2.6. Реалізація стратегії: плани; політика; процедури; правила

Стратегічне планування має сенс лише тоді, коли воно реалізується. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи планів: тактичних планів, одноразових планів, планів, що повторюються (табл. 2.2).

Тактичні плани – короткострокові плани, що у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів.

Одноразові плани:

а) програми – це плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому (програми впровадження нової продукції, розробки нової технології, створення нових виробничих потужностей);

Таблиця 2.1

Плани впровадження стратегії

Типи планів	Основні цілі планів	Форми планів
Тактичні плани	Систематичне впровадження організаційних стратегічних планів	Різноманітні
Одноразові плани	Визначення курсу дій, які, звичайно, не повторюються у майбутньому	Програми, проекти, бюджети
Плани, що повторюються	Визначення курсу дій, які, звичайно, повторюються через певні проміжки часу	Політика, стандартні операційні процедури, правила

б) проекти – це плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно, проекти є часткою (складовою частиною) більш широкої програми;

в) бюджети – це плани, в яких здійснюється розподіл ресурсів поміж окремими видами діяльності та підрозділами організації.

Плани, що повторюються: політика – це загальне керівництво дій та прийняття рішень, це своєрідний “кодекс законів організації”, який визначає, в якому напрямі варто діяти. Політика пояснює, яким чином мають досягатися цілі, вона встановлює маяки, на які варто орієнтувати дії організації. Політика дозволяє уникнути короткозорих рішень, які випливають з вимог даного моменту. Правила – ця найбільш вузька форма планів, що повторюються. Вони являють собою опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Сутність правила полягає у тому, що воно вказує: варто чи не варто виконувати певні дії.

Контрольні запитання

1. Як ви розумієте сутність планування як загальної функції менеджменту?

2. Опишить етапи процесу планування?

3. За якими критеріями та як класифікують організаційні цілі?

4. Які вимоги потрібно враховувати при визначенні цілей та місії ор­ганізації.

5. Що ви розумієте під терміном «стратегія»?

6. В якій послідовності здійснюється процес формулювання стратегії?

7. Обгрунтуйте значення аналізу зовнішнього середовища та визначення внутрішніх можливостей організації?

8. Розкрийте значення оцінки сильних та слабких сторін організації.

9. Як можна класифікувати загальнокорпоративні стратегії?

Категорії та поняття

Внутрішній аналіз — процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку організації, тобто факторів, які є ре­зультатом діяльності чи бездіяльності її керівництва.

Зовнішній аналіз — процес оцінки ввпливу зовнішніх факторів організації .

Конкурентні переваги — визначені й використовувані унікальні, особливі властивості організації, які надають їй переваги у бізнесі проти інших організацій.

Мета — це конкретний кінцевий стан окремого параметру організації, якого вона прагне досягти в певний момент у майбутньому.

Місія — це твердження про призначення, покликання даної організації, про причину її існування, в якому з'ясовується, що собою являє організація і якою вона прагне стати, а також розкриваються її особли­вості та відмінності проти інших аналогічних організацій.

Оперативні плани — плани, в яких стратегія організації деталізу­ється у розрахованих на короткий термін рішеннях щодо змісту, вико­навців та способів виконання певних дій.

Операційні бюджети — це плани, в яких визначені обсяги ресур­сів, необхідних підрозділам організації для виконання поставлених пе­ред ними на певний період часу завдань.

Планування — це одна із загальних функцій управління, яка поля­гає у визначенні цілей діяльності організації та виборі способів (шля­хів) їх досягнення.

Політика — загальне керівництво для дій та прийняття рішень, своєрідний «кодекс законів організації», який визначає напрям дій.

Правила — опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Сут­ність будь-якого правила полягає в тому, що воно вказує варто чи не варто виконувати певні дії.

Програми — плани, які охоплюють достатньо велику кількість дій, які не повторюються у майбутньому.

Проекти — плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Звичайно прое­кти є складовою частиною більш широкої програми.

Розподіл ресурсів — спосіб розподілу обмежених ресурсів організа­ції між окремими підрозділами. Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Сильні сторони — особливі, унікальні, оригінальні властивості, якості організації, які відрізняють її від конкурентів.

Синергія — це ефект цілісності, можливість отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх елементів стратегії.

Слабкі сторони — риси, яких не вистачає організації у порівнянні з успішними конкурентами.

Стратегічні плани — плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Стратегія — розрахований на перспективу спосіб дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей.

Стратегія диференціації спрямована на надання товарам або послугам властивостей, привабливіших для споживачів порівняно з продукцією конкурентів.

Стратегія контролю за витратами ґрунтується на зменшенні власних витрат на виробництво продукції порівняно з витратами конкурентів.

Стратегія фокусування — зосередження виробництва продукції або надання послуг для окремих сегментів ринку.

Сфера стратегії — засоби адаптації організації до свого зовніш­нього середовища.

Управління за цілями (МВО-процес) — це метод планування й контролю, який передбачає визначення і встановлення менеджерами у взаємодії із підлеглими цілей діяльності кожного виконавця на певний період часу, забезпечення взаємоузгодженості таких цілей, контроль та оцінку досягнення виконавцями поставлених перед ними цілей.

SWOT-аналіз — це метод дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, який дозволяє встановити лінії зв'язків між си­льними та слабкими сторонами організації, з одного боку та зовнішні­ми загрозами і сприятливими можливостями з другого боку.