II. За об”єктом спрямованості (або сфери реалізації):

а) т/п, спрямовані на здійснення впливу на людину;б) т/п, спрямовані на дослідження матеріального середовища .

IV. За ситуаційною варіантністю (т/п, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії).

V. За характером інформації :

а) т/п, які грунтуються на словесній інформації;б) т/п , які грунтуються на матеріалізованій інформаціїв) т/п, які грунтуються на логіко-розумовій інформації.

Тактична операція – це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на досягнення з урахуванням наявної у к/с ситуації завдань щодо розслідування злочинів і об”єднаних загальним (спільним) задумом та реалізованих під єдиним керівництвом у відповідності з раніше складеним планом.

На відміну від тактичної комбінації як комплексу тактичних прийомів у рамках однієї слідчої дії, тактична операція може осягати кілька взаємопов”язаних слідчих дій та інших заходів, наприклад :слідчі дії;оперативно-розшукові заходи...

Необхідною умовою розгляду т/о як одного цілого, як комплексу є виявлення внутрішньосистемних зв”язків даного утворення.

Системний аналіз т/о дозволяє виділити такі види зв”язків :

- за метою т/о (всі заходи в кінцевому результаті повинні бути направлені на її досягнення);

- за змістом особистої методики доказування;

Зрештою будь-яка тактична операція спрямована на збудування певної системи доказування за :

- послідовністю проведення тих чи інших заходів;

- часом та місцем її проведення;

- єдиним змістом т/о, якщо навіть окремі елементи її виконуються різними посадовими особами, що узгодили головні параметри спільної діяльності;

- відображення змісту окремих дій в одному погодженому плані;

- організацією роботи співробітників, залучених до проведення т/о : забезпечення всіх різноманітних видів в середині т/о за умови необхідної організації взаємодії слідчого з працівниками інших служб органів внутрішніх справ.

Зрештою будь-яка тактична операція спрямована на збудування певної системи доказування за :

- послідовністю проведення тих чи інших заходів;

- часом та місцем її проведення;

- єдиним змістом т/о, якщо навіть окремі елементи її виконуються різними посадовими особами, що узгодили головні параметри спільної діяльності;

- відображення змісту окремих дій в одному погодженому плані;

- організацією роботи співробітників, залучених до проведення т/о : забезпечення всіх різноманітних видів в середині т/о за умови необхідної організації взаємодії слідчого з працівниками інших служб органів внутрішніх справ.

102. Поняття криміналістичної версії, її логічна природа.

Методом організації розслідування виступає планування дій осіб, які провадять це розслідування, а логічною основою планування слугує версія.

Версія – обгрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події або окремих фактів, що мають значення для цього розслідування й які пояснюють походження, зміст та зв”язки між цими обставинами і фактами.

За логічною природою версія або як її ще узагальнено називають криміналістична версія є різновидом гіпотези, яка у свою чергу буває : а) науковою; б) окремою; в) робочою (тимчасовою).Версія – різновид окремої гіпотези (припущення, що співвідноситься лише з певним одним або декількома фактами, явищами і пояснює тільки їх ).

Ознаки, що відрізняють версію від окремих гіпотез (припущено в інших сферах досліджень, пізнання, не пов”язаних із розслідуванням чи судовим розглядом к/с у судах).

1. версія конструюється й використовується в специфічній сфері суспільної практики- кримінальному судочинстві;

2. конструюється й перевіряється спец. уповноваженими на те законом суб”єктами;

3. пояснює факти та обставини, значущі для встановлення істини у кримінальній справі;

4. перевірка її відбувається за умов можливої активної протидії з боку осіб, заінтересованих у прихованні істини.

Практичне значення версії полягає у тому, що ними забезпечується планування розслідування, а перевірка версій забезпечує повноту та всебічність розслідування.

структура версії охоплює такі обов”язкові елементи :

а) основу, базис, тобто достовірні відомості, якими володіє компетентна особа, що буде констуювати версію;

б) логічне опрацювання інформації, обдумування (обміркування) її;

в) припущення, т.б. об”єктивне пояснення події, дії, явища, процесу, висунуті внаслідок обмислення інформації- власне конструювання версії;

г) мисленне дослідження версій, що полягає в умовному передбаченні всіх можливих наслідків;

д) практичну перевірку та оцінку всіх сконструйованих версій.

103. Поняття і види планів розслідування злочинів.

Під плануванням розслідування розуміють визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з’ясуванню, а також встановлення найдоцільніших строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Значення планування розслідування визначається важливістю завдань, які можуть бути вирішені з його допомогою. До завдань планування досудового слідства належать:

1) визначення правильних шляхів розкриття злочину;

2) забезпечення об’єктивності, повноти та всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій при розслідуванні;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

Існує кілька рівнів планування (тобто видів планів за рівнем планування):

а) планування роботи слідчого (календарний план);

б) планування розслідування в кримінальній справі;

в) планування початкового, наступного, заключного етапів розслідування.

г) планування слідчої дії;

д) планування тактичної операції;

е) планування тактичного прийома;

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій :

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити : предмета і меж доказування, обставин, з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину (визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн. характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

- оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток тощо.

За формою плани поділяються на : а) письмові, б) уявні (усні).

104. Стадії (етапи) планування розслідування злочинів.

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій :

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити : предмета і меж доказування, обставин, з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину (визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн. характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

- оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків, карток тощо.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії :

- визначення часу, місця проведення, кінцевої мети та змісту майбутньої слідчої дії, кола питань, які треба з”ясувати та обставин, що потребують встановлення;

- встановлення (вибір) конкретних ресурсів – інформаційних, психологічних, технічних, що знаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти.

- безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів та тактичних операцій.

105. Принципи планування розслідування злочинів.

Процес встановлення об”єктивної істини під час розслідування злочинів залежить від принципів планування, які мають відповідати принципам кримінального процесу, визначатися ними.

До принципів планування належить :

1. Індивідуальність – обумовлюється неповторністю кожного із розслідуваних злочинів і особливостями особистості слідчого, який реалізує планування.

План повинен будуватися тільки на даних, отриманих у ході конкретного слідства.

2. Принцип динамічності означає, що ця діяльність не є разовим актом, а відбувається постійно протягом всього процесу розслідування.

3. Конкретність планування полягає у відсутності в розроблюваних планах загальних формулювань.

4. Законність – тобто точне, неухильне дотримання закону у розслідуванні.

5. Обгрунтованість плану розслідування або його ще називають принципом реальності, тобто потрібно намічати тільки реальне, конкретно виконуване тощо.

6. Оптимальність як принцип означає, що планування проводиться з тим, щоб завдання та мета досягалися з якнайменшою затратою сил, засобів за найкоротший строк, досягти найбільш можливу, переконливу реалізацію запланованого.

7. Принцип врахування взаємозв”язку намічених дій, тобто рішення кожного завдання й запланованих для цього дій завжди зв”язаного з вирішенням інших завдань у справі й проведенням інших слідчих дій, тому під час планування потрібно враховувати ці зв”язки, а отже планувати дії з урахуванням результатів інших дій, їх можливого впливу на наступні дії, отримувані результати.

106. Завершальний етап розслідування злочинів, його зміст і завдання.

Завершальний етап – заключний період розслідування – розпочинається моментом прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і завершується скеруванням справи прокуророві або складення постанови про закриття кримінальної справи тощо. За змістом цей етап охоплює оцінку зібраних доказів, виконання додаткових і повторних дій та визначення порядку завершення розслідування.

107. Характеристика засобів криміналістичної тактики.

Засоби криміналістичної тактики - це знаряддя праці, за допомогою яких особа, у провадженні якої перебуває справа, вирішує тактичні завдання розслідування злочинів чи вирішення справи в суді, тобто це процесуальний, непроцесуальний та організаційний інструментарій її діяльності. Засоби криміналістичної тактики поділяються на дві групи:

1) криміналістичні засоби, Що містяться в законі,- основні;

2) допоміжні криміналістичні засоби.

Якщо вести мову про розслідування, яке є процесуальною діяльністю, то треба зазначити, що певною мірою закон визначає центральну, головну групу цих засобів, якими слідчий чи працівник органу дізнання користується (не обов'язково, щоб усе це він виконував особисто, бо він вправі давати доручення па проведення відповідних дій), коли збирає, досліджує та використовує в доказуванні інформацію.

Згідно з чинним законодавством до основної групи належать:

• слідчі дії;

• інші процесуальні дії: відібрання пояснень, витребування документів, предметів тощо;

• призначення ревізій, інвентаризацій тощо;

• оперативно-розшукові заходи.

