- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Лекція № 1
- •Рівні організації живої матерії
- •Основні методи біологічних досліджень
- •Наукові поняття
- •Лекція № 2
- •Хімічний склад клітини
- •Лекція № 3
- •Вуглеводи
- •Ферменти
- •Лекція № 4
- •Гормони
- •Алкалоїди
- •Нуклеїнові кислоти
- •Структура днк
- •Самоподвоєння днк
- •Функції днк
- •Рибонуклеїнові кислоти (рнк)
- •Лекція № 5
- •Методи цитологічного дослідження
- •Будова клітини
- •Будова еукаріотів
- •Будова прокаріотів
- •Лекція № 6
- •Надмембранні та підмембранні комплекси клітини
- •Цитоплазма та її компоненти
- •Одномембранні органели
- •Мітохондріїї
- •Пластиди
- •Рибосоми
- •Клітинний центр
- •Лекція № 7
- •Каріотип
- •Хромосоми
- •Клітинний цикл
- •Лекція № 8
- •Аденозинтрифосфорна кислота
- •Енергетичний обмін
- •Пластичний обмін
- •Біосинтез білків
- •Лекція № 9
- •Тканини рослин
- •Тканини тварин
- •Лекція № 10
- •Особливості будови та процесів життєдіяльності вірусів.
- •Будова вірусних частинок.
- •Механізми проникнення вірусу до клітини-хазяїна.
- •Розмноження вірусів.
- •Прокаріоти
- •Єдність будови клітин
- •Будова клітин еукаріотів
- •Роль одноклітинних організмів у природі й житті людини
- •Лекція № 11
- •Будова і функції багатоклітинних організмів.
- •Органи багатоклітинних рослин і грибів, регуляція їхніх функцій.
- •Системи органів багатоклітинних тварин.
- •Регуляція життєвих функцій організмів тварин
- •Лекція № 12
- •Форми розмноження організмів
- •Нестатеве розмноження
- •Статеве розмноження
- •Будова статевих клітин
- •Роздільностатеві та гермафродитні організми
- •Лекція № 13
- •Основні генетичні поняття
- •Методи генетичних досліджень
- •Закономірності спадковості встановлені г. Менделем
- •Закон одноманітності гібридів першого покоління (закон домінування)
- •Закон розщеплення ознак
- •Закон незалежного комбінування станів ознак
- •Закон чистоти гамет
- •Цитологічні основи та статистичний характер законів спадковості
- •Лекція № 14
- •Явище зчепленого успадкування
- •Хромосомна теорія спадковості т.Х. Моргана
- •Хромосомне визначення статі
- •Успадкування, зчеплення зі статтю
- •Комбінована мінливість
- •Мутаційна мінливість
- •Лекція № 15
- •Поняття про ген
- •Цитоплазматична спадковість
- •Співвідношення ген - ознака
- •Множинна дія генів
- •Модифікаційна мінливість та її властивості
- •Статистичні закономірності модифікаційної мінливості
- •Лекція № 16
- •Генетика людини
- •Основи селекції
- •Основи біотехнології
- •Лекція № 17
- •3. Ембріональний період розвитку.
- •Запліднення
- •Онтогенез та його етапи
- •Ембріональний період розвитку
- •Гаструляція – процес формування двошарового зародка – гаструли. Один з механізмів гаструляції - інвагінація (процес вгинання частини бластодерми всередину бластули) та імміграція.
- •Постембріональний період розвитку
- •Лекція № 18
- •Ріст та регенерація.
- •Життєві цикли
- •Прості та складні життєві цикли.
- •Ембріотехнології
- •Химерні організми
- •Етологія. Інстинкти.
- •Поведінка тварин та рослин, методи її вивчення
- •Генетично детерміновані форми поведінки
- •Лекція № 19
- •Екологічні чинники та їх класифікація
- •Закономірності впливу екологічних факторів на живі організми
- •Фотоперіодизм
- •Пристосування організмів до умов існування
- •Лекція № 20
- •Популяція, її характеристика
- •Структура популяції
- •Популяційні хвилі
- •Регуляція чисельності популяцій.
- •Екосистема
- •Лекція № 21
- •Загальна характристика біосфери
- •Вплив живих істот на склад біосфери
- •Саморегуляція в біосфері
- •Екологічна криза сучасності
- •Лекція № 22
- •Виникнення життя на Землі
- •Поняття про еволюцію
- •Основні положення еволюційного вчення ч.Дарвіна
- •Гіпотеза Опаріна
- •Гіпотеза світу рнк
- •Крихкість нуклеїнових кислот
- •Мікроеволюція
- •Макроеволюція
- •Природний добір
- •Лекція № 23
- •Різноманітність органічнного світу
- •Принципи класифікації організмів
- •Походження тварин і рослин.
- •Лекція № 24
- •Розвиток життя в неогеновий період
- •Антропогеновий період
- •Перелік літератури
Вплив живих істот на склад біосфери
Всю сукупність організмів на планеті Земля В.І. Вернадський називав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна біомаса, хімічний склад та енергія.
