Запитання і завдання.

1. Організаційно-правові засади управління юстицією.

2. Назвіть систему та структуру органів юстиції України.

3. Як організується Міністерством юстиції України нормотворча і правова робота?

4. Які повноваження Міністерства юстиції України в забезпеченні роботи судів, нотаріату, органів реєстрації актів громадянського стану та адвокатури?

5. Назвіть основні завдання Міністерства юстиції України.

6. Які головні завдання нотаріальної служби?

7. В яких напрямках спрямовує свою роботу Мінюст України?

Теми рефератів.

1. Організаційно-правові засади управління юстицією.

2. Система та структура органів юстиції України.

3. Організація Міністерством юстиції України нормотворчої і правової роботи

4. Повноваження Міністерства юстиції України в забезпеченні роботи судів, нотаріату, органів реєстрації актів громадського стану та адвокатури.

Ключові терміни:

Адміністративно-політична сфера, адміністративний режим, надзвичайна ситуація, юстиція, нотаріат,адвокатура,органи реєстрації актів громадського стану.

Питання для самоконтролю

1.Організаційна структура Міністерства юстиції України.

2.Юстиція як об'єкт адміністративно-правового регулювання в Україні.

3.Повноваження Міністерства юстиції України.

Тести-тренінги:

1. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є:

A) Державний департамент з питань виконання покарань

Б) Державний департамент з питань виконання покарань як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України

B) Міністерство внутрішніх справ України

2. До об'єктів державного впливу у галузі юстиції слід віднести:

A) систему судових установ, державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації громадянського стану, судово-експертні установи, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення

Б) систему державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації громадянського стану, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення, прокуратуру

B) систему судових установ, судово-експертні установи, органи виконавчої служби

3. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видає:

А) Українська нотаріальна палата

Б) Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

В)Міністерство юстиції України

Г) Обласні управління юстиції

4. Вища рада юстиції формується:

А) Верховною Радою України, Президентом України та з'їздом суддів України

Б) Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури

В) Коаліційною більшістю Верховної Ради України

Завдання на перерахування:

• основні завдання Державного департаменту України з питань виконання покарань;

• об'єкт державного впливу у галузі юстиції;

• завдання Міністерства юстиції України;

• функції Державної судової адміністрації України.

Завдання на порівняння:

• завдання дипломатичного представництва та консульської установи;

• оборона і національна безпека;

• державна таємниця і комерційну таємниця;

• державна таємниця і конфіденційна інформація;

• громадський порядок і громадська безпека;

• діяльність державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів як предмет адміністративно-правового регулювання;

• завдання і функції Міністерства юстиції України;

• прикордонний режим та режим державного кордону;

• види правоохоронної адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України.

Семінарське заняття 19.

Адміністративно правове забезпечення державного управління у сфері державної служби.(2 год.).

Питання для обговорення

1.Державна служба як об’єкт державного управління.

2. Правові засади управління державною службою.

3. Організаційні засади управління державною службою.

4.Контроль у сфері державної служби.

Джерела.

Основні : 7,13,18. Додаткова:26,33,36,48,54,59,62,71,73,74,83,89,

Методичні вказівки.

В науці адміністративного права вироблені різні підходи до поняття державної служби. Традиційно розглядають її у трьох аспектах - соціальному (здійснення завдань та функцій держави в суспільстві), політичному (формування державної влади) та правовому (передбачає її правове регулювання).

Державна служба - професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують за це заробітну плату за рахунок державних коштів.

Загальноприйнятим визнається поділ державної служби на цивільну (іноді її зазначають як загальнофункціональну) та мілітаризовану. Цивільна державна служба пов'язується з виконанням однотипних функцій загального, галузевого та міжгалузевого характеру без виділення принципової специфіки (переважно це служба в апараті органів державної виконавчої влади). Мілітаризована державна служба має багато особливостей, які відображені в нормативно-правових актах, які визначають статус відповідного державного органу (служба в органах внутрішніх справ, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, податкових, митних органах та органах, які здійснюють охорону кордонів тощо). До мілітаризованої служби також відносять службу в інших органах виконавчої влади, де встановлені спеціальні звання - Міністерстві транспорту України, Державному казначействі України, Антимонопольному комітеті тощо.

Становлення та розвиток правового регулювання вітчизняної системи державної служби відбувалося на всіх етапах її історії. У розвиненому вигляді офіційну професійну державну службу започатковано в Європі та США у середині ХІХ ст., а наприкінці того ж століття в основному склалася концепція державної служби сучасного типу. В незалежній Україні процеси реформування інституту державної служби на підставі нового якісного підходу розпочалися в 1993 році. Однією з перших на пострадянському просторі наша країна законодавчо врегулювала організаційно-правові питання функціонування державної служби шляхом прийняття спеціального Закону "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (надалі по тексту - Закон "Про державну службу"). З часу прийняття цього Закону створено нормативно-правову базу, яка нараховує, як зазначається в літературі понад 650 нормативно-правових актів, серед яких близька 37 законів ("Про боротьбу з корупцією", "Про місцеві державні адміністрації", "Про Прокуратуру України", "Про дипломатичну службу", "Про міліцію", "Про статус суддів", "Про Національний банк України", "Про службу безпеки України" тощо). Важливу роль у системному становленні державної служби набули відповідні Укази Президента України та акти Кабінету Міністрів України. Фундаментальними для розвитку державної служби стали норми, закладені Конституцією України.

В цілому оцінюючи чинний Закон України "Про державну службу" як прогресивний та корисний для свого часу, слід визнати, що не його положеннями охоплені не всі проблеми державної служби, фактично він має пряме відношення лише до служби в органах виконавчої влади. Нині тривають процеси реформування інституту державної служби, важливу роль у яких відіграє вдосконалення відповідної системи законодавства. Основні напрямки реформування державної служби закладені у відповідних Концепціях розвитку та вдосконалення державної служби, інших нормативно-правових актах. Серед останніх програмних документів - Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні, схвалена Указом Президента України від 20 лютого 2006 року.

Юридична відповідальність державних службовців - це врегульовані нормами права відносини між державою, в особі її компетентних органів і посадових осіб, та державними службовцями, що виникають на підставі вчинених ними службових правопорушень і виражені в застосуванні до винних осіб заходів державного примусу, а також характеризуються засудженням правопорушника та протиправного діяння з боку держави та суспільства з метою попередження та недопущення в майбутньому інших правопорушень.

За порушення правових норм державні службовці несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні державним службовцем обов'язків додержання дисципліни праці, правил внутрішнього розпорядку органу державної влади, за невиконання або недостатнє виконання службових обов' язків.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачені законодавством засоби примусового впливу на порушника цивільних прав і обов' язків шляхом застосування до нього цивільно-правових санкцій, які тягнуть за собою невигідні майнові наслідки, що проявляються в позбавленні його певних прав або покладенні на нього додаткових обов'язків.

Правовою базою цивільної відповідальності державних службовців є Кодекс законів про працю України, положення про матеріальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає при порушенні загальнообов' язкових правил і норм, чинних у народному господарстві, соціальній сфері, управлінні. Суть адміністративної відповідальності полягає в тому, що вона застосовується органами і посадовими особами, з якими особа, що вчинила правопорушення, не перебуває у службових відносинах.

Основним джерелом норм, які встановлюють адміністративну відповідальність державних службовців, є Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про боротьбу з корупцією».

Кримінальна відповідальність державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, інших службових осіб настає за вчинення суспільно небезпечних, винних діянь, які виразились у зловживанні владою або службовим становищем, невиконанні або неналежному виконанні службових обов' язків, тобто за злочини у сфері службової діяльності.

Притягнення до кримінальної відповідальності державних службовців здійснюється на підставі Кримінального кодексу України.

Ключові терміни:

Державна служба, державний службовець, посадова особа, представник влади, політична посада, посада, чин, ранг, категорія, службова кар'єра, конкурс, корупція, корупційне діяння, відставка, дипломатична служба, цивільна служба, мілітарізована служба, служба в органах місцевого самоврядування, патронатна служба, стажування, підвищення кваліфікації, державний кадровий резерв.

Питання для самоконтролю:

1.Поняття, моделі державної служби.

2.Принципи державної служби в Україні.

3.Поняття, види державних службовців.

4.Права та основні обов'язки державного службовця в Україні.

5.Обмеження, що передбачені законодавством України, щодо державних службовців.

6.Відповідальність державних службовців.

Тести-тренінги: