1. Підставами для просування державних службовців по службі є:

А)Не притягнення до юридичної відповідальності

Б)Підвищення кваліфікації

В)Здобуття другої вищої освіти

Г)Тимчасове виконання повноважень керівника

2. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, але не менше одного разу на:

А)3 роки .

Б) 5 років

В)4 роки

Г) Кожного року

3. Державно-службові відносини не припиняються у випадку:

A) Звільнення

Б) Відкриття кримінальної справи

B) Відставки

Г) Відсторонення від виконання повноважень за посадою

4. Випробувальний термін при прийняття на державну службу може тривати максимально:

А)6 місяців .

Б) 2 місяці

В)1 місяць.

Г) два тижні

Д) на розсуд керівника

5. Окрім звільнення та догани до державних службовців можуть бути застосовані наступні заходи дисциплінарного впливу:

А)Попередження.

Б) Сувора догана

В)Штраф

Г) Попередження про неповну службову відповідність;

Д) Тимчасове відсторонення від займаної посади

Е) Затримання до одного року у присвоєнні чергового рангу чи у призначенні на вищу посаду

Завдання на перерахування:

• принципи на яких грунтується державна служба;

• способи вступу на державну службу;

• вимоги, що пред'являються до претендента на державну службу;

• етапи проходження державної служби;

• підстави припинення державної служби;

• ознаки державної служби;

• обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органах місцевого самоврядування.

Завдання на порівняння:

• посадові особи і представники влади;

• цивільна та мілітарізована державна служба;

• державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;

• політичні та адміністративні посади;

• адміністративні та патронатні посади;

• обмеження загального та спеціального характеру, передбачені стосовно державних службовців.

Продовжить думку:

1.У світі існують ... моделі державної служби.

2.Представник влади - це ...

3.Штат - це ...

Задачі Завдання 1

Начальник управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації громадянин К., маючи вік 60 років і стаж державної служби 25 років та медичний висновок про незадовільний стан здоров' я, що перешкоджає виконанню службових повноважень, подав письмову заяву про відставку.

Надайте правову оцінку даній ситуації. Обґрунтуйте відповідь, посилаючись на норми чинного законодавства.

Завдання 2

Громадянин Б. подав документи до конкурсної комісії на зайняття посади консультанта Секретаріату Верховної Ради України. Конкурсна комісія відмовила громадянину Б., мотивуючи своє рішення тим, що громадянин Б. не подав відомості про доходи і зобов' язання фінансового характеру, про нерухоме та цінне рухоме майно, а також про вклади в банках, належні йому та членам його сім' ї.

Надайте оцінку законності даного рішення. Обґрунтуйте відповідь, посилаючись на норми чинного законодавства

Семінарське заняття 20.

Адміністративно правове забезпечення державного управління в галузі закордонних справ.(2 год.).

Питання для обговорення.

1. Поняття і правові засади управління в галузі закордонних справ.

2. Система органів управління в галузі закордонних справ та їх повноваження.

3.Особливості проходження дипломатичної,консульської служби.

4. Адміністративно – правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з України.

Практичне завдання :

1. Перевірка основних понять та категорій.

2. Тести..

Джерела .

Основні: 4,5,7,9,10,11,15. Додаткова : 26,28,29,49,64,66,89,98,99,102,106,111,113,

Методичні вказівки.

Нормативну базу державного управління у галузі зовнішньої політики складають такі важливі акти як Декларація про державний суверенітет, Акт про незалежність України, Конституція України, Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, Воєнна доктрина України, Закон України "Про міжнародні договори України", Закон України "Про правонаступництво України", Закон України «Про дипломатичну службу», Закон України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях", Закон України «Про правовий статус іноземців», Закон України «Про біженців», Положення про дипломатичне представництво України в іншій державі, Положення про постійне представництво України при міжнародній організації, Консульський статут України, тощо.

Державне управління закордонними справами полягає в діяльності державних органів, спрямованої на здійснення зовнішньої політики України. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними нормами міжнародного права.

Відповідно до Основних напрямів зовнішньої політики України українська держава реалізує зовнішню політику на таких засадах:

• здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав;

• розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами й міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи;

• Україна не є ворогом жодної держави, засуджує війну як знаряддя національної політики та ін.

Систему органів державного управління зовнішньополітичною діяльністю складає:

• Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

• Міністерство закордонних справ України;

• Дипломатичні представництва України та місії;

• Консульські установи України;

• Державний комітет України у справах національностей та міграції.

До повноважень Верховної Ради України у сфері зовнішніх відносин

належать: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за Поданням Президента України стану війни і укладення миру; схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям,та ін..

