237. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування розкрадань, вчинюваних привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Характер і структура початкового етапу розслідування розкрадань, вчинюваних привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем значно залежать від наявної слідчої ситуації. Ця ситуація, в основному, обумовлюється об”ємом і змістом наявної у слідчого інформації щодо розслідуваного злочину.

Відповідно названих факторів на момент порушення кримінальної справи про розкрадання утворюються дві типові ситуації:

1. ситуація, за котрої встановлено факт розкрадання, але ще не відомо про осіб, що його вчинили;

2. ситуація, за котрої ймовірні розкрадачі відомі, але сам факт розкрадання ще достовірно не встановлений.

Для першої ситуації головним у розслідуванні на його початковому етапі, природно, є встановлення розкрадачів; для другої – пошук доказів причетності запідозрених осіб до злочину (аналіз документів, з”ясування обставин вчинення сумнівних операцій тощо). В обох випадках конструюються загальні версії щодо фактів розкрадання та осіб, що їх вчинили.

Разом з тим, більш прийнятним є розгляд слідчих ситуацій початкового етапу розслідування даного злочину залежно від приводів і підстав порушення щодо нього кримінальної справи за трьома групами:

1. ситуація, щодо котрої кримінальна справа порушується за результатами виконання оперативно-розшукових заходів та виявлення ознак розкрадання безпосередньо органом дізнання (співробітниками служби боротьби з економічними злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю, відповідних підрозділів СБУ, податкової міліції тощо).

2. ситуація, щодо котрої кримінальна справа порушується у випадках затримання на місці злочину співробітниками органів, що не проводять цільової оперативно-розшукової для цього діяльності ( ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.) осіб за порушення ними певних правил, що викликає підозру в причетності до розкрадання.

3. ситуація – кримінальна справа порушується за результатами документальної ревізії, інвентаризації, перевірок (прокурорської, аудиторської), які проводились органами прокуратури, контролюючими органами тощо (за власною ініціативою, за заявами і повідомленнями громадян, службових осіб, у ЗМІ; внаслідок явки з повинною та ін.).

238. Сутність, завдання та вимоги до здійснення дослідчої перевірки у справах про хабарництво.

Приводами до поруш. крим. справи щодо хабар-ва: письм.чи усні повідом-ня до слід. органів про скоєний злочин (чи такий, що готується); явка з повин.; статті, замітки і листи, опублік. в друкованих ЗМІ; дані про вчинений злочин, безпосередньо виявлені орг.дізнання, слідчим, прокурором чи судом. Повідом. про вчинене хабарництво чи таке, що готується, можуть надходити також і від учасників злочину, інших осіб, що були очевидцями передачі хабарів чи знають про це від третіх осіб; службових осіб, яким пропонували хабар; від органів дізнання, що виконали необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочину, і осіб (особи), що його вчинили.

Попередня перевірка матер.:. коли в матер. хоча і містяться дані, що вказ.на можлив. зл., проте вони недостат. для поруш. КРИМ. справи. Необхідно здійсн. у максим.о стиснутий термін. Шляхом виклику заявника: дня уточн.і вичерп. висвітл.обставин, викладених заяві; для з'ясув., чи виконано ту дію (дії), за яку (які) давали й одерж. хабара; чи існували які-неб. