірку вже по другому колу, а захоплююся, ніби бачу вперше. Обіцяю прочитати не лише поезію, а й першу частину.мені є чому у вас повчитися і я залюбки це зроблю. до того ж деякі рядки вже взяла собі за правило.

1. Нікого не кляніть і всім простіть.

Іна хресті себе лиш розпинайте.

2.Гріх прожить, а серцем не любить!..

дякую вам за ваш талант, який надихає на творчість.

252

Марина Ткачук

сстудентка інституту мови та літератури Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди

упраці містяться роздуми про призначення людини на Землі, про чинники і фактори, які формують особистість, є рушійною силою її розвитку.

Автор відстоює думку, що людина у цьому світі повинна мати єдину мету – Любов, бо це вершина людської сутності. «просіть

уБога лише любові» – так формулює Олександр Іванович головну тезу монографії. для її підтвердження наведено безліч як наукових, так і життєвих прикладів, які подекуди пов’язані з містикою. Це ще раз доводить той факт, що доля твориться людиною, але під пильним наглядом творця.

Якщо звернутися до нього із щирою молитвою, то він здатний допомогти в найскрутніших ситуаціях.

укнизі розкрито багато символічних образів. вони допомагають осягнути глибинність буття, адже наші уявлення про світ настільки поверхові! виявляється, наприклад, що звичний для нас релігійний символ Хрест – це «планетарний глибочезний символ надії та спасіння людини».він приймає з небес божественну енергетику і розподіляє її на Землі.

дуже цікавими є дослідження безсмертя душі. коли людина опиняється на межі життя і смерті, її душа потрапляє у зовсім іншу реальність, «заповнену незвичайним світлом, якого не буває на Землі, але це світло не засліплює очі».

253

Щоб душа існувала в гармонії за життя і після нього, потрібно працювати над її очищенням. Автор у монографії подає декілька основних рецептів як це зробити. Ось деякі з них:

1.пристрасно захотіти очистити себе від скверни гріха.

2.прагнути частіше робити хай невеличкі, але добрі справи.

3.Бути твердо впевненим у величі,безсмерті, божественності людської душі.

у розділі «мудрість небесна і земна» О. І. потапенко пише про важливість і користь знання, науки. Споконвіку наші предки прагнули до Божественної мудрості.

також порушена дуже важлива проблема захисту природи. Автор зазначає: «Аура будь-якої квітки, якщо ви підходите до неї з думкою зірвати, стає сірою від жаху.вона знає, що ви її зараз зірвете...Не можна цього робити... кожна рослина, кожна тварина – це Слово життя, і людина – також Слово життя «…

Це далеко не всі проблеми, що висвітлив у своїй монографії Олександр Іванович. праця ця надзвичайно пізнавальна і цікава. Її друга частина – вірші із збірки «дві матері« і «Російські романси та пісні«, а також власні переклади творчості Євгена Євтушенка, Сергія Єсеніна, Олександра кочеткова, володимира висоцького, Бориса пастернака.

поезія, яка примушує нас замислитися над тим, як ми живемо, що ми робимо, чи заслуговуємо на життя, що дане вищими силами. вірші Олександра Івановича глибоко філософські, сповнені мудрості, вони реальні.

Отже, творчість цієї геніальної людини можна порівняти хіба що з міцкевичем у польщі, з пушкіним у Росії, з Шевченком на україні.

254

257

259