Потапенко_книга

Наукова школа професора О.І. Потапенка

1.Наукова школа «Сучасна лінгвістика та інноваційна методика навчання української мови у вНЗ та ЗОШ».

керівник – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри потапенко О. І.

2.Склад наукової школи:

1.потапенко О. І., кандидат педагогічних наук, професор.

2.кожуховська Л.п.., кандидат педагогічних наук, доцент.

3.товкайло т.І., кандидат філологічних наук, доцент.

4.довбня Л.е., кандидат філологічних наук, доцент.

5.Юрійчук Н.д., кандидат педагогічних наук, доцент.

6.кулик О.д., кандидат педагогічних наук, доцент, працює над докторською дисертацією.

7.Левченко т.м., кандидат педагогічних наук, доцент.

8.Овсієнко Л.м., кандидат педагогічних наук, доцент, працює над докторською дисертацією.

9.кардаш Л. в., кандидат філологічних наук, доцент.

3.Напрями роботи:

–розробити наукові основи української лінгвоконцептології ( концепт, концептосфера; лінгвокультурема, константи культури та ін.)

–визначити ефективну методику навчання рідної мови на ОкР «бакалавр», «магістр» за кредитно – модульною системою (лекція, практичне заняття, самостійна робота, підготовка наукових робіт, тести, науково – дослідна робота студентів у процесі навчання тощо).

–розробити інноваційну методику навчання рідної мови у вНЗ, ЗОШ, ліцеях, гімназіях (особистісно орієнтовний підхід, інтерактивне навчання, діалогові, ігрові, комп’ютерні технології)

–розробити сучасну методику розвитку мови, мовлення учнів (компетентнісний підхід, аудіювання, тощо).

170

Наукова школа проф. О.І. потапенка працює над такими трьома головними напрямами:

1)Лігвокультурологія. міжкультурна комунікація.

2)Актуальні проблеми сучасної лінгвістики.

3)Інноваційні технології навчання української мови у вНЗ та ЗОШ.

4.За три роки опубліковано 9 монографій та науковометодичних посібників для вНЗ та ЗОШ, 65 статей у фахових виданнях, 26 тез науково – практичних конференцій.

Члени наукової школи:

кулик Олена дмитрівна. Стилістичний аналіз складних синтаксичних конструкцій як засіб удосконалення граматичного ладу мовлення учнів 7-9 класів : автореф. на здобуття наук. ступеня дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / О.д. кулик – київ, 2005. – 22 с.

Овсієнко Людмила миколаївна. Система роботи на переказами різних типів і стилів мовлення в 5-7 класах загальноосвітньої школи : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / Л.м. Овсієнко – київ, 2006. – 26 с.

Юрійчук Наталія дмитрівна. Система роботи над діловим мовленням на уроках української мови у 5-7 класах: автереф.дис. на здобуття наук. ступення канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / Н.д. Юрійчук – київ, 2001. – 18 с.

кардаш Лариса василівна. мовні засоби вираження заперечення і протиставлення в українській літературній мові [текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «українська мова» / Л. в. кардаш.– київ – 2008. – 20 с.

Левченко тетяна миколаївна. Збагачення мовлення учнів 5–7 класів етнокультурознавчою лексикою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / Левченко т.м. – київ – 2001. – 16 с.

171

Готра Надія володимирівна. Формування пізнавальної активності учнів на уроках української мови в 6 класі (на матеріалі вивчення іменних частин мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / Готра Н.в. – київ – 2000. – 20 с.

Форостюк тетяна вікторівна. Активізація пізнавальної діяльності учнів 5-6 класів у процесі вивчення лексики й фразеології української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «теорія і методика навчання (українська мова)» / Форостюк т.в. – київ – 2000. – 18 с.

5. протягом 2012-2015 років планується захист двох докторських дисертацій (О.д. кулик, Л.м. Овсієнко), видання 6 навчально-методичних посібників для вНЗ та ЗОШ, 3-х монографій, 3-х статей у зарубіжних виданнях, підготовку 120-ти дипломних, магістерських робіт.

172

Смірнова Наталія

кандидат філологічних наук, доцент

у житті кожного зустрічаються люди, які мають доленосний вплив. для мене одним із таких людей є Олександр Іванович потапенко. вже 24 роки я маю поруч учителя, який є наставником, другом, порадником і колегою.

перша зустріч із Олександром Івановичем відбулася в 1989 році, коли я вступила на філологічний факультет тоді ще педагогічного інституту. Запам’яталися зустрічі з ним як з проректором, деканом і тоді відзначилися його вміння працювати з людьми, організаторські здібності та особлива манера «тримати» аудиторію. Саме ця риса стає домінуючою під час читання лекції. тоді, в студентські роки, дивувало не лише рідкісне поєднання наукових і практичних здібностей, а виважена та толерантна емоційність. ми дуже шанобливо ставилися до вміння Олександра Івановича давати нам поради практичного значення, ділитися власним досвідом, а це було особливо потрібним на «методиці викладання української мови в школі». у теоретичний виклад лекційного матеріалу завжди вмонтовувалися приклади, цікаві завдання та оповіді про тих науковців, які колись були викладачами-наставниками Олександра Івановича. у цьому спостерігалась його глибока повага до учителя, яку він формував і в нас.

так розпорядилася доля, що саме Олександр Іванович благословив мене й на викладацьку роботу. І сьогодні дивуюсь як багато років тому він міг спрогнозувати мої майбутні наукові досягнення, передбачити кар’єрний ріст? уже маючи за честь працювати з Олександром Івановичем як колега, почала відкривати нові грані його як поета, науковця-новатора. Його творчість і науковий доробок мають спільне коріння, яке йде від відчуття таїни слова. Слово стає об’єктом наукових розвідок, ключем духовних шукань, виливається в мелодику поезій. І всі грані таланту Олександра Івановича стають джерелами, з яких можна безкінечно черпати знання, бо їх дає учитель, як і колись, виважено і толерантно… дякую вам за мудрість, учителю.

174

Тетяна Деркач

провідний бібліотекар ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», студентка філологічного факультету Переяслав-Хмельницького філіалу КДПІ ім. О. М. Горького (1986-1991), аспірантка кафедри української та зарубіжної літератури (1997-2000), автор 15-ти статей, член редколегії 10-ти бібліографічних видань

¯

• •

понад 37 років свого життя Олександр Іванович потапенко пропрацював у середніх та вищих навчальних закладах, де поряд з педагогічною роботою успішно здійснював і продовжує здійснювати наукову діяльність. відомий вчений у галузі лінгводидактики, культурології, езотерики, він є автором чудових віршів. Щоб повніше уявити масштаби мислення, наукової, педагогічної та творчої діяльності О. І. потапенка, спробуємо відтворити етап ранньої творчості, прослідкувати обставини творчого зростання науковця і поета.

О. І. потапенко з’явився на світ в родині, де рідна мова та література були в особливій пошані, адже мама працювала у місцевій школі, мала великий досвід вчителя-філолога. Ще школярем, а згодом студентом, О. потапенко активно прилучався до мистецтва слова, інтенсивно розвиваючи в собі працьовитість і силу уяви. постійно друкував на сторінках районної та республіканської періодики репортажі, нариси, вірші.

Замітки цього часу відображають інтереси, зацікавлення, особливості шкільного життя, будні старшокласників школи, у якій навчався автор, відпочинок учнів та односельчан – концерти, екскурсії, походи, зустрічі з колишніми випускниками та відомими особистостями, прийом гостей – ровесників з Литви, з якими велося жваве та цікаве листування. Саме про це йдеться у публікаціях «Це ніколи не забудеться», «Нарциси – гостям», «Наші гості – юні литовці», «вчитися наполегливо», «Срібні гітари».

175

під час навчання на філологічному факультеті київського державного педагогічного інституту імені О. м. Горького, будучи вчителем, а згодом аспірантом, О. потапенко продовжує відточувати навички майстерного володіння словом. він публікується як у районній періодиці – газетах ««Світло Ілліча», «трибуна січнівця», так і в республіканській, зокрема, в газетах «Радянська освіта», «молода гвардія» в якості громадського кореспондента.

