Розділ з

Особи, які беруть участь

У виконавчому провадженні

І залучаються до проведення виконавчих дій

І

До суб'єктів виконавчих правовідносин ст. 10 цього Закону відносить дві групи осіб: учасники виконавчого провадження і ті, хто залучається до проведення виконавчих дій.

До осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, ч. 1 ст. 10 цього Закону віднесені державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі — тобто учасники виконавчого провадження. А відповідно до ч. 2 цієї статті, для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники ор­ганів внутрішніх справ, органів опіки і піклування, інших орга­нів, установ у порядку, встановленому цим Законом.

Норма ч. 1 ст. 10 об'єднала різних за виконуваними функці­ями і характером юридичної заінтересованості суб'єктів право­відносин у наслідках виконавчого провадження. І цим самим бу­ло проігноровано цивільне процесуальне законодавство і теоре­тичні положення цивільного процесу про поділ суб'єктів цивіль­них процесуальних правовідносин на: осіб, які беруть участь у справі і які характеризуються наявністю юридичного інтересу в наслідках справи; осіб, які не берутть участі в справі й які не мають у ній юридичного інтересу, а сприяють суду в розгляді справи (розділ II ЦПК). До першої групи учасників виконавчого провадження помилково віднесений державний виконавець, який реалізує функцію органу державної виконавчої влади (ст. 2 цього Закону) і не має юридичної заінтересованості в результа­тах виконання. Наявність такої заінтересованості є підставою для неможливості здійснення ним законодавчих дій: він підлягає від­воду, самовідводу (ст. 17 цього Закону). Державний виконавець перебуває у правових адміністративних і трудових відносинах з регіональними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби. Тому держав­ний виконавець є державним службовцем, який виконує функ-

-18-

цію органу державної виконавчої служби, окремим суб'єктом правовідносин, які виникають у виконавчому провадженні, а не його учасником. Він має всі ознаки суб'єкта адміністративно-процесуальних виконавчих правовідносин, зокрема: про його участь у виконанні є норма права, він може виконувати проце­суальні виконавчі дії на розвиток виконавчого провадження; його процесуальним правам та обов'язкам кореспондують права і обов'язки осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні і осіб, які залучаються до виконавчого провадження.

Сторони

До учасників виконавчого провадження (осіб, які беруть у ньому участь) належать сторони — стягувачі і боржник (стат­ті 10, 11 цього Закону). Сторонами називаються такі особи у ви­конавчому провадженні (громадяни чи юридичні особи), за спра­вою яких виконується (реалізується) рішення компетентного судового чи іншого несудового органу, який розглянув правовий спір між ними, і які мають суб'єктивну матеріально-правову за­інтересованість у наслідках виконання.

Стягувачем називається сторона, право якої визнане рішен­ням суду чи іншого юрисдикційного органу і реалізується прове­денням на її користь виконання. Ним може бути фізична чи юри­дична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконав­чі документи.

Боржником називається сторона, яка за рішенням суду чи ін­шого юрисдикційного органу зобов'язана виконати певні дії на користь стягувана. Ним може бути фізична або юридична особа, яка за рішенням суду зобов'язана вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням), або ут­риматись від їх виконання (ст. 11 цього Закону).

Правосуб'єктність стягувача і боржника можуть мати як по­зивач, так і відповідач, які брали участь у процесі за справою в судових і несудових органах, в залежності від наслідків вирішен­ня справи судом. При задоволенні вимог позивача останній у ви­конавчому провадженні стає стягувачем. Коли вимога позивача буде відхилена і суд покладе на нього витрати за справою або задоволить зустрічний позов відповідача, то стягувачем у вико­навчому провадженні буде виступати відповідач, а позивач стане боржником.

Третя особа із самостійними вимогами, яка бере участь у ци­вільному процесі, в разі задоволення позову і винесення на її ко­ристь рішення, у виконавчому провадженні трансформується у стягувача, а боржником буде позивач чи відповідач, або як пози­вач, так і відповідач, в залежності від того, проти кого було по­становлене рішення.

2 * -19 -

Треті особи без самостійних вимог у трудових справах, які виступали на боці відповідача, в разі постановлення рішення про задоволення до них регресного позову відповідача, у виконавчо­му провадженні будуть боржниками, а відповідач, відповідно, стягувачем. Сторони у виконавчому провадженні характеризу­ються такими ознаками: з приводу їх справи було постановлене рішення, на примусове виконання якого відкрито виконавче про­вадження; вони беруть участь у виконанні від свого імені; вони несуть виконавчий збір і їх правосуб'єктність допускає право-наступництво.

Для забезпечення реалізації своїх функцій сторонам надані широкі права і водночас покладені певні обов'язки. Зокрема, во­ни мають право:

1. реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому прова­ дженні самостійно або через представників. При цьому участь громадянина особисто у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком, коли за рішенням боржник зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому провадженні через своїх за­ конних представників — батьків, опікунів та піклувальників. Ін­ тереси сторони виконавчого провадження, яка визнана судом безвісно відсутньою, представляють опікуни майна такої особи, які залучаються до участі в провадженні за ініціативою держав­ ного виконавця. Справи юридичних осіб у виконавчому прова­ дженні ведуть їх керівники чи органи, посадові особи, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положен­ ням, або їх представники (ст. 12 цього Закону);

