3. Криміналістичний облік осіб, оголошений у розшук.

Це облік, що функціонує незалежно від алфавітного та дактилоскопічного і має за мету забезпечити міроприємства державного розшуку осіб, що переховуються від органів влади.

4. Облік вогнепальної зброї – загубленої, краденої або зданої.

В реєстраційній картці відображають: вид зброї, номер, серію, рік випуску, завод-виготовлювач, модель, калібр; особливі прикмети; ініціатор розшуку або орган, що виявив зброю; приналежність зброї, причина постановки на облік, номер кримінальної справи або матеріалів перевірки; відмітка про експертне дослідження зброї.

5. Облік слідів пальців рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотека) і осіб, взятих міліцією на облік.

Цей облік регіонально-місцевий.

6. Облік стріляних куль, гільз та патронів зі слідами зброї ведеться у вигляді колекцій об'єктів або їх фотознімків.

7. Облік грошових знаків (паперових підроблених грошей) ведеться в картотеці обліку документів, виконаних поліграфічним способом. Він – централізовано-місцевий в ЕКВ – області та КЦ МВС.

8. Облік підроблених металевих грошей ведеться криміналістичними підрозділами у вигляді колекцій монет або їх фотознімків.

Монету поміщують у колекцію, яка називається монотекою, а її фотознімки направляють в КЦ МВС.

9. Облік підроблених документів, виконаних поліграфічним способом, є централізованим та ведеться криміналістичними підрозділами у вигляді колекцій підроблених документів або їх фотознімків.

Сам документ направляють в Центральну картотеку, а фотознімки зберігають в ЕКВ області.

93. Довідково-допоміжні криміналістичні обліки, їх характеристика і можливості.

Довідково-допоміжні обліки або як їх ще називають у літературі – експертно-криміналістичні колекції і картотеки призначені для оперативного забезпечення процесів виявлення, розкриття і розслідування злочинів і зосереджені на регіональному рівні в ЕКЦ та центрі в КЦ МВС.

Сукупності індивідуальних ознак, що характеризують вищеперераховані об'єкти довідково-допоміжних обліків, сприяють встановленню цілого ряду важливих для розшуку обставин.

І. Колекції слідів знарядь зламу сприяють з'ясуванню знаряддя, котрим міг бути залишений слід на місці події; виявити і наглядно уявити аналог знаряддя злочину або інших предметів, зв'язаних з вчиненням злочину.

2. Довідкові колекції зброї та бойових припасів – сприяють визначенню за наявними зразками системи і моделі зброї із довідкової зброї використовуються під час проведення експериментальної стрільби із досліджуваної зброї, якщо аналогічні деталі в ній відсутні або несправні.

3. Натурні колекції різноманітних речовин і матеріалів використовуються для встановлення природи цих об'єктів у ході порівняльних досліджень, для класифікації об'єктів за зовнішнім виглядом, а також є джерелами еталонів для кількісних методів аналізу.

Використання в криміналістичних дослідженнях сучасних фізико-хімічних методів аналізу, таких як хроматографія, атомна і молекулярна спектроскопія, рентгенівські методи тощо є неможливим без застосування спеціальних атласів спектрів, хроматограм, рентгенограм, каталогів якісного і кількісного складу речовин та матеріалів.

Ці каталоги складаються за об'єктами експериментального дослідження.

Під час аналізу здійснюється порівняльне дослідження спектра або рентгенограми невідомої речовини і відповідно матеріалу з атласу.

94. Система та структура складових криміналістичної техніки як частини криміналістики.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики має певну систему. До неї входять такі складові:

• основи криміналістичної техніки (загальні положення);

• відеозапис, судова фотографія та кінематографія;

• трасологія;

• судова балістика;

• техніко-криміналістичне дослідження документів;

• криміналістичне дослідження письма;

• ідентифікація людини за ознаками зовнішності (судова

габіто-логія);

• кримінальна реєстрація.

95. Поверхневі та об”ємні сліди. Методи (способи) їх виявлення та факультативної фіксації.

Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню бу­дову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у по­датливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому де­формується. Часто об'ємні сліди утворюються на слідо-сприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, плас­тиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Поверхневі (площинні) сліди виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Оби­два об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердіс­тю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть належати, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меб­лів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування.

Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів здійснюється час­тіше всього у ході огляду місця події. Методи та засоби виявлення й фіксації слідів залежать від виду, поверхні та матеріалу слідосприймаючого об'єкта. Засоби фіксації: протоколювання, фотографування, копіювання, моде­лювання, вилучення предмета разом зі слідом.

96. Холодна зброя. Поняття, види та криміналістичне значення.

холодна зброя – це зброя, що діє шляхом прикладення мускульної сили людини під час нападу та нанесення тілесних ушкоджень, чи під час активного захисту у ході рукопашного бою; або ж для мисливства і занять спортом.

Вона поділяється: а) клинкову; б) ударно-дроблячу.

За характером уражаючої дії клинкова зброя поділяється на колючу, рублячу, колюче-рублячу, колюче-ріжучу.

Клинкова ще поділяється на: а) з довгим прямим клинком (лезом): мечі, шпаги, палаші;

б) з довгим і вигнутим лезом: саблі, шашки, ятагани;

в) з коротким клинком (лезом): стилети, кортики, кінжали, ножі, штики.

Ударно- роблячі – дубини, булави, шестопери (парначі), кістені, надолонники, кастети.

97. Поняття та криміналістична класифікація зброї.

Під зброєю розуміють пристрої та предмети конструктивно призначені для ураження під час озброєної боротьби живої сили, технічних засобів противника, для пошкодження інших об'єктів чи для досягнення інших цілей: подачі сигналів, спортивних змагань, тренувань тощо.Види зброї:

Вогнепальна зброя – це механічний пристрій багаторазової дії, в якому для вильоту кулі з каналу ствола з тим, щоб уражати на відстані ціль, використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин.

холодна зброя – це зброя, що діє шляхом прикладення мускульної сили людини під час нападу та нанесення тілесних ушкоджень, чи під час активного захисту у ході рукопашного бою; або ж для мисливства і занять спортом.

Газова зброя та, що призначена для тимчасового ураження живої цілі шляхом застосування сльозоточивих або подразнюючих людський організм газів.

Кидальна зброя – та, що призначена для ураження цілі на відстані снарядом, який отримує направлений рух за допомогою мускульної сили людини або механічного пристрою (спис, лук, арбалет).

Пневматична зброя - та, що призначена для ураження цілі на відстані снарядом, що отримує направлений рух за рахунок енергії стисненого, зжиженого або (отвердженного) – вибухові пристрої та речовини.

З'являються нові види зброї, що ґрунтуються на інших конструктивних принципах, - метальна вогнепальна і токсична (токсинна), електрошокові пристрої тощо.

98. Криміналістичне вибухознавство та його співвідношення з судовою (криміналістичною) балістикою.

Вибух є процесом швидкого звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі.

Уражаюча дія, а отже й слідоутворення відбуваються внаслідок 1) механічної; 2) фівзичної й 3) хімічної взаємодії вибухової хвилі, осколків, які розкидаються, теплоти, що виділяється і хімічних з'єднань при згоранні вибухової речовини.

Тому, слідами вибуху є:а) частини зруйнованого вибухом цілого (осколки (відламки), частини вибуховоо пристрою, снаряда, пакувального матеріалу, шматки паперу, тканини і т. п.);б) частки непрореагованої вибухової речовини (порошинки, запалювальні суміші, бертолетова сіль, селітра, гексоген тощо); в) сліди кіптяви і згорання вибухових речовин на пошкоджених об'єктах;г) сліди запаху вибухової речовини;д) сліди механічних, фізичних і хімічних змін пошкоджених предметів (розриви, злами, кручення, зрушення, оксидація, поява нової речовини тощо.

Під час вибуху на тілі людини залишаються сліди розриву тканин, окіпчування, переломи, синці, опіки і т. п.

Вибухові пристрої складаються: із заряда вибухової речовини, приводного (реагуючого) пристрою, вибухівника і корпуса (металічного, дерев'яного, пластмасового).Деякі види саморобного вибухового пристрою можуть бути безкорпусними, їх часто маскують під портфелі, посилки, ручні ліхтарики, термоси тощо.За конструкцією привідного пристрою і вибухівника саморобні вибухові пристрої можуть бути: контактними і безконтактними.

Вибухивники можуть бути ударні (що спрацьовують від удару, натискання), дистанційні (механічні або електричного впливу), неконтактні (вібраційні, акустичні, радіолокаційні тощо), запрограмовано-виконуючі (що спрацьовують за закодованим сигналом).

99. Вогнепальна зброя як об”єкт судової балістики.

Вогнепальна зброя – це механічний пристрій багаторазової дії, в якому для вильоту кулі з каналу ствола з тим, щоб уражати на відстані ціль, використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин.

Вогнепальна зброя повинна відповідати певним критеріям: а) загальному критерію; б) спеціальним критеріям.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї – (в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди чи об'єкти). Але цього замало, треба щоб предмет відповідав спеціальним критеріям:

1)для викиду, метання, треба снаряда повинна бути використана енергія, яка утворюється під час згорання вибухової речовини т. з. вогнепальність.

2)предмет повинен мати ствол;

3)наявність у предмета пристрою для запалення заряду(ударно-спускового механізму);

4)достатня вражаюча дія снаряда, тобто убивність;

5)достатня міцність конструкції предмета – зброї;

6)надійність.

судово-балістичну класифікацію вогнепальної зброї.

І. За цільовим призначенням:

а) бойова (військова і кримінальна);б) цивільна;в) службова.

Бойова (військова) – зброя призначена для вирішення бойових завдань, прийнята на озброєнні армії на інших військових формувань.

Цивільна – для використання державними посадовими особами, яким законом дозволено носіння, зберігання і використання вказаної зброї для самозахисту або для виконання покладених на них обов'язків.

ІІ. Бойова зброя в свою чергу поділяється на:

а) артилерійську;б) стрілкову.

ІІІ. Бойова стрілкова зброя поділяється на:

а) груповуб) індивідуальну.

IV. Цивільна зброя поділяється на:

а) зброя самозахистуб) спортивна зброя: - для тренування стрілків;- в) мисливська зброя.

V. Ручна вогнепальна зброя поділяється за калібром:

а) дрібнокаліберну: б) середньокаліберну:;в) крупнокаліберну: більше 10 мм.