у радянський час діяльність громадських кореспондентів, співтворців журналістів у їхній роботі, розглядалася як один з дієвих проявів трудової і політичної активності радянських людей, всіляко заохочувалася, стимулювалася, була досить масовою. Здійснювалася підготовка дитячих кореспондентів, їхнє навчання зосереджувалося в гуртках при загонах піонерів чи друкованої піонерської преси, а їхня основна робота мала розгортатися навколо стінгазет і піонерських видань. добровільні помічники радянської преси в своїх кореспонденціях часто вносили практичні пропозиції, сприяючи поліпшенню роботи підприємств і установ. у матеріалах громадських кореспондентів незрідка ставилися загальнодержавні питання, довкола яких виникали дискусії і таким чином знаходила вираження передова громадська думка. участь широких мас трудящих шляхом виступів у пресі, радіо і телебаченню було покликане демонструвати народний характер радянської преси. варто зазначити, що діяльність громадських активістів, попри неприховану ідейну заангажованість, сприяла їхньому творчому зростанню, допомагала досягати успіхів у їхній діяльності.

Радянська модель журналістики передбачала діяльність не комунікатора чи інформатора, а полум’яного пропагандиста. Недарма мас-медіа називали засобами масової інформації та пропаганди (ЗмІп). до принципів журналістики належали комуністична партійність, класовість і народність. Це знаходило відображення і у змісті матеріалів і у назвах рубрик видань, як-от: «Ленінський залік триває», «Назустріч з’їзду» тощо.

Статті та замітки О. потапенка, що друкувалися на сторінках періодики, відзначаються значним тематичним діапазоном. в більшості з них чітко прослідковується політичний, культурний, економічний зріз часу. Автор розмірковує про місце звичайного

176

громадянина в суспільстві. Його герої – представники різних професій і занять. він щиро захоплюється людьми праці, трудовими династіями, сильними особистостями, які прагнуть самовдосконалення. Автор відображає моральні, інтелектуальні, вольові якості особистості. так, у статті «крокує ленінський залік» (молода гвардія, 1970) йдеться про київський технікум радіоелектроніки, де здійснюється виховна робота по складанню Ленінського заліку, учні готують гідну зустріч XXiV з’їзду партії; у статті «Звітують юні умільці» (молода гвардія,1970) описана експозиція виставки технічної та художньої творчості учнів і працівників навчальних закладів професійно-технічної освіти києва; стаття «Чемпіонами не народжуються» (молода гвардія, 1970) знайомить читачів із учнем київської СШ №53 володею Георгієвим, який займається плаванням; стаття «долати відстань і час» (молода гвардія,1971; рубрика «Ленінський залік триває») демонструє як у київському політехнікумі зв’язку ідейне виховання поєднується з фаховим, чому сприяють, зокрема, розповіді про свій бойовий шлях Героя Радянського Союзу, викладача технікуму Б. О. колесника; у статті «Секрет успіху» (молода гвардія, 1971) вміщено інтерв’ю із заступником директора з військово-спортивних ігор, відображено спортивні досягнення учнів київського технікуму електронних приладів; у статті «діти батьків гідні» (трибуна січнівця,1971) йдеться про листування учнів Нижчедубечанської СШ із восьмикласниками Єкатеринівської школи (Росія), де навчався Герой Радянського Союзу м. А. коробейников, який воював і загинув в україні, похований у с. Нижча дубечня, його могилу дбайливо доглядають учні місцевої школи, про відважність капітана коробейникова, вдячність нащадків тому, хто в боях захистив їхнє щасливе дитинство; у статті «відповідальний за майбутнє» (молода гвардія, 1971) йдеться про скромного трудівника київського електровагоноремонтного заводу імені Січневого повстання миколу дубчака, про те, що він, і його товариші прості і великі у своїй трудовій звитязі, про соцзмагання, підвищення продуктивності праці, перевиконання плану; у статті «такий він, михайло кирилович» (Світло Ілліча, 1976; рубрика «Розповіді про комуністів») автор описує життєвий шлях, трудові будні комуніста, земляка, учасника війни михайла кириловича клименка.