Енергія живої речовини біосфери насамперед проявляється у здатності організмів до розмноженя і поширення. Життя на нашій планеті має значну стійкість до змін інтенсивності різних екологічних факторів, що визначає межі біосфери. У стані анабіозу організми можуть витримувати значні коливання температури (від абсолютного нуля до +180 оС), тиску (від сотих часток атмосфери на значних висотах до 1000 атмосфер і більше на великих океанічних глибиних). Тож живих організмів немає лише в товщі льодовиків та у кратерах діючих вулканів.
Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін із довкіллям. Унаслідок цього через організми проходять значна кількість хімічних елементів. Хоча до складу живих істот входять ті самі хімічні елементи, що й до неживих об’єктів, однак, як вам відомо, в живих істотах і неживій природі вони знаходяться в різних співвідношеннях.
Живим організмам для здійснення біохімічних процесів необхідні речовина та енергія, які вони дістають з навколишнього середовища, при цьому значно перетворюючи останнє. У результаті постійного і безперервного обміну з довкіллям, різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можуть у них накопичуватись, виходячи з організму лише через певний час або зберігаючись у ньому протягом усього життя. Постійний колообіг речовин і потік енергії забезпечує функціонування біосфери як цілісної системи.
У процесі діяльності біосфери жива речовина (продуценти) здатна накопичувати сонячну світлову енергію, перетворюючи її в енергію хімічних зв’язків. Сумарна первинна продукція автотрофних організмів визначає біомасу біосфери в цілому. Учені підрахували, що завдяки фотоситезу щорічно жива речовина Землі продукує близько 160 млдр. тонн сухої органічної речовини, з якої приблизно 1/3 синтезується біогеоценозами Світового океану, а 2/3 – суходолу.
Саморегуляція в біосфері
Колообіг води. Вода є найпоширенішою хімічною сполукою в біосфері. Сукупні запаси води нашої планети, яке може перебувати у різних фізичних станах оцінюється в 1,5 млдр.км3. Вода вбирається організмами та включається в них у біохімічні процеси: реакції обміну, біосинтезу, гідролізу, фотолізу. Живі організми виділяють воду в навколишнє середовище з продуктами обміну речовин, у результаті дихання, випаровування. Вона становить середовище існування гідробіонтів. Гідросфера – історично перша оболонка Землі, де зявилось життя у вигляді прокаріотичних біоценозів.
Колообіг кисню. Кисень відіграє в біосфері унікальну роль. Завдяки процесам дихання, під час яких кисень поглинається, забезпечуються енергетичні потреби організмів. З іншого боку, молекулярний кисень та озон у надлишкових кількостях небезпечні для живої матерії, бо здатні окиснювати органічні сполуки клітини. Майже весь атмосферний кисень біогенного походження: він утворився внаслідок фотосинтезу зелених рослин та ціанобактерій. Частина молекулярного кисню під дією ультрафіолетових сонячних променів і електричних розрядів перетворюється на озон, з якого сформувався озоновий екран, що захищає поверхню Землі від шкідливих короткохвильових космічних випромінювань. Вміст кисню в нижніх шарах атмосфери становить близько 21% і знижується зі збільшенням висоти.
Колообіг вуглецю. Вуглець входить до складу всіх органічних сполук. Його сполуки постійно синтезуються, перетворюються і розкладаються живими організмами. Вуглець накрпичується в живих організмах у вигляді синтезованих органічних сполук, а також неорганічних солей вугільної кислоти, а поза ними – в органічних речовинах грунту, вуглекислому газі та різноманітних осадових породах. На кообіг вуглецю значно впливає господарська діяльність людини. Розвиток промисловості, спалювання значних запасів енергоносіїв зумовлює збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері. У свою чергу мосове вирубування лісів призводить до того, що рослинність Землі зв’язує меншу кількість атмосферного вуглекислого газу. Все це порушує рівновагу в обміні сполуками вуглецю між живою речовиною біосфери та оболонками Землі.
Колообіг азоту. Вміст вільного газоподібного азоту в атмосфері становить близько 79%. З атмосфери його частина надходить у воду та грунт у вигляді оксидів і в складні інших сполук, що утворюються під впливом космічних променів, грозових розрядів. Проте основна частина сполук азоту потрапляє у грунт і воду завдяки фіксації атмосферного азоту прокаріотами. Азот у складі хімічної сполуки, яка може бути використана живими організмами, має назву фіксованого. Складні органічні сполуки азоту (білки, нуклеїнові кислоти) надходять у довкілля із залишками організмів та розкладаються редуцентами, які здійснюють денітрифікацію – процес відновлення нітритів або нітратів до газоподібних сполук – молекулярного азоту (N2) чи двооксиду азоту (NO2). Завдяки діяльності редуцентів азотовмісні органічні речовини розкладаються до простих сполук, і цикл колообігу азоту в біосфері починається знову.