- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна академія харчових технологій
- •«Безопасность – это когда знаешь, как избежать опасности»
- •Змістовний модуль 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Забезпечення природної, техногенної та соціальної безпек. Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.2. Основні поняття і визначення у безпеці життєдіяльності.
- •1.3. Поняття небезпеки і ризику
- •1.4. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек
- •1.5. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Лекція 2. ПрироднЕ середовище та його загрози.
- •2.1.Класифікація небезпечних природних процесів і явищ.
- •2.2. Характеристика й наслідки дії природних загроз. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •2.2.1. Геологічні процеси і явища
- •2.2.2. Метеорологічні явища
- •2.2.3. Гідрологічні небезпечні явища
- •2.2.4. Пожежі у природних екосистемах
- •2.2.5. Біологічні небезпеки.
- •3.1. Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •3.1.1. Фізичні чинники
- •3.1.2. Хімічні, біологічні та психофізіологічні чинники.
- •3.2. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •Лекція 4. Пожежна безпека.
- •4.1. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •4.2. Вибух. Фактори техногенних вибухів.
- •4.3. Класифікація обєктів за їхньою вибухопожежонебезпекою
- •4.4. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •Лекція 5. Соціально-політичні небезпеки. Соціальні та психологічні чинники ризику.
- •5.1. Глобальні проблеми людства.
- •5.2. Соціально-політичні небезпеки, їх види та особливості.
- •5.3. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров’я людини.
- •5.4. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •6.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки. Індивідуальний і груповий ризик.
- •6.2. Методичні підходи до визначення ризику.
- •6.3. Критерії оцінки рівня ризику.
- •6.4. Концепція прийнятного ризику.
- •6.5. Прийоми попереднього аналізу небезпек.
- •Лекція 7. Управління ризиком.
- •7.1. Управління ризиками.
- •7.2. Запобігання надзвичайних ситуацій.
- •7.3. Моніторинг надзвичайних ситуацій на підприємствах, порядок його проведення та чинники оцінки.
- •Лекція 8. Управління силами та засобами підприємства під час надзвичайної ситуації.
- •8.1. Управління, прийняття рішень та інформаційна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій.
- •8.2. Організація рятувальних та інших невідкладних робіт під час надзвичайної ситуації.
- •8.3. Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи.
- •Лекція 9. Управління та державний нагляд за безпекою життєдіяльності.
- •9.1. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності.
- •9.2. Правові основи безпеки життєдіяльності.
- •9.3. Управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.
- •Список літератури
«Безопасность – это когда знаешь, как избежать опасности»
Э. Хемингуэй «По ком звонит колокол»
Змістовний модуль 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Забезпечення природної, техногенної та соціальної безпек. Лекція 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
План лекції
1.1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.
1.2. Основні поняття і визначення у безпеці життєдіяльності.
1.3. Поняття небезпеки і ризику.
1.4. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.
1.5. Класифікація надзвичайних ситуацій.
Питання для самостійної роботи
1.6. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Системний підхід у БЖД.
1.1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Експерти ООН до основних життєво важливих інтересів для кожної людини віднесли життя, здоров’я, добробут та доступ до інформації. Забезпечити їх неможливо, якщо людина знаходиться у небезпечних умовах оточуючого середовища.
Питання безпеки людини в оточуючому середовищі вивчають у всьому світі. Науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків та безпеки «FORM-OSE» (вона прийнята Комітетом Мінистрів Ради Європи у рамках Частково Відкритої Угоди (ЧВУ) і діє з 1987 р.) вони включають до свого складу наступні: гуманітарні (філософія, культурологія, лінгвістика); природничі (математика, фізика, хімія, біологія); інженерні (інженерна справа, електроніка); науки про людину (медицина, психологія, педагогіка); науки про суспільство (економіка, право, соціологія). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура, соціальна екологія та інші науки. Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.
Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності.
Об’єкт дослідження безпеки життєдіяльності – людина і оточуюче середовище, предмет дослідження – безпека людини, а обєкти і субєкти безпеки – кожна конкретна особа і суспільство вцілому.
Актуальність проблем БЖД в теперішній час визначається рядом наступних причин:
- порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;
- зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;
- соціально-політична напруженість у суспільстві.
Основна мета безпеки життєдіяльності - навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, досягати прийнятного рівня їх прояву, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.
Вирішення цих питань реалізується в процесі управління БЖД з метою досягнення заданого соціально-прийнятного рівня безпеки на конкретному етапі розвитку людства в системі «людина - навколишнє середовище», збереження здоровя і високої працездатності в усіх сферах діяльності (науковій, виробничій, соціальній).