Мікроеволюція

Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Згідно із сентитичного гіпотезою еволюції, єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації. Природний добір, на думку авторів синтетичної гіпотези, спрямовує різні елементарні спадкові зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, на утворення пристосувань організмів до умов навколишнього середовища. В цьому полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушійною силою еволюції.

На характер еволюційнихзмін у популяціях впливають хвилі життя, дрейф генів та ізоляція. Якщо всі популяції обмінюються генетичною інформацією у результаті парування особин із різних популяцій, то будь – якому випадку видзмінюється як одне ціле. Якщо ареал певного виду дуже широкий і охоплює різні кліматичні зони, або різні популяції дещо відрізняються одна від одної звязками живлення, особливостями міграції, термінами розмноження, то їх часто згруповують у підвиди.

Підвиди – сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або кількома станами ознак. Існування підвидів свідчить про екологічну пластичність виду, тобто про йогоз датність пристосовуватись до різноманітних умов довкілля.

Макроеволюція

Макроеволюція –це еволюційні процеси, що приводить до виникнення надвидових таксонів (родів, родин і т.д. аж до царства). Як, відомо, реально в природі існують лише види. Надвидові категорії введено людиною. Належність виду до того чи іншого роду, родів – до родини тощо дослідники встановлюють на підставі ступеня їхньої історичної спорідненості.

Отже, окремих механізмів макроеволюції не існує. Певні її «закономірності» є наслідком узагальнень дослідниками накопичених упродовж історичного розвитку систематичної групи відмінностей між спорідненими видами, які виникають унаслідок тривалих мікроеволюційних змін та послідовного ряду видоутворень.

В основу сучасної класифікації покладено принцип монофілії, згідно з яким види одного роду, роди однієї родини тощо мають єдиного спільного предка. Різноманітність виддів виникає внаслідок пристосувань їхніх предків до різних умов довкілля. Це явище називають адаптивною радіацією, що відбувається у формі дивергенції. Наприклад, усі ряди плацентарних ссавців виникли від загального предка завдяки пристосуванню до різних умов наземного, водного та повітряного середовищ.

Природний добір

Залежно від спрямування адапційних змін природний добір буває стабілізуючим, рушійним і розриваючим, або дизруптивним.

Стабілізуючий добір прявляється у відносно постійних умовах довкілля. Він підтримує сталість певного фенотипу, найвідповіднішого навколишньому середовищу, й унеможливлює будь-які зміни, як менш адаптивні, звужуючи норму реакції (тобто, межі модифікаційної мінливості).

Рушійний, або спрямований добір відбувається унаслідок повільних змін довкілля у певному напрямку або під час пристосувань до нових умов існування при розширенні ареалу. Він сприяє змінам мінливості в певному напрямі, зсуваючи норму реакції в певний бік.

Розвиваючий, або дизруптивний добір спрямовує мінливість у двох, рідше кількох різних напрямках, однак не сприяє прояву середніх (проміжних) станів ознак. Цей добір сприяє виникненню кількох фенотипних форм у популяції (поліморфізму), що забезпечує її пристосування до нестабільнихї умов довкілля.