Поведінка тварин та рослин, методи її вивчення

Завдяки високому рівню розвитку нервової системи у комах добре розвинені органи чуттів, що впливає на їхню поведінку. У багатьох комах розвинені органи слуху, за допомогою яких вони сприймають не лише звукові, а й будь-які інші коливання в середовищі. На вусиках та щупиках розташовані щетинки, пластинки, які сприймають запахи. Нюх допомагає камахам у пошуках їжі. Деякі метелики мають підвищену чутливість до впливу зовнішнії чинників: відчувають зміну тиску, температури, вологості. Дуже чутливі до наближення грози бджоли. Перед зрозою вони припиняють збирання нектару та пилку і ховаються у вулики. Коли починається гроза, мурашки переносять свої лялечки в глибші камери мурашника.

Основу поведінки комах становлять безумовні рефлекси – таксиси (рухові реакції) та інстинкти (ланцюг послідовних безумовних рефлексів). Прикладом позититвного таксису може бути фототаксис – скупчення комах біля світла в нічний час. Інстинкти бувають: захисні (виділення отруйних речовин), харчові (добування їжі), а також турбота про потомство, відшукування особин протилежної статі. Цікава інстинктивна поведінка оси сфекс. Вона паралізує коника укусом у нервові центри, після чого жертва залишається живою, але нерухомою. Оса затягує паралізовану тварину у нірку, відкладає на неї яйце, забезпечуючи у такий спосіб майбутнє потомство їжею.

Найскладніша поведінка у суспільних комах, які живуть великими сім’ями зі складною внутрішньою ієрархією, - термітів, бджіл, мурашок. Так, серед бджіл є бджоли-розвідниці. Повернувшись до вулика, розвідниця роздає нектар іншим бджолам. Запах указує, на яких квітках можна збирати нектар чи пилок. Щоб показати дороргу до цих квіток, бджола-розвідниця виконує танок – своєрідний спосіб спілкування між бджолами. Розвідниця здійснює швидкі дрібненькі кроки, підстрибує, описує невеликі кола, міняє напрямок колового руху, повертаючись то праворуч, то ліворуч. Якщо джерело корму знайдено далеко від вулика, танцівниця описує вже не коло, а вісімки, похитуючи черевцем з боку в бік. Цими рухами бджола-розвідниця показує, в якому напрямку відносно сонця і на яку відстань треба летіти до джерела нектару.

У багатьох комах (бджіл, мурашок) існує здатність до вироблення умовних рефлексів. Проте якщо вони не підкріплюються, то зникають. Завдяки умовним рефлексам тварини пристосовуються до змінених умов середовищаю Отже, поведінка комах визначається взаємодією вроджених і набутих рефлексів.

Генетично детерміновані форми поведінки

Характер – це сукупність незмінних індивідуальних психічних особливостей людини, які складаються і проявляються в діяльності і спілкуванні, передбачає типові для неї способи поведінки, ставлення до себе та інших.

Фізіологічною основою характеру є сукупність виявлень типу ВНД і складних незміннних систем часових зв’язків, напрацьованих протягом життєвого досвіду. На характер впливає темперамент. Характер кожної людини залежить від її суспільно-історичної поведінки і індивідуального середовища. Характер проявляється в системі ставлень людини до сучасності.

Фізіологічні механізми пам’яті. Ефективність пристосованої поведінки тварин і успіх свідомої діяльності людини залежить від того, в якій мірі тварини використовують свій життєвий досвід, а людина – отриманні раніше знання для того, щоб приймати правильні рішення і уникати помилкових. Ці знання отримуються з пам’яті. І хоча в її основі лежить нейрофізіологічний механізм утворення тимчасових звязків, понятття помяті має ширше значення. Механізми утворення тимчасового зв’язку розкриваються лише одну початкову частину явищ пам’яті, пояснюють, що означає запам’ятовувати. Інша, очевидно, важливіша частина явищ пам’яті полягає в утриманні на довгий час утворених нервових зв’язків, у здатності пам’ятати. Для того щоб скористатись отриманою раніше корисною інформацією, необхідно не тільки зафіксувати її в нових нервових зв’язках, не тільки зберегти ці зв’язки, але й мати можливість відтворити їх в необхідний момент, тобто пригадати.

Пам'ять – це здатність живих організмів до надбання та використання досвіду. Фізіологічний механізм онтогенетичної пам’яті полягає у формуванні, фіксації, збереженні і відтворенні за необхідності тимчасових зв’язків.

Розрізняють образну, умовнорефлекторну і словесно-логічну пам'ять. Під образною пам’яттю і тварин розуміють збереження і репродукцію одноразового сприйнятого життєважного об’єкта. Емоційна пам'ять – це відтворення пережитого раніше емоційного стану при повторному впливі подразників, які зумовили первинне переживання цього стану. Умовнорефлекторна пам'ять проявляється у вигляді відтворення умовних рухових та секреторних реакцій чи завчених звичних рухів, коли минув тривалий час після їхнього утворення.

Фізіологічний зміст емоцій. Емоція – особлива форма психічного відображення, яка у формі безпосереднього переживання відображає не об’єктивні явища, а суб’єктивне ставлення до них. Особливістю емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають значущість діючих на індивід об’єктів та ситуацій, зумовлену відношенням їхніх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта. Емоції виконують функції зв’язку між дійсністю та потребами.

Емоції охоплюють широке коло явищ. Прийняито відрізняти емоції (гнів, страх, радість) від так званих загальних відчутів (голоду, спраги), однак вони виявляють багатоспільного і їхнє розділення досить умовне.

Гіпотімія і гіпертімія. Послаблення діяльності систем позитивного підкріплення або посилення діяльності систем негативного підкріплення призводить до гіпотімії – депресивного стану з проявом тривоги, апатії та страху. При цьому послаблююються мотиваційні процеси, знижується маса тіла, порушується робота внутрішніх органів. При гіпертімії спостерігаються підвищений настрій, посилення рухової активності, легка здатність до відволікання. Нерідко фази гіпо- та гіпертімії перемежовуються.

Поняття про неврози та психози. При взаємодії людини і тварин з довкіллям виникають ситуації, що характеризуються конфліктом між потребами та можливостями їхнього задоволення. Вони ведуть до формкування стану напруження – емоційного стресу, пристосовне значення якого проявляється в мобілізації захисних сил, спрямованих на подолання конфлікту. Неможливість його вирішення призводить до формування тривалого застійного емоційного збудження, що проявляється в порушеннях мотиваційно-емоційної сфери і різноманітних соматичних захворюваннях, які супроводжуються глибокими порушеннями балансу нейромедіаторів і нейропептидів в ЦНС.

Дослідження різноманітних проявів емоційного стресу виявилось корисним для розробки проблеми неврозів – групи перехідних функціональних захворювань психогенної природи. Прийнято виділяти такі форми неврозів: істеричний, нав’язливих станів, неврастенію, експериментальні неврози.

Свідомість і її суть. Свідомість є знанням, яке а абстрактній формі може бути передане іншим людям. Однак, оскільки внутрішній світ людини прихований від зовнішнього спостерігача, передача відомостей від однієї людини до іншої може відбуватися лише шляхом абстракції, тобто у вигляді знаків. Такою знаковою формою спілкування є мова, яка формується у процесі спілкування. На основі спілкування виникає і свідомість як вища форма психічного, властива тільки людям.

Понятття про мотивацію. Мотивація – це фізіологічний стан, який виникає в разі необхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму.

Суб’єктивно мотивація проявляється відчуттям, оскільки зрозуміти потребу можливо лише через власні відчутття (голоду, спраги), а об’єктивно – змінами електричної активності певних відділів мозку і біохімічних реакцій. Мотивація є особливим комплексом збуджень, які спонукають до пошуку специфічних подразників зовнішнього середовища, що можуть задовольнити наявну потребу.

Увага та її роль у сприйняті інформації. Увага – це зосередженість, вибіркова спрямованість пізнавальної діяльності людини на певний об’єкт, значущий у даний момент, з можливістю відповісти на нього активною діяльністю. Це перша необхідна умова відбору інформації для будь-якої форми ВНД. Розрізняють два види уваги: мимовільну і довільну. Мимовільна увага пов’язана з безумовними рефлексами, незалежна від волі та свідомості, виникає без будь-яких зусиль з боку людини. Важливим джерелом мимовільної уваги є інтерес людини до певних предметів або явищ. Довільна увага – це нервовий процес спрямованої свідомості, який є продуктом соціального розвитку особистості, що залежить від волі, вона цілеспрямована, виникає внаслідок свідомо поставленої мети і потребує певних вольових зусиль. Здійснюється на фоні загальної бадьорості і полягає у відбиранні інформації через усвідомлення її значення.

Видяляють такі властивості уваги:

• концентрація – це стан свідомості, необхідний для того, щоб включитися в діяльність, зосередитися на завданнні;

• стійкість – здатність певний час зосереджуватись на сприйнятті даного об’єкта або завдання;

• розподіл – здатність людини одночасно концентрувати увагу на кількох об’єктах, що дає можливість виконувати відразу декіілька дій;

• переключення є зворотним боком розподілу уваги, вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого;

• обсяг уваги визначає кілька об’єктів або їх елементів, які людина може одночасно сприйняти з однаковим рівнем якості і чіткості.

Отже, увага є керуючим фактором при виборі інформації для сприйняття. Пам'ять і увага лежать в основі розумових здібностей. Відносно стійка структура розумових здібностей особистості називається інтелектом.