6.4. Концепція прийнятного ризику.

Оскільки на практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютного, неможливо, сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (припустимого) ризику.

На рис. 6.1 наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допустимого) ризику. При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний (збільшується безробіття населення). Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено рахувати в межах 10^-7-10^-6 смертельних випадків люд^-1·рік^-1, а величина 10^-6 є максимально прийнятим індивідуальним ризиком. Класифікація оцінки допустимості ризику наведено у табл. 6.2.

Таблиця 6.2.

Класифікація оцінки допустимості ризику

Умови життєді- яльності людини	Рівень ризику смерті за рік	Оцінка допустимості ризику
Безпечні	10–8, 10–9, 10–10 та нижче	Зовсім незначний
Відносно безпечні	10–7, 10–6, 10–5	Відносно невисокий — допустимий
Небезпечні	10–4, 10–3, 10–2 та більше	Високий, необхідні заходи захисту

Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним:

Ri > 10^–6 - для індивідуального ризику - для людини, яка перебуває в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо);

Rs > 10^–5 - для соціального ризику загибелі понад 10 чоловік протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій);

Rt > 10^–5 - для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки.

Таким чином, індивідуальний допустимий рівень ризику має бути на рівні 10^–10 –10^–8.

Допустимим ризиком у професійній сфері звичайно є 10^–7–10^–5, а недопустимим вважають ризик 10^–4–10^–2 і більше.

Значення величин імовірності загибелі людини за рік на виробництві, що перебуває у межах 10^–7–10^–5, називають зоною оптимізації допустимого професійного ризику, у якій міра захисту від конкретних небезпек має братися з урахуванням економічного обґрунтування та доцільності.

6.5. Прийоми попереднього аналізу небезпек.

Першою спробою виявити елементи устаткування, технічної системи й окремі події, що можуть привести до виникнення небезпек, є попередній аналіз небезпек (ПАН) - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх у системі, їх розвитку та рекомендацій щодо контролю. Метою ПАН є виявлення в загальних рисах потенційних небезпек у будь-якій системі. Для здійснення ПАН потрібно зробити наступні кроки:

перший – вивчаються технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також використаних джерел енергії, робочих середовищ, застосованих матеріалів;

другий – встановлюються їхні небезпечні та шкідливі властивості;

третій – визначаються закони, стандарти та правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес;

четвертий – перевіряється технічна документація на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки, встановленим для цього об'єкта;

п’ятий – складається перелік небезпек, у якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що спричиняють шкоду, потенційно небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухо- і пожежонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об'єкта, в яких можлива їх присутність, потенційно небезпечних ситуацій від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску. Після виявлення крупних систем об'єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу. Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповісти під час проведення ПАН. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи.

Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет, списків і таблиць. Детальний аналіз можливих подій здійснюється на другому етапі - при виявленні послідовності небезпечних ситуацій.

Аналіз дерева помилок (АДП) − застосовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Використовують дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухаються від загального до часткового). Він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.

При побудові основного дерева помилок (рис. 6.2) використовують спеціальні символи, які забезпечують фахівця ілюстрованим зображенням (рис. 6.3) події і того, як вона взаємодіє з іншими подіями на дереві. Спеціальна форма символів дає наочність і полегшує побудову дерева помилок.

Найбільш розповсюджений тип подій, на який накладені додаткові характеристики (головна або сприятлива подія)

Основна (вихідна) подія, забезпечена достатніми даними

Рис. 6.3. Позначення базисних (основних) подій

Виконання АДП можливе лише після детального вивчення робочих функцій усіх компонентів системи. При цьому враховується, що на роботу системи впливає людський фактор. Тому всі можливі «відмови оператора» теж необхідно вводити у склад дерева. Оскільки дерево помилок показує статичний характер подій, то для аналізу розвитку подій у часі потрібно побудувати кілька дерев помилок.

В Україні для оцінки ризику та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки була розроблена «Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України №637 від 04.12.2002. Методика включає аналіз небезпеки та умов виникнення аварій, оцінку ризику виникнення аварій, аналіз умов і оцінку ймовірності розвитку аварій, оцінку ймовірності наслідків аварій.

В даній методиці пропонується застосування окремих методів, таких як:

– дерево «відмов»;

– аналіз видів і наслідків відмов;

– обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об’єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;

– «що буде, якщо»?;

– «перевірочний лист»;

– аналіз експлуатаційної небезпеки (HAZOP–аналіз);

– експертні оцінки імовірності виникнення події.

На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення та розвитку аварій (події, ініціюючі виникнення аварій). Для оцінки ризику (імовірності) виникнення аварій для кожної ініціюючої аварію події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка імовірності її реалізації протягом одного року. Якщо імовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.

Теми рефератів

1. Проблеми безпеки складних систем.

2. Ризиковий баланс та оцінка ризику.

3. Матриця оцінки ризику.

4. Методи, які використовуються для виконання якісного аналізу небезпек.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення ризику та видам класифікацій ризику.

2. Як визначають ризик при управлінні?

3. Дайте характеристику методам визначення ризику.

4. Які існують критерії оцінки рівня ризику.

5. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.

6. Охарактеризуйте прийоми попереднього аналізу небезпек.

Література: 3, 9, 14, 26.