Гаструляція – процес формування двошарового зародка – гаструли. Один з механізмів гаструляції - інвагінація (процес вгинання частини бластодерми всередину бластули) та імміграція.

Під час інвагінації утворюється двошаровий зародок - гаструла, шари клітини якої (зовнішній – ектодерма та внутрішній – ентодерма) дістали назву зародкових листків. У подальшому онтогенезі з зародкових листків виникають усі тканини й органи дорослої особини. На місці вгинання утворюється первинний рот, який веде в замкнену порожнину первинної кишки. Між ектодермою та ентодермою зостають залишки прожнини бластули.

Імміграція – це переміщення частини бластомерів у порожнину бластули, де вони згодом утворюють внутрішній зародковий листок ентодерму.

У більшості багатоклітинних тварин після гаструляції настає етап формування третього зародкового листка- мезодерми, - розташованого між зовнішнім та внутрішнім, і закладки органів та їхніх систем.

Мезодерма закладається різними шляхами. У більшості безхребетних дві чи кілька клітин зародка переміщуються у простір між екто- та ендотермою та розміщуються з боків первинного рота. Внаслідок колькох поділів ці клітини утворюють мезодерму.

Гістогенез – це сукупність процесів, які забезпечують в онтогенезі багатоклітинних організмів формування, існування та відтворення різних тканин. У рослин всі типи тканин мають єдине походження – з твірної тканини (меристеми). У тварин процеси гістогенезу складніші: тканини різних типів розриваються з похідних різних зародків лисків. Клітини, що беруть участь у гістогенезі, бувають стовбуровими, напівстовбуровими та дозрілими.

Стовбурові клітини здатні до диференціації і дають початок новим клітинам при формуванні тканин або в процесі їх оновлення (регенерації). Стовбурові клітини здатні до само підтримання: після поділу материнської лише одна з двох дочірніх клітин диференціюється, а друга – залишається стовбуровою. Напівстовбурові клітини диференційовані, як і дозрілі, але, на відміну від останніх, зберігають здатність до поділу.

Органогенез – це процеси формування зачатків органів та їхньої подальшої диференціації у ході індивідуального розвитку організмів.

Первинний органогенез - процес утворення комплексу осьових органів. У різних групах тварин цей процес характеризується своїми особливостями. Наприклад, у хордових на цьому етапі відбувається закладка нервової трубки і кишкової трубки.

В ході подальшого розвитку формування зародка здійснюється за рахунок процесів зростання, диференціювання і морфогенезу. Зростання забезпечує накопичення клітинної маси зародка. В ході процесу диференціювання виникають різно спеціалізовані клітки, що формують різні тканини і органи. Процес морфогенезу забезпечує придбання зародком специфічної форми.

Постембріональний період розвитку

Постембріональний (після зародковий) розвиток тварин – це період, який триває від народження або виходу із оболонок, що вкривають зародок, і закінчується, коли організм стає здатним до розмноження. Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.

Прямий розвиток - розвиток, при якому організм, що з'явився, ідентичний по будові дорослому організму, але має менші розміри і не володіє статевою зрілістю. Подальший розвиток пов'язаний із збільшенням розмірів і придбанням статевої зрілості. Наприклад: розвиток рептилій, птахів, ссавців.

Непрямий розвиток , або метаморфозом - організм, що з'явився, відрізняється за будовою від дорослого організму, звичайно влаштований простіше, може мати специфічні органи, такий зародок називається лічинкою. Лічинка харчується, росте і з часом личинкові органи замінюються органами, властивими дорослому організму.

Процеси метаморфозу відбуваються в кілька послідовних етапів (фаз), на кожному з яких тварина характеризується певними особливостями будови та життєвих функцій.

Наприклад, у розвитку комах з неповним перетворенням виділяють фази яйця, личинки та дорослої комахи, а з повним перетворенням – яйця, личинки, лялечки та імаго. При цьому особливе значення має фаза лялечки, на якій організм комахи зазнає докорінної зміни організації, зокрема процесів розкладу внутрішніх органів личинки та формування тканин й органів дорослої комахи.

Непрямий розвиток забезпечує кілька важливих біологічних функцій, які спричиняють існування виду:

1. Живильна функція. На певній фазі розвитку тварина дістає найбільше поживних речовин, необхідних для завершення метаморфозу. Наприклад, у комах живильною фазою є личинкова.

2. Раціональне використання ресурсів. Різні фази розвитку розділені просторово і трофічно. Так тварини уникають надмірного зростання густоти популяції, що могло б привести до виснаження ресурсів, необхідних для існування виду. Це явище спостерігається у комах з повним типом перетворення, прохідних риб.

3. Розселювальна функція. Личинки багатьох тварин, які ведуть малорухомий чи прикріплений спосіб життя здатні активно чи пасивно розселюватись, сприяючи поширенню виду. Так, у двостулкових прісноводних молюсків личинки розповсюджуються на значні відстані за допомогою риб, паразитуючи в їхніх покривах.

4. Забезпечення зараження хазяїнів. В організм хазяїна різними шляхами потрапляють яйця або личинки паразитних тварин. В організмі хазяїна личинки мігрують до певних органів чи тканин, де і завершається їхній розвиток.