- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна академія харчових технологій
- •«Безопасность – это когда знаешь, как избежать опасности»
- •Змістовний модуль 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Забезпечення природної, техногенної та соціальної безпек. Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.2. Основні поняття і визначення у безпеці життєдіяльності.
- •1.3. Поняття небезпеки і ризику
- •1.4. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек
- •1.5. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Лекція 2. ПрироднЕ середовище та його загрози.
- •2.1.Класифікація небезпечних природних процесів і явищ.
- •2.2. Характеристика й наслідки дії природних загроз. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •2.2.1. Геологічні процеси і явища
- •2.2.2. Метеорологічні явища
- •2.2.3. Гідрологічні небезпечні явища
- •2.2.4. Пожежі у природних екосистемах
- •2.2.5. Біологічні небезпеки.
- •3.1. Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •3.1.1. Фізичні чинники
- •3.1.2. Хімічні, біологічні та психофізіологічні чинники.
- •3.2. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •Лекція 4. Пожежна безпека.
- •4.1. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •4.2. Вибух. Фактори техногенних вибухів.
- •4.3. Класифікація обєктів за їхньою вибухопожежонебезпекою
- •4.4. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •Лекція 5. Соціально-політичні небезпеки. Соціальні та психологічні чинники ризику.
- •5.1. Глобальні проблеми людства.
- •5.2. Соціально-політичні небезпеки, їх види та особливості.
- •5.3. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров’я людини.
- •5.4. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •6.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки. Індивідуальний і груповий ризик.
- •6.2. Методичні підходи до визначення ризику.
- •6.3. Критерії оцінки рівня ризику.
- •6.4. Концепція прийнятного ризику.
- •6.5. Прийоми попереднього аналізу небезпек.
- •Лекція 7. Управління ризиком.
- •7.1. Управління ризиками.
- •7.2. Запобігання надзвичайних ситуацій.
- •7.3. Моніторинг надзвичайних ситуацій на підприємствах, порядок його проведення та чинники оцінки.
- •Лекція 8. Управління силами та засобами підприємства під час надзвичайної ситуації.
- •8.1. Управління, прийняття рішень та інформаційна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій.
- •8.2. Організація рятувальних та інших невідкладних робіт під час надзвичайної ситуації.
- •8.3. Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи.
- •Лекція 9. Управління та державний нагляд за безпекою життєдіяльності.
- •9.1. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності.
- •9.2. Правові основи безпеки життєдіяльності.
- •9.3. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.
- •Список літератури
1.3. Поняття небезпеки і ризику
Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повний. Потенційними джерелами небезпек є всі об’єкти, системи, предмети, які мають енергію, хімічні та біологічні активні компоненти або властивості, які не відповідають умовам життєдіяльності людини. Отже, у світі немає місця і часу, де і коли б людині не загрожували небезпеки. Раніше джерелами небезпек були явища природи, тваринний світ тощо. З часом з’явились небезпеки, створені самою людиною (антропогенного походження) та збудованим нею середовищем (техногенного походження).
За своєю природою небезпеки бувають:
потенційні (приховані: травми при аваріях, пожежах – для людини; руйнування будівель – для технічних систем; забруднення повітря, води, землі, втрата видів рослин і тварин – для екологічних систем);
перманентні (постійні, безперервні);
тотальні (загальні, всеохоплюючі).
Небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Чинники розділяють на уражальні, небезпечні та шкідливі .
Уражальні чинники можуть привести до загибелі людини (автомобільна аварія, витік хімічної речовини із резервуара тощо).
Небезпечні чинники викликають за певних умов травми або різке погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, опіки, травми, тощо).
Шкідливі чинники можуть викликати захворювання та зниження працездатності людини як у явній, так і прихованій формі (грип, збільшення кров’яного тиску, тощо).
Між небезпечними та шкідливими чинниками немає значної різниці. Один і той самий чинник, залежно від величини та часу дії, може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети (скляні ртутні термометри), засоби (засоби для миття), продукти праці, дії, природнокліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.
За структурою негативні чинники поділяють на прості (струм, токсичність, пил), складні (аварії, пожежі) та похідні (вибухи).
За походженням негативні чинники поділяють на активні, пасивно-активні та пасивні.
До активних чинників відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.
Чинники активної групи поділяються на підгрупи: механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.
До пасивно-активної групи відносяться чинники, які проявляються внаслідок дії самої людини: нерівності поверхонь, похилі підйоми.
До групи пасивних чинників відносяться ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи, аварії.
За характером та природою впливу на людину всі небезпечні та шкідливі чинники поділяють на 4 групи. За ГОСТ 12.0.003-74* фактори класифікують на:
– фізичні (шум, вібрація, радіація, пил, освітленість, електрострум, частини машин, що рухаються тощо);
– хімічні (луги, кислоти, миючі засоби тощо);
– біологічні (мікроорганізми – гриби, бактерії, віруси, тощо та макроорганізми – домашні тварини, велика рогата худоба, миші, пацюки);
– психофізіологічні (монотонність праці, підвищена напруженість, стреси, хоча помірний стрес навіть корисний).
Для реалізації небезпеки необхідне виконання наступних умов:
– небезпека реально існує;
– людина знаходиться в зоні дії небезпеки;
– людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.
Прояв небезпек відбувається з певних причин. Причина – це збіг обставин, внаслідок яких проявляється небезпека та виникають ті чи інші негативні наслідки: травми, хвороби, що спричиняють інвалідність, і навіть смерть людини. Таким чином, утворюється ланцюг «небезпека – причина – наслідки». Розірвавши ланцюг (тобто ліквідувавши причину), можна уникнути проявлення небезпеки і, відповідно, наслідків. Тому основа безпечної життєдіяльності – це недопущення проявлення небезпек з негативними наслідками.
У випадку реалізації небезпеки можна говорити про відносні показники шкоди, що виражаються у кількісних оцінках – це величина ризику. Тому в дисципліні «Безпека життєдіяльності» прийнято наступне визначення ризику зазнати шкоду від реалізації небажаної події:
Ризик - це відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу :