Семінарське заняття 1.

Адміністративно правове забезпечення державного управління у сфері національної безпеки. (2 год.).

Питання для обговорення.

1.Поняття і сутність національної безпеки.

2. Поняття , сутність та правові засади державного управління національною безпекою.

3.Система органів державного управління національною безпекою та їх повноваження.

4. Організаційно правове забезпечення охорони державного кордону.

5. Адміністративна відповідальність за порушення державного кордону.

Практичне завдання :

1. Перевірка основних понять та категорій.

2. Тести, ситуації для перевірки знань з теми.

Джерела

Основні: 1,2,7,8,11,12,13,14. Додаткова: 19,20,21,22,25,26,33,36,38,44,46,  49,57,58,59,61,62,63,72,82,92,94,95,99,101,

Методичні вказівки.

В адміністративній науці зазначається, що національна безпе­ка досить складне, багатогранне, різнопланове поняття, яке вклю­чає в себе державну, економічну, екологічну, суспільну, оборонну, інформаційну та інші види безпеки. Таке широке розуміння на­ціональної безпеки зумовлює досить велику нормативно-правову базу щодо регулювання суспільних відносин у цій сфері, зокрема: закони: „Про державний кордон України”, „Про Прикордонні війська України”, „Про Службу безпеки України”, „Про держав­ний захист працівників суду і правоохоронних органів”, „Про ре­жим іноземного інвестування”, „Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”, „Про Раду націо­нальної безпеки і оборони України”, „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Про державну таємни­цю”, „Про захист населення і територій від надзвичайних ситу­ацій техногенного та природного характеру”, „Про участь грома­дян в охороні громадського порядку і державного кордону”, „Про Збройні Сили України”, „Про оборону України”, укази Президен­та: „Про затвердження Тимчасового положення про Раду націо­нальної безпеки і оборони України”, „Про контроль за діяльністю Служби безпеки України”; постанови КМУ: „Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ”, „Про затверджен­ня Положення про Цивільну оборону України”, „Про прикордон­ну смугу”, „Про прикордонний режим”, „Про контрольовані при­кордонні райони”, „Про заходи щодо підвищення кваліфікації посадових осіб і спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань на­ціональної безпеки та оборони держави”; Інструкція про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних громадян та осіб без громадянства, що є порушниками законодав­ства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами МВС, їх утримання та вид­ворення за межі держави та ін. (див. рекомендовану літературу). Слід мати на увазі, що основні напрямки державної політики національної безпеки України визначені в Концепції (основах дер­жавної політики) національної безпеки України, схваленої поста­новою Верховної Ради України від 16.01.1997 р., а саме:

• у політичній сфері: створення механізму захисту прав грома­дян, запобігання та усунення спроб втручання у внутрішні спра­ви України;

• в економічній сфері: недопущення незаконного використання бюджетних коштів, контроль за експортно-імпортною діяльніс­тю;

• у соціальній сфері: виявлення та усунення причин, що призво­дять до різкого розшарування суспільства, вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

• у воєнній сфері: створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнного конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків, запо­бігання спробам та усунення порушень державного кордону і територіальної цілісності України;

• в екологічній сфері: впровадження та контроль за дотриман­ням науково обгрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля, контроль за станом навколишнього при­родного середовища;

• в науково-технічній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технічного потенціалу, виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання;

• в інформаційній сфері: вжиття комплексних заходів щодо захис­ту свого інформаційного простору, виявлення та усунення при­чин інформаційної дискримінації України та ін. Для забезпечення національної безпеки функціонує велика кількість державних органів і організацій, такі як: Верховна Рада України, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (МВС, СБУ, Міністерство оборони та ін.), Збройні Сили України, Прикордонні війська України, Внутрішні війська МВС та ін., місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, їх зав­дання та повноваження стосовно забезпечення національної безпеки визначені відповідними нормативно-правовими актами.

Державний кордон України являє собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею. Організаційно-правові засади охорони державного кордо­ну встановлені в законах „Про державний кордон України”, „Про Прикордонні війська України”, „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, постановах КМУ „Про прикордонну смугу”, „Про прикордонний режим”, „Про контрольовані прикордонні райони”, Інструкції про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних грома­дян та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства Ук­раїни про державний кордон і правовий статус іноземців, прийман­ня зазначених осіб органами МВС, їх утримання та видворення за межі держави та ін. (див. рекомендовану літературу).

Слід мати на увазі, що чинне законодавство виділяє два види охорони державного кордону — політичний (покладається на При­кордонні війська) і санітарний (покладається на Державну санітар­но-епідеміологічну службу України) (більш детально див. вище­вказані нормативні акти). При вивченні даного питання слід звернутися до навчально-ме­тодичного посібника С. Д. Поплінова „Організація управління в адміністративно-політичній сфері України”.