Реалізація названих засобів залежить від конкретної криміналістичної ситуації, через що криміналістична тактика розробила комплекс допоміжних, власне тактичних засобів, які, не будучи процесуальними, все ж обумовлені досягненнями на­уки, узагальненнями матеріалів криміналістичної практики (оперативної, слідчої, частково судової), сприяють ефективні­ше та з меншою витратою сил і засобів виконувати, передусім, слідчі та інші процесуальні дії, а в підсумку вирішувати завдан­ня кримінального судочинства.

До другої групи засобів криміналістичної тактики відносять:

• тактичний прийом, як спосіб провадження процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

• тактична комбінація - система тактичних прийомів, тобто упорядкована сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлс-иих прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її ре­алізації;

• тактична операція - система слідчих дій, що спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій (криміналістичній) ситуації. Хоча тактична операція може охоплювати, поряд із сукупністю слідчих дій чи однією дією, також комплекс інших процесуальних неироцесуальних та ор­ганізаційних дій;

• тактична (криміналістична) рекомендація - науково обгрунтована і перевірена практикою порада щодо вибору й застосування засобів, прийомів і форм поведінки;

• тактичне рішення - сформована у свідомості слідчого тощо уявна модель майбутніх дій, що має на меті виконання тактичного завдання чи низки таких, які виникли в конкретній ситуації провадження у справі.

108. Становлення та сучасний стан уявлень про криміналістичну тактику.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість.

Термін «тактика» означає теорію і практику підготовки та ведення бою. У більш загальному розумінні — це система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору.

В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою. Проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли своє відображення у концепції Л. Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів у справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (категорії злочину) — всі ці положення криміналістичної тактики мають бути відомі суду.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).

109. Система та структура складових криміналістичної тактики.

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики) Загальні положення (загальна частина), Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна частина).

Структура загальної частини к/тактики наступна :

а) вчення про криміналістичну версію,

б) планування розслідування та його організація,

в) принципи взаємодії між слідчими та іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю,

г)рекомендації щодо використання на досудовому слідстві техніко-криміналістичних засобів і прийомів збирання і дослідження доказів,

д) рекомендації щодо використання в криміналістичному судочинстві спеціальних знань, допомоги спеціалістів та ін.

Другий розділ криміналістичної тактики містить положення про тактичні прийоми і рекомендації щодо провадження окремих слідчих дій.

за своїм змістом і характером вирішуваних завдань криміналістична тактика у недалекій перспективі повинна мати дещо іншу ніж зараз, трьохрівневу структуру,

I. Загальні положення (поняття й предмет криміналістичної тактики; її принципи, елементи організації та планування розслідування; вчення про криміналістичну версію тощо);

II. Спеціальні підгалузі криміналістичної тактики (слідча тактика; судова та тактика злочинної діяльності);

III. Окремі наукові теорії (теорія систематизації тактичних прийомів; теорія слідчої ситуації; теорія тактичної рекомендації й операції (комбінації), теорія розробки тактичних завдань, прийняття тактичних рішень та ін).

110. Структура та характеристика елементів загальних положень криміналістичної тактики.

Структура загальної частини к/тактики наступна :

а) вчення про криміналістичну версію,

б) планування розслідування та його організація,

в) принципи взаємодії між слідчими та іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю,

г)рекомендації щодо використання на досудовому слідстві техніко-криміналістичних засобів і прийомів збирання і дослідження доказів,

д) рекомендації щодо використання в криміналістичному судочинстві спеціальних знань, допомоги спеціалістів та ін.

Другий розділ криміналістичної тактики містить положення про тактичні прийоми і рекомендації щодо провадження окремих слідчих дій.

111. Слідча дія як основний засіб криміналістичної тактики. Поняття, види, періодизація.

Слідча дія – це передбачені к-п-законом засоби, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження й використання доказової інформації під час провадження у кримінальній справі.

Провадження слідчої дії, за звичай, складається з 4-х етапів(періодизація):

1) підготовка до проведення; 2) власне проведення; 3) фіксація ходу і результатів; 4) оцінка результатів.

1. Підготовка до проведення: оцінюється слідча ситуація, що склалася, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення с/дій.

2.Власне проведення : застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з дотримання процесуальної процедури, з метою виявлення, фіксації та дослідження доказової інформації та її джерел або носіїв.

3.Фіксація ходу і результатів : відподними засобами та способамивідображуються застосовані прийоми та технічні методи дослідження, поведінка учасників, місце, час проведення та одержані результати.

4.Оцінка результатів : одержані результати оцінюються з позиції вірогідності отриманої інформації, визначають їхнє місце і значення в системі доказів.