177

Навіть такий короткий огляд статей О. потапенка виразно виявляє цілком радянські за змістом публікації (у тогочасній пресі інакше й бути не могло), проте у них – справжній, непідробний гуманізм. Особливої цікавості даному аспекту надає те, що автор виступає не з позиції «людина зі сторони», а як людина, що спілкується з представниками різних вікових категорій, роду занять і професій, жваво цікавиться життям своїх сучасників, земляків, знає його із середини. пильна увага приділяється стосункам людей, описові їхніх якостей, статті завершуються оптимістично.

Чимало місця в доробку О. потапенка займають публікації освітянської тематики, інтерес до якої у автора, педагога за фахом, був постійним. О. потапенко після закінчення вишу працював у школі вчителем української мови та літератури, мав добру, хоча й не довготривалу, вчительську практику, фаховий і науковий рівень підвищував, навчаючись в аспірантурі при НдІ педагогіки Академії педагогічних наук україни. Стаття «Щедре серце матері» (Радянська освіта,1977) містить розповідь про маму, вчительку Нижчедубечанської СШ Галину тимофіївну клименко, її високу педагогічну майстерність та вдячність учнів за її нелегку працю. Особливо зримою є естетична функція матеріалу – ліричне оспівування любові матері до квітів. За статтю «Щедре серце матері» авторові була присуджена третя премія в конкурсі «Жовтнем озорені». у статті «А я посадила берізку...» (Радянська освіта, 1977) відображено процес морального та патріотичного виховання підростаючого покоління, який здійснює молодий педагог початкових класів Нижчедубечанської СШ катерина Анатоліївна пастушенко на уроках української мови та в позакласний час. І як наслідок виховного впливу – учениця Лариса посадила берізку. Стаття «важливий виховний фактор» (Світло Ілліча, 1981; рубрика «Обговорюємо проект Цк кпРС до XXVi з’їзду партії») відображає роботу вчителів-словесників району, які розглядають уроки мови й літератури як важливий виховний фактор, вчителі постійно пов’язують навчання із життям, практикою школярів, їхньою трудовою діяльністю, шукають шляхи та засоби органічного злиття ідейно-морального і трудового гарту учнівської молоді. Стаття вміщує пропозиції автора-фахівця з методики викладання української мови щодо шляхів вдосконалення

178

трудового навчання на уроках мови і літератури. у статті «Стелиться шлях» (Радянська освіта, 1980) описано особливості роботи, творче горіння вчительки Новопетрівської СШ Галини Андріївни дробот, оформлення кабінету мови і літератури, проаналізовано дидактичний матеріал (картки для 40-10 кл.), підготовлений вчителем для роботи з учнями, особливості авторської методики навчання учнів.

праця педагогів, навчально-виховний процес у школах київщини відображено також у статтях «Життя, як спалах» (київська правда,1977), «Напередодні» (Радянська освіта, 1977), «Любов

ітворчість нероздільні» (Радянська освіта, 1978), «виховувати повагу до праці» (українська мова та література в школі, 1978). Фаховий підхід автора до піднятих у статтях проблем навчання і виховання мав важливе значення для читацької аудиторії.

Олександр Іванович як педагог був улюбленцем школярів. Широка ерудиція, логіка міркування, висока культура мови та методична грамотність надавала його урокам великого культурного

інавчально-виховного значення. він був для своїх вихованців і вчителем, і другом. Серед вчителів О. потапенко користувався великим авторитетом, що було найвищою оцінкою його фахового хисту. Один життєвий, дуже промовистий, епізод став основою для написання статті «Скучили за мною» (Радянська освіта, 1979). в один із приїздів до рідного села вища дубечня автор випадково зустрів своїх учнів, які скучили за своїм вчителем і хотіли б, щоб він повернувся до них. Автор звертається до студентіввипускників із закликом їхати працювати на село, бо діти чекають молодих вчителів, люблять їх і шанують: «І я певен: коли ви зрозумієте це всім серцем, як оце я щойно зрозумів, – то й працюватиметься вам легко».

Своєрідність людських образів, створених О. потапенком, полягає в органічному поєднанні загальнолюдських рис і цінностей, притаманних тільки даній особистості. Загальнолюдськими цінностями виступають типові для матеріалів О. потапенка колективізм, патріотизм, скромність, бойовий дух, уміння проявляти лідерські якості у скрутному становищі, професіоналізм. Особисті якості відтворюються у статтях за допомогою нетипової реакції

179