6.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки. Індивідуальний і груповий ризик.

Ризик завжди є супутником будь-якої людської діяльності. Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД. Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки будь-якого обєкту, системи, технології, проету, діяльності тощо з урахуванням внеску кожного фактора. Існує длекілька тлумачень розуміння терміна "ризик". Основні з них такі:

1. Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні, небезпеки, які пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

2. Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

3. Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії і практики БЖД є визначення, що ризик – це частота реалізації небезпеки.

Багатомірність поняття ризику сприяло появленню великої кількості його класифікацій, а саме:

– за видами ризиків: виправданий (мотивований) або невиправданий (немотивований);

– за джерелами ризику: техногенний, природний;

– за видами джерел ризику: внутрішній ризик (пов'язаний з функціонуванням підприємства); зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить функціонування підприємства); людський чинник (ризик пов’язаний з помилками людини);

– за характером нанесеного збитку: економічний, екологічний, соціальний;

– за розміром збитку: припустимий, граничний (критичний), катастрофічний;

– за рівнем небезпеки: безумовно прийнятий, прийнятий, неприйнятий;

– за часом впливу: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий;

– за кількістю осіб, які зазнали шкоду: індивідуальний, колективний;

– за частотою впливу: разовий, періодичний, постійний;

– за рівнем впливу: локальний, глобальний;

– за сприйняттям людьми: добровільний, примусовий;

– за іншими факторами.

Але класифікація ризиків спочатку повинна проводиться залежно від основної причини виникнення ризику:

– природні ризики (стихійні лиха – повені, бурі, посухи, тощо);

– техногенні ризики (реалізуються від технічних систем);

– соціальні ризики (небезпеки у соціальній сфері – наприклад тероризм);

– екологічні ризики (забруднення довкілля, екологічні катастрофи, тощо).

При аналізі ризику і управлінні безпекою розрізняють індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик – це ризик, якому піддається індивідуум (одна людина) в результаті дії досліджуваних чинників небезпеки. При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати термін часу перебування в «зоні ризику» і постійне місце проживання індивідуума.

Значення індивідуального ризику поділено на 3 категорії:

- побутові ризики (ризики, яким піддається кожен житель країни незалежно від професії і способу життя);

- професійні ризики (ризики, пов’язані з професійною діяльністю);

- добровільні ризики (ризики, що стосуються особистого життя, наприклад – заняття альпінізмом, дайвінгом, тощо).

Індивідуальний ризик визначається кваліфікацією індивідума і готовністюдо дій в надзвичайній ситуації, його захищеністю.

Соціальний ризик (точніше, груповий) – це ризик для групи людей.

Соціальний ризик – це залежність між частотою виникнення подій і числом уражених при цьому людей. Соціальний ризик, на відмінність від індивідуального, менше залежить від географічного розташування.