У криміналістичному аспекті найбільш суттєвими є поділи с/д за такими підставами:

1. У залежності від виду об’єкта, на який спрямована пізнавальна суть слідчої дії.

а) речові слідчі дії, за допомогою яких одержують інформацію із матеріальних джерелб) особистісні с/д - ті, що пов’язані з одержанням інформації із ідеальних(немат.) джерел (від людей),

в) комплексні (змішані ). (освідування, с/експеримент).

2. За приводами для проведення:

а) обов’язкові (потреба упроведенні випливає із вимог закону);

б) диспозитивні (проводяться за углядом слідчого у залежності від потреб розслідування).

3. За місцем або часом виконання у процесі розслідування :

а) початково-невідкладні;б) початкові;в) наступні.

4. За послідовністю проведення :

а) первинні;б) повторні.

5. За об’ємом одержаної інформації та об’ємом дослідних дії:

а) основні;б) додаткові.

112. Слідча ситуація. Поняття, види, значення.

Слідча ситуація - це сукупність умов, за яких на даний момент здійснюється розслідування, тобто обстановка, в якій проходить процес розслідування. С/с класифікуються за різними критеріями, а саме :

1. за суб’єктом пізнання : а) слідча; б) судова; в) експертна; г) пошукова.

2) за елементним складом : а) прості б) складні

2. за співвідношенням інтересів учасників : а) проблемні (конфліктні);

б) безпроблемні (безконфліктні).

4) за розповсюдженістю : а) типові б) нетипові( специфічні).

5) за характером конфлікту :а) суворого суперництва;

б) несуворого суперництва.

6. за впливом на розслідування : а) сприятливі;б) не сприятливі.

7) за часом утворення : а) початкові;б) проміжні; в) кінцеві.

8) за легальністю : а) відкриті б) закриті

Характер слідчої (криміналістичної) ситуації визначають дві групи факторів :

а) об’єктивні; б) суб’єктивні .

Об’єктивні фактори : а) наявність у слідчого доказів та орієнтуючої інформації ; б) наявність і стабільність існування ще не використаних джерел док. (інформації) та інжих надійних каналів поступлення орієнтовної інформації;в) інтенсивність процесів зникнення доказів (інформації) і сила факторів, що впливають на ці незворотні процеси;

г) наявність у даний момент у слідчого, органу дізнання необхідних сил, можливостей, засобів, часу і їх використання найбільш оптимально;

Суб’єктивні фактори :а) психологічний стан осіб - учасників б) психологічний стан слідчого, в) протидія встановленню об’єктивної істини з боку злочинця та його зв’язків; г) безконфліктний перебіг розслідування;

113. Тактичне рішення й тактичний ризик у криміналістиці.

Т/р – це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети.

Тактичне рішення складається з таких частин :

1. інформаційної (полягає в аналізі та оцінці с/с та її компонентів (факторів), процесуальних завдань; у створенні уявної інформативної моделі та ін.);

2. організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3. операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, тобто вичленуванні проблеми; конкретизаціїспособів її досягнення (вирішення ) …).

Т/р поділяються на а) процесуальні і б) непроцесуальні.

Процесуальні т/р – вибір слідчих дій, запобіжних заходів, інших засобів процесуального впливу. Непроцесуальні т/р – це прийоми і засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінального процесу : законності, етичності, обгрунтованості, своєчасності, реальності виконання.

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений – як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виконання негативних наслідків.

За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на :

1. Проведення тактичних операцій;2. Здійснення слідчих (судових дій та о-р-заходів);3. Застосування систем (підсистем )тактичних прийомів окремих процесуальних дій;4. Використання окремих тактичних прийомів.

Т/ризик обумовлений об’ктивними та суб’єктивними чинниками :

1)об’єктивні – а)відсутність або недостатність інформації,-б) наявність суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судового розгляду ) в)мождивих ситуацій процесуальної дії та ін.

2)суб’єктивні- а)досвід слідчого або судді під час оцінки зібраного матеріалу,б)можливостями використання рефлексивного мислення, в)вмінням аналізувати та прогнозувати можливі сутуації.

В обранні тактики у ситуації т/ризику необхідно дотримувати таких положень :

1. Прогнозувати можливе настання результату як наслідку реалізації тактичного рішення;

2. Варіювати доказовою інформацією;

1. Визначати допустимість т/ризику у конкретній ситуації.

114. Тактична операція й тактична комбінація як засоби криміналістичної тактики.

Тактична комбінація – поєднання (сполучення) тактичних прийомів в рамках однієї із слідчих дій з метою вирішення конкретного завдання у відповідній ситуації.

Класифікація т/к :

1. За видами слідчих дій, у рамках яких проводяться т/к;

2. За тактичними завданнями, які вирішуються під час їх проведення (систему т/завдань);

3. За змістом т/к:

а) т/комбінації, направленні на забезпечення повноти виявлення та закріплення слідів б) т/комбінації, пов”язані з забезпеченням необхідних для проведення слідчої дії обставин, які поділяються у свою чергу :

- т/к, націлені на відтворення такої обстановки, коли потерпілий чи свідок може пригадати окремі обставини-т/к, покликані усувати або нейтралізувати нег. наслідки суперечливої ситуації- т/к, направлені на попередження можливих спроб обв. (підозр.) здійснювати втечу під час проведення окремої слідчої дії в) тактичні комбінації як засіб психологічного впливу слідчого на обвинуваченого (підозрюваного), які протидіють встановленню істини у справі.

Тактична операція – це комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на досягнення з урахуванням наявної у к/с ситуації завдань щодо розслідування злочинів і об”єднаних загальним (спільним) задумом та реалізованих під єдиним керівництвом у відповідності з раніше складеним планом.

На відміну від тактичної комбінації як комплексу тактичних прийомів у рамках однієї слідчої дії, тактична операція може осягати кілька взаємопов”язаних слідчих дій та інших заходів, наприклад :1)слідчі дії;2)оперативно-розшукові заходи;та інші...

Необхідною умовою розгляду т/о як одного цілого, як комплексу є виявлення внутрішньосистемних зв”язків даного утворення.

Системний аналіз т/о дозволяє виділити такі види зв”язків :

- за метою т/о (всі заходи в кінцевому результаті повинні бути направлені на її досягнення);

- за змістом особистої методики доказування;

Зрештою будь-яка тактична операція спрямована на збудування певної системи доказування за :

- послідовністю проведення тих чи інших заходів; - часом та місцем її проведення;

- єдиним змістом т/о, якщо навіть окремі елементи її виконуються різними посадовими особами, що узгодили головні параметри спільної діяльності;

- відображення змісту окремих дій в одному погодженому плані;

- організацією роботи співробітників, залучених до проведення т/о : забезпечення всіх різноманітних видів в середині т/о за умови необхідної організації взаємодії слідчого з працівниками інших служб органів внутрішніх справ.

115. Етапи і структура організації розслідування злочинів

Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування. Вона передбачає різні діяльності щодо розкриття, розслідування й запобігання злочинів:

1. вищий – система заходів, які забезпечують ефективність діяльності усіх компетентних (правоохоронних) органів.

2. управлінський - управління певним видом діяльності окремо взятого правоохоронного органу.

3. методичний – організація розслідування конкретного злочину .

4. тактичний – організація проведення окремої слідчої дії або організаційно- технічного заходу.

Організація розслідування означає :

1. розроблення погодженого плану засобів правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних, надзвичайних подій;

У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, тех.зас.

2. у справах, порушених за оперативними матеріалами, розроблення спільно зі слідчим план реалізації матеріалів;

3. налагодження належної взаємодії слідчого з оперативними працівниками, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття) злочину;

4. забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою (СОГ), бригадою;

5. чітке визначення обов”язків між членами СОГ;

6. організація регулярних оперативних нарад СОГ з метою обговорення результатів і наступних завдань розслідування;

7. налагодження систематичного обміну інформацією;

8. спланування роботи слідчого з урахуванням усіх справ, які є у провадженні;

9. забезпечення технічної оснащеності СОГ;

10. забезпечення чіткого виконання плану розслідування;

11. підбір необхідного нормативного матеріалу для забезпечення нерозголошення даних попереднього слідства;

Можна виділити такі етапи організації розслідування :

Вивчення інформаційної моделі криміналістичної структури конкретного виду злочину : кримінальну, криміналістичну характеристики, предмет доказування тощо.

1. Вивчення первинної інформації, що служила підставою для порушення к/справи, приводи та достатні підстави.

2. Визначення сукупності питань, на які треба шукати відповіді у ході розслідування, робить можливим перейти до наступного етапу - етапу формування безпосередніх завдань.

3. Етап побудови прогностичної моделі діяльності.

4. Етап прийняття рішень про напрям діяльності, проведення конкретних дій.

Організація будь-якої діяльності, в тому числі і організація діяльності щодо розслідування, відбувається шляхом застосування відповідних засобів, а саме :