Потапенко_книга

Царство Боже вже існує: у красі світу, і там, де серед людей перемагає добро, в істинних учнях Господа, у святих і послідовниках, у тих, хто хоче йти за ним...

дай же нам, божественний учителю, могутність їхньої віри, незламність їхньої надії та вогонь їхньої любові до тебе. коли, заблукавши на життєвій дорозі, ми зупинимося, не знаючи, куди йти, дай нам побачити в пітьмі твій образ. Через ревіння і гуркіт технічної ери, наскільки могутньої, настільки ж убогої та безсилої, навчи слухати тишу вічності і дай почути у ній твій голос, твої слова, що надихають мужністю: «Я з вами в усі дні до закінчення віку». (О. мень)

Дух. Любов. Творчість. – К. :Міленіум, 2007. – С.120.

пропонуємо заповіді молодим ученим, розроблені проф.

О.І. потапенком.

1.Любіть Бога, людей, науку, своїх учнів, віддавайте їм своє серце, душу, знання. тільки віддаючи безкорисливо, ви станете духовно високими.

2.кожній людині Бог дав якийсь талант. Знайдіть своє Божественне «Я», зрозумійте свою високу місію і вчіться творити прекрасне (у світі, у собі). Слова творець і творчість не випадково спільнокореневі.

3.просіть у Бога лише Любові! Бо найголовніший закон космосу – жертовна, чиста, як сльоза матері, Любов!

4.Яким би мерзенним, жорстоким не здавалося нинішнє життя, світ, будьте впевнені, що це – тимчасово. Навіть серед безнадії і темряви ви повинні випромінювати світло, що дароване Богом вищій душі.

5.просіть дарів Духа Святого! Знайдіть своє власне животворяще Слово, почуйте чарівну музику своєї красивої і доброї душі.

6.Які б матеріальні статки і багатства ви не мали на землі, усе одно ваша душа бажатиме вищого, чистішого, бо домівкою її є пречисте Небо.

100

7.кожна нація, релігія, культура, мова – це неповторна барва на тлі Божого чарівного полотна. вивчайте їх, але через призму вашої рідної культури, мови, свого серця і душі. Інакше ця картина буде тьмяною і неповною. у кожного з українців на рівні підсвідомості закодовані щемливий запах матіоли та чорнобривців, блакитні плеса і свічада білих лілей, журавлиний, лелечий клекіт радості та прощання. А наша магічна пісня, казка, жарт, дотеп – у кожному гені.

8.Мова – жива одухотворена істота, таємнича і загадкова. Це не догматична граматична система, суха і нецікава, як описують

її«діячі від науки», самовпевнені «мовознавці» різного штибу. Слід створити для вНЗ інші за духом підручники, у яких би мова постала через призму багатої чесної комунікативної лінгвістики. культурологічний, антропологічний, духовний, комунікативнокомпетентісний, саморозвиваючий, творчий – такими мають бути аспекти її опису, вивчення та навчання.

таїну мови можна пізнати лише завдяки сферично-гологра- фічному підходу (інтеграція з психологією, когнітивістикою, герменевтикою, екзегетикою, інженерною лінгвістикою, синергетикою тощо).

9.Жоден мудрець не відкриє вам усю глибину мови. Це можете зробити лише ви самі, опанувавши досліджене попередниками. висувайте власні гіпотези, не боячись жодного авторитету. Шукайте, помиляйтеся, робіть висновки.

10.Зламайте догматичний стереотип про те, що лише «науковими методами» можна «об’єктивно відображувати світ».

Розвивайте в собі інтуїцію, просіть у Бога «духовного осяяння, бачення», пробуджуйте глибини підсвідомості. Намагайтеся серцем відчути благодатний животворящий Дух Слова, молитви, пісні, художнього твору.

11.у світах вищої Реальності, тонких Духовних світах найбільше цінують Любов та Світле Знання, чистоту ваших нинішніх думок, слів, справ. Очищайте своє серце, мислення, поспішайте зробити якомога більше добрих справ.

101

12.Без жагучого, пристрасного бажання пізнати таїну Слова, щоденного планування, цілевизначення, без каторжної, фанатичної праці ви не досягнете бажаного.

13.Жодні інновації, комп’ютерні технології не вирішать проблем. в усі віки найліпшим для філолога були розум, уміння, душа, серце. Очі вчителя та учнів повинні горіти духовним полум’ям, вогнем інтересу, бажанням розкрити містично-магічну сутність

слова.

14.постійно навчайтеся, удосконалюйте свої професійні вміння. вектором вашої еволюції є самоусвідомлення себе як вінця божественного творіння через самопізнання свого високого духовного «Я» для самостворення Боголюдини.

Чи не найважливішою ознакою вченого ХХІ ст. має стати креативність, здатність для інноваційної діяльності.

Лінгвокультурологія. – К. :Міленіум, 2011. – С.148-149.

102

У системі освіти сучасної Української держави для збереження найкращих народних традицій, гуманістичних ідей та досвіду дуже важливо передавати новим поколінням відомості про педагогів-творців «вічного і доброго» в серцях дітей, новаторів, які втілювали в життя найвищі національні ідеї, учительськідинастії,уродоводіякихакумулювасявисокийідеал педагогічної думки. До таких науково-педагогічних династій відноситься і родина педагогів Потапенків.

Київськаземлясталаотчиноюдлябагатьохпоколіньцього Родового дерева. Найпотужніша ж гілка розквітла на Переяславській землі: від батька Олександра Івановича (відомого професора, керівника наукової школи з лінгводидактики), матері Ганни Іванівни (доцента, знаного й авторитетного викладача) до сина Ярослава (доктора історичних наук, професора) та доньки Мирослави (філолога й психолога).

104

Більше двох десятків років професор О. І. Потапенко очолює кафедру української мови і методики навчання у Переяславському виші, результатом діяльності якої є ´рунтовні знаннясотеньі тисяч випускників філологічногофакультету, один з найвищих якісних показників фахового рівня викладачів кафедри, десятки навчальних посібників, монографій, підручників, словників, методичних розробок.

Члени кафедри щиро вітають шановного Олександра Івановича з ювілеєм і бажають усіляких гараздів, нових наукових відкриттів і творчих звершень, міцного здоров’я, достатку, продовження роду і наукової династії!

З повагою колектив кафедри української лінгвістики та методики навчання

105

-œ –…†‡ˆ‚˜‘˜•†œ ‹-Œ

1.клименко Галина трохимівна – вчитель української та російської мови і літератури, 37 років педстажу, відмінник народної освіти україни (мамочка).

2.кузенна валентина дмитрівна – вчитель української мови і літератури, 35 років педстажу (тітка).

3.клименко михайло тимофійович – вчитель фізики, 37 років стажу (дядько).

4.клименко валентина прохорівна – вчитель біології, 25 років стажу (тітка).

5.клименко Григорій тимофійович – був на партійній роботі (дядько).

6.клименко Людмила Григорівна – вчитель географії, історії, 25 років стажу (двоюрідна сестра).

7.клименко Юрій Григорович – вчитель фізики та астрономії, стаж 20 років (двоюрідний брат).

8.клименко Лариса михайлівна – бібліотекар, педагог, стаж 20 років (двоюрідна тітка).

9.макарчук Роман віталійович – закінчив фізмат та аспірантуру Національного педуніверситету ім. м.п. драгоманова (племінник).

10.войтенко Олег валерійович – закінчив фізмат Національного педуніверситету ім. м.п. драгоманова (племінник).

11.потапенко Олександр Іванович – професор, завкафедри, 37 років стажу.

12.потапенко Ганна Іванівна – доцент, 37 років стажу (дружина).

13.потапенко Ярослав Олександрович – доктор історичних наук, заступник декана істфаку (син).

14.потапенко мирослава Олександрівна – закінчила філологічний факультет (українсько-польська мова та літераратура) київського державного університету імені т. Шевченка (донька).

15.потапенко Руслана михайлівна – закінчила істфак пХдпу ім. Г. Сковороди (дружина сина).

16макарчук Ніна Іванівна – сестра, 15 років педстажу. Ніна – завбібліотекою київської духовної академії (сестра).

106

… Ми з батьком, сину, дуже раді за твій ріст, хай щастить тобі і далі. Напиши тільки, в чому твої обов’язки полягають (чи будуть полягати). Я уявляю так командні пости:

Ректор

декан кафедра мови, кафедра літератури, кафедра методики мови і т.д.

Чи так? Боятись не треба роботи, усі новаки вчаться… Але й зазнаватися не треба. Я так уявляю обов’язки любого керівника: бути справедливим, вимогливим, трудолюбивим, але й чуйним, доброзичливим до людей. Це так треба, щоб було…

04/ІХ/1987 р.

***

Сину мій, я рада за тебе, що ти вже точно кандидат педагогічних наук. Молодець. Хай щастить тобі і далі. Але з того часу, як ти захищався, мені і сумно, що в тебе вже життя таке напружене буде, весь час треба буде рости, не стояти на місці, працювати над книгами, над докторською і т. д…

25/ІХ/1987 р.

107

кИЇвСЬкИЙ деРЖАвНИЙ педАГОГІЧНИЙ ІНСтИтут імені О. м. ГОРЬкОГО

декАНАт ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАкуЛЬтету

Шановні Іван данилович, Галина тимофіївна!

деканат, партбюро, комітет комсомолу, профбюро факультету щиро дякують вам за хороше виховання сина Олександра, який склав зимову екзаменаційну сесію на відмінно, успішно справлявся з громадськими дорученнями протягом семестру.

108

ˆŒ‹ˆ ‘ˆ‹ªˆ «€‡ˆ‹-

З діді-прадіда вирізали дубечани на смолистих сволоках своїх хат соняшникові кружала з маленьким хрестиком посередині – освячували оселі, щоб минало їх горе-журба, щоб сповнювались вони тихою радістю.

та навіть чудодійні знаки не допомогли тимошу і Горпині – рідко заглядало щастя в їх господу. І хоча тиміш був першим ковалем на селі, навіть він не зміг викувати омріяного трударського достатку.

І тільки ковалі революції зуміли здобути й загартувати у вогні боїв сонце нового життя, яке заглянуло в кожне бідняцьке віконце. Наче посвітлішало в ковалевій хаті. А він ніби вдруге на світ народився. день і ніч у кузні – робив для колгоспу реманент, аж співало залізо в дужих руках. А там – нова радість: знайшлося двоє синів і дочка. Не зогледівся тиміш, як і попідростали.

Раділо батькове серце: вчаться ж бо діти. Особливо Галинка, найменша, старається. Біжить зі школи, загляне до кузні і аж захлинається:

Ага, а я сьогодні читала. вчитель мене похвалив… – Як виросту, буду тільки вчителькою! – закінчувала дзвінко.

Будеш! Будеш! – ніби стверджував важкий молот, викрешуючи яскраві іскорки.

мріяли діти, сподівалися батьки, що здобудуть освіту їхній михайлик, Григорій і Галинка. мо, навчаться хоч прізвища писати замість одвічного вбогого хрестика.

та червневого ранку насунулися зловісні чорні хмари із заходу. І пішов тиміш із синами захищати жовтневе сонце.

повернулись сини до рідного дому, хоч і поранені, та живі. А батько поліг під Сталінградом…

109