1. брати участь у процесуальній формі співучасті і доручати участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. Від­ повідно до ч. З ст. 11 цього Закону, у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен із них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь одному із співучасників. Співучасть у виконавчому провадженні можлива обов'язкова і факультативна. Обов'язкова настає тоді, коли у справі виноситься рішення, постановлене на користь кількох по­ зивачів або проти кількох відповідачів із таких спірних матері­ альних правовідносин, які характеризуються численністю суб'єк­ тів, а права і обов'язки одного з них не можна було встановити без визначення прав і обов'язків кожного з них. Факультативна співучасть можлива тоді, коли з процесуальних міркувань суд має право об'єднати в одне провадження кілька однорідних ви­ мог за позовом одного і того ж позивача або до того ж самого від­ повідача чи до різних відповідачів, або за позовом різних позива-

-20-

чів до одного і того ж відповідача (ст. 144 ЦПК). Отже, спів­участь у виконавчому провадженні передує наявності обов'язко­вої і факультативної співучасті в цивільному, арбітражному су­дочинстві чи в іншому юрисдикційному органі, рішення яких по­ставлене на користь кількох стягувачів чи проти кількох боржни­ків. Умовно можна назвати співучасть на боці стягувачів з обставин, визначених ч. 1 ст. 49 цього Закону, за якими у разі, якщо в районному чи міському відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче прова­дження;

3) на заміну себе правонаступниками. За правилом ч. 4 ст. 11 цього Закону, у разі вибуття однієї із сторін державний викона­ вець зобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторо­ ни правонаступником, визначеним відповідно до закону: в разі смерті громадянина, ліквідації юридичної особи, уступки права чи прийняття на себе обов'язку іншої особи тощо, тобто у випад­ ках настання правонаступництва в матеріальних правовідноси­ нах майнового, але не особистого характеру.

Для правонаступника всі дії, вчинені стороною до його всту­пу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, котру правонаступник замі­нив. Правонаступник набуває всіх нездійснених і нереалізованих прав попередника (сторони) на час вступу у виконавче прова­дження і, виходячи з дії принципу диспозитивності, може вільно ними розпоряджатися;

4. заявляти відводи державному виконавцю, експерту, спеці­ алісту, перекладачу. Такі особи не можуть бути учасниками ви­ конавчого провадження і підлягають відводу, якщо вони є близь­ кими родичами сторін, їх представників або інших осіб, котрі беруть участь у виконавчому провадженні чи заінтересовані в ре­ зультатах виконання рішення, або є інші обставини, що виклика­ ють сумнів у їх неупередженості. Відвід цим особам може бути заявлений сторонами або їх представниками шляхом подачі письмової заяви у будь-який час до закінчення виконавчого про­ вадження. Відвід державного виконавця вирішується постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, а питання про відвід експерта, спеціаліста і перекладача вирішу­ ється мотивованою постановою державного виконавця, яка за­ тверджується начальником відповідного відділу (ст. 17 цього Закону);

4. оскаржити постанову державного виконавця про відкрит­ тя виконавчого провадження у порядку, встановленому ст. 24 цього Закону — до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або відповідного суду у десятиденний строк.

-21-

І

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мо­же бути також оскаржена заявником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в десятиденний строк з моменту її одержання (ст. 25 цього Зако­ну). Може бути також оскаржена постанова про відкладення ви­конавчого провадження (ст. 27);

6. знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, ро­ бити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали (ст. 29);

6. заявляти клопотання і брати участь у проведенні виконав­ чих дій (ст. 29);

6. давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлюючи свої доводи, міркування з усіх питань, що ви­ никають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження (ст. 29);

6. оскаржувати рішення дії (бездіяльність) державного вико­ навця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби з питань виконавчого провадження (ст. 29 Закону, ст. 248²⁰ ЦПК);

10. укладати мирову угоду, яка затверджується судом, оспо­ рювати належність майна і його оцінку, подавати заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачаМи та користуватися іншими правами, передбаче­ ними цим Законом (ст. 29);

10. подавати заяву про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання рішення (ст. 33 Закону, ст. 351 ЦПК) про зупинення виконавчого провадження (ст. 36), про відкладення проведення виконавчих дій (ст. 32);

10. оскаржувати: постанову про зупинення виконавчого про­ вадження (ст. 36), постанову про закриття виконавчого прова­ дження (ст. 37), про закінчення виконавчого провадження (ст. 39), постанову про стягнення виконавчого збору (ст. 46).

Крім зазначених прав, стягувач і боржник мають тільки влас­тиві для них права. Стягувач має право:

1. подавати заяву про відкриття провадження до районних (міських) відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції за місцем проживання, роботи боржника або за місцем знаходження його майна (ст. 20 цього Закону). Відпо­ відно до ст. 18 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження про примусове виконання рішення за заявою стягувача або його представника;

1. подавати заяву: про видачу дубліката виконавчого доку­ мента, про поновлення строку пред'явлення виконавчого доку­ мента до виконання, про відмову від стягнення і повернення ви-

-22-

конавчого документа (ч. 2 ст. 29, статті 23, 40 цього Закону, статті 350, 353 ЦПК), про оголошення розшуку боржника чи ди­тини (ст. 355 ЦПК).

Боржник має право: зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу (ст. 56), а також визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно (ст. 61) та інші предмети.

Сторони у виконавчому провадженні користуються ще дея­кими іншими правами, передбаченими законодавством України.

На сторін покладаються також обов'язки — загальні і спеці­альні. Загальні: сумлінно користуватися всіма наданими їм пра­вами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення ви­конавчих дій (ч. 4 ст. 29 цього Закону).

Спеціальні: нести витрати, пов'язані з проведенням виконав­чих дій (ст. 45 цього Закону), сплачувати виконавчий збір (ст. 46 цього Закону) та інші. Боржник зобов'язаний виконувати забо­рону виконавця розпоряджатися майном (ст. 55 цього Закону).