55. Який(які) погляд(и) панує(ють) у сучасному менеджменті?
1)ефективність вимірюється здатністю організації виготовляти продукцію з найменшими витратами;
2) ефективність підвищується за умов можливості реалізації працівниками своїх здібностей;
3) ефективність великою мірою залежить від технології, що застосовується в організації;
4) найважливішим чинником підвищення ефективності є інформаційні технології.
Література: 1, 8, 9, 12, 14, 17, 21.
Тема 2. Планування в організації
2.1. Поняття „планування”. Типи планів. Етапи процесу планування
2.2. Сутність стратегічного планування. Рівні стратегії
2.3.Управлінське обстеження сильних та слабких сторін організації
2.4. Базові стратегіні альтернативи. Вибір стратегії.
2.6. Реалізація стратегії: плани; політика; процедури; правила.
Після вивчення теми студент буде вміти:
з’ясувати суть процесу планування та описати цілі організації;
аналізувати компоненти стратегії та види стратегічних альтернатив;
пояснювати можливість застосування SWOT-аналізу у формуванні стратегії;
визначати різноманітні альтернативні підходи для формування стратегії бізнесу;
аналізувати створення та впровадження тактичних планів.
Поняття „планування”. Типи планів. Етапи процесу планування
Ефективна співпраця членів організації неможлива без усвідомлення ними спільних цілей і розуміння методів і засобів їх досягнення. Це забезпечується реалізацією функції планування, яка полягає у формуванні системи планів організації загалом і її структурних елементів. Вони охоплюють як стратегічні цілі та завдання, що відображають бачення вищим менеджментом перспектив розвитку організації з огляду на її внутрішній потенціал та стан і тенденції зовнішнього середовища, так і середньо- та короткострокові плани, спрямовані на реалізацію обраної стратегії.
Планування є відповідальною ланкою в циклі управління. Воно визначає цілі організації і способи їх досягнення, тобто відображає рівень осмисленості діяльності організації.
Планування - це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо їх досягнення. Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання: де організація знаходиться у даний момент (який її стан, яка ситуація зовні)? Чого організація прагне досягти (куди вона прямує, які її цілі)? Як саме організація досягне цього стану (яка програма її дій)? Планування є первісною функцією серед решти основних адміністративних функцій управління, позаяк полягає у підготовці рішень, які визначають діяльність організації у майбутньому для досягнення поставлених цілей.
До підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування (проектування).
Мета планування полягає в створенні системи планових документів, де визначається зміст та певний порядок дій, які треба здійснити для забезпечення довготривалого існування організації.
Основними етапами процесу планування є такі:
Визначення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації.
Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання тих шляхів, якими організація досягне очікуваних результатів.
Надання стратегії конкретної форми - це впровадження стратегії, перетворення її у конкретні дії організації. Цей етап здійснюється шляхом розробки планів та бюджетів, що забезпечують її реалізацію.
Розрізняють: стратегічне планування; поточне, оперативно-виробниче планування. Під стратегічним плануванням розуміють набір дій і рішень, що призводять до розробки конкретних цілей та стратегій, відповідної системи планових документів (стратегічних планів, проектів та програм), призначених для того, щоб допомогти підприємству існувати у довгостроковій перспективі. Інструментами стратегічного планування є довгострокові прогнози різного типу (у т.ч. сценарії), стратегічні плани, проекти та програми розвитку об’єкта управління. Поточне планування здійснюється на період одного року (з розбивкою по кварталах та місяцях), є уточненням завдань стратегічних планів на цей період, враховуючи хід їх виконання за попередні роки, зміни, що здійснилися у зовнішньому та внутрішньому середовищі, рішення, що приймаються керівництвом підприємства. Інструментами поточного планування є плани різного типу (наприклад, виробнича програма), бюджети (коштів та часу), організаційні плани тощо. Зміст цих планів визначається керівництвом підприємства на основі стратегічних планів. Оперативно-календарне планування – це планування роботи підприємства на місяць, декаду, добу, зміну. Інструменти цього типу планування – оперативні плани та графіки різного типу (в т.ч. сіткові).
Типи планів. На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують критерії: а) за широтою охоплюваної сфери - стратегічні, поточні, оперативні; б) за часовим горизонтом планування - короткострокові, середньострокові, довгострокові; в) за ступенем конкретизації - завдання, орієнтири.
Стратегічне планування є складним процесом, який охоплює декілька етапів (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Схематична модель стратегічного планування
Характер і зміст планової діяльності в організації визначають принципи планування, дотримання яких сприяє ефективності роботи підприємства. Французький вчний, менеджер А.Файоль виділив чотири основні принципи планування, а саме: єдність (холізм), безперервність, гнучкість, точність. Майже через тридцять років американський вчений Р.Акофф обгрунтував ще один важливий принцип планування – принцип участі.
Дотримання даних принципів планування забезпечує формування осмисленої всіма працівниками цілісної і гнучкої системи планів організації, націленої на збереження і зміцнення її позицій у складному і мінливому зовнішньому середовищі.