Екосистема

Популяції різних видів, які входять до складу біоценозу, тісно взаємопов’язані не тільки між собою, але й з умовами фізичного середовища існування. Зокрема, вони дістають з довкілля певні речовини, потрібні для забезпеченя їхньої життєдіяльності та виділяють туди продукти обміну. Таким чином угруповання організмів утворюють із фізичним середовищем певну систему – екосистему.

Поняття «екосстема» запропонував англійський еколог А.Тенслі у 1935 році, який підкреслював, що живі організми неможливо вивчати окремо від умов середовища існування. Екосистеми він розглядав, як одиниці природи на поверхні Землі, що можуть охоплювати будь-які ділянки біосфери.

Екосистема – це сцкупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою і з фізичним середовищем існування, завдяки чому виникає потік енергії, який створює певну трофічну структуру і забезпечує колообіг речовин усередині системи.

Отже, потік енергії та колообіг речовин усередині екосистеми забезпечують її функціонування. Колообіг речовин – це обмін речовинами між абіотично (неживою) та біотично (живою частинами) екосистеми.

Лекція № 21

Тема: Загальна характеристика біосфери. Екологічна криза сучасності.

Мета: Сформувати у студентів поняття про склад біосфери, саморегуляцію у біосфері та екологічну кризу сучасності.

План

1. Загальна характристика біосфери.

2. Вплив живих істот на склад біосфери.

3. Саморегуляція в біосфері.

4. Екологічна криза сучасності.

Загальна характристика біосфери

Розвиток Землі, як і інших планет Сонячної системи, має тривалу геологічну історію. За цей час виникли її оболочки: літосфера, гідросфера та атмосфера.

Літосфера – зовнішня тверда оболочка завглибшки 50-200 км. Вона складається з поверхневого шару осадових порід, які формуються за участю живих істот (вапняк, крейда), а також з граніту та нижнього базальтового шару.

Сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер) утворює водяну оболонку – гідросферу, яка займає майже 71% поверхні планети. Товщина цієї оболонки мінлива та досягає в деяких місцях понад 11 000м.

Газова оболонка, розміщена над поверхнею літосфери та гідросфери, називається атмосферою. Її нижня частина до 15-18 км заввишки ( в помірних широтах – до 8-12 км) має назву тропосфера. Тут міститься зважена у повітрі водяна пара, здатна пересуватися на значні відстані внаслідок нерівномірного прогрівання поверхні Землі, формуються хмари, виникають опади. Температура тропосфери, особливо її нижніх шарів, непостійна.

Над тропосферою розташована стратосфера, яка досягає 80 км заввишки. Біля верхньої межі цього шару виникає північне сяйво (свічення газів, спричинене потоком електрично заряджених частинок, що випромінює Сонце).

У стратосфері на висотах між 7-8 км (над полюсами), 17-18 км (над екватором) та 50 км сформувався особливий озоновий екран. Він має підвищену концентрацію молекул озону (О₃), який утворює під дією сонячної радіації з кисню (О₂). Озоновий екран має виняткове значення для існування біогеоценозів суходолу і біосфери в цілому, відбиваючи короткохвильове ультрафіолотове випромінювання Сонця, яке згубно діє на живу матерію.