Принцип змагальності

Цей принцип закріплений у нормативних правилах, що надає можливість сторонам, іншим особам, які беруть участь у вико­навчому провадженні, подавати додаткові матеріали, давати усні і письмові пояснення у процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході ви­конавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження. Сторо­ни мають право оспорювати належність майна і його оцінку, по­давати письмові заперечення проти розрахунку державного ви­конавця щодо розподілу коштів між стягувачами (ст. 29 цього Закону).

Принцип змагальності повністю діє у провадженні при ос­карженні дії (бездіяльності) державного виконавця та інших по­садових осіб державної виконавчої служби як у порядку підлег­лості, так і до суду, а також із розгляду вимоги про виключення майна з опису, про відшкодування стягувачу нанесених збитків, заподіяних юридичною особою, що провадила стягнення, чи дер­жавним виконавцем (статті 85, 86 цього Закону), про відстрочку і розстрочку виконання (ст. 33 цього Закону), про зупинення ви­конання (ст. 36 цього Закону), про закриття виконавчого прова­дження (ст. 37 цього Закону) та в інших випадках.

-62-

Принцип доступності

Принцип доступності у виконавчому провадженні полягає в забезпеченні стягувачеві та іншим заінтересованим особам, які мають право на примусове виконання рішення суду чи іншого несудового органу, фактичну його реалізацію.

Про доступність виконавчого провадження свідчить норма ст. 45 цього Закону, якою врегульований правовий режим ви­трат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій. Ними є витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фон­ду виконавчого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, до яких, зокрема, належать кош­ти, витрачені на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум; 4) розшук боржника, його майна або розшук дитини; 5) оголошення в засо­бах масової інформації (наприклад, про публічні торги); 6) інші необхідні дії. З переліку є очевидним, що проведення виконавчих дій органом державного виконання є безкоштовним. Наприклад, заява про відкриття виконавчого провадження.

Процесуальний порядок реалізації заходів примусового ви­конання, вчинення інших дій із виконання та процесуально-пра­вове становище учасників виконавчого провадження чітко визна­чені Законом «Про виконавче провадження». Він простий і зро­зумілий для суб'єктів виконавчого провадження.

Принцип безпосередності

Цей принцип полягає в тому, що виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішень суду, вчиняються безпосередньо державним виконавцем районного, міського (міст обласного зна­чення), районних у містах відділів державної виконавчої служби за встановленим ст. 20 цього Закону місцем виконання рішення.

Якщо зволікання із вчиненням виконавчих дій створює за­грозу невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії і на території, на яку не поширюються йо­го функції, або безпосередньо не здійснювати виконання рішен­ня, а передати виконавчий документ відповідному підрозділу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Мініс­терством юстиції України (ч. 4 ст. 20 цього Закону).

Винятком із принципу безпосередності є можливість здій­снення виконавчих дій іншими органами, організаціями та поса­довими особами на вимогу чи за дорученням державного вико­навця (ч. З ст. 2, ст. 9 Закону).

-63-