У сфері зовнішніх зносин представницькі функції виконує Президент України. Згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він представляє державу у сфері міжнародних відносин, відвідує з офіційними і неофіційними візитами зарубіжні країни, бере участь у роботі міжнародних форумів тощо, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори і укладає міжнародні договори України.

Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України. Міністерство закордонних справ України здійснює свої повноваження безпосередньо та через інші органи дипломатичної служби. Основними завданнями МЗС України є:

• участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства,

• сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера;

• створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;

• забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;

• захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; сприяння розвиткові зв'язків із зарубіжними українськими громадами та надання цим громадам підтримки і захисту відповідно до норм міжнародного права та чинного законодавства України.

В основі структури Міністерства закордонних справ України -керівництво МЗС України на чолі з міністром, якого призначає та звільняє Президент України. Структурними підрозділами МЗС є: Дипломатична академія при МЗС, посольства, постійні представництва та місії, генеральні консульства, представництва МЗС у регіонах.

Дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України, основними завданнями яких є представництво України в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном. Постійні представництва України при міжнародних організаціях є постійно діючими установами України за кордоном, основними завданнями яких є представництво України при міжнародних організаціях, підтримання з такими міжнародними організаціями офіційних відносин та захист інтересів України за кордоном.

Спеціальним нормативно-правовим актом регулюється здійснення дипломатичної служби, яка є складовою державної служби, однак має певні особливості організації її діяльності, які знайшли своє відображення у Законі України від 20 вересня 2001 року "Про дипломатичну службу України", а також Консульському Статуті України, відповідних міжнародно-правових актах. Дипломатична служба України - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Систему органів дипломатичної служби складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України. Дипломатичними працівниками можуть бути громадяни України, які мають відповідну фахову вищу освіту, необхідні професійні та ділові якості, володіють державною та іноземними мовами і за станом здоров'я можуть бути направлені у довготермінове відрядження. Прийняття на дипломатичну службу здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли призначення на дипломатичні посади здійснює Президент України. Порядок проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу визначається Кабінетом Міністрів країни. Міністр закордонних справ України має право самостійно добирати та приймати осіб на посади для роботи в патронатній службі.

Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, встановлюються такі посади: Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації; Генеральний консул України; Радник-посланник; радник; консул України; перший секретар; віце-консул; другий секретар; третій секретар; аташе.

Законом "Про дипломатичну службу" встановлено порядок призначення на дипломатичні посади та звільнення в залежності від категорії посади. Специфіка функцій та завдань дипломатичної служби зумовлюють також особливість правового регулювання процесу її проходження та службової кар'єри, правового статусу працівників дипломатичної служби, питань відповідного матеріального забезпечення (оплата праці, режим щорічних та додаткових відпусток, соціально-побутове забезпечення та гарантії, що надаються працівникам дипломатичної служби та членам їх сімей, забезпечення дипломатичних працівників предметами представницької екіпіровки державне страхування життя і здоров'я працівників. Законом встановлені також підстави припинення дипломатичної служби, відставки окремих категорій дипломатичних працівників.

Щодо державної політики України у сфері міжнаціональних відносин та забезпечення прав національних меншин, реалізовувати її покликаний Державний комітет України у справах національностей та міграції, основними завданнями якого є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, забезпечення прав національних меншин України, депортованих за національною ознакою осіб, які повертаються в Україну, біженців та інших категорій мігрантів, а також забезпечення зв'язків з українцями, які проживають за межами України;

• координація підготовки і здійснення центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення прав біженців, національних меншин України, депортованих за національною ознакою осіб, які повертаються в Україну, а також у межах повноважень Комітету - прав інших категорій мігрантів;

• організація прийому, облаштування та адаптації депортованих за національною ознакою осіб, які повертаються в Україну; забезпечення виконання законодавства України про біженців і міграцію з питань, що належать до його компетенції;

• сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх потреб та розвитку етнічної самобутності українців, які проживають за межами держави, а також зміцненню їх зв'язків з Україною.

До структури Державного комітету України у справах національностей та міграції належать: Управління у справах національностей; Управління у справах біженців та міграції; Управління у справах депортованих; Управління у справах української діаспори та міжнародних зв'язків; Управління кадрів та організаційної роботи; Управління справами.

Ключові терміни:

дипломатична служба, дипломатичне представництво, консульська установа, місія, міграція,біженці ,особи що потребують додаткового захисту,особи що потребують тимчасового захисту, закордонні справи.

Питання для самоконтролю

.1.Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішніх відносин.

2.Організаційна структура та повноваження Міністерства закордонних справ України.

Тести-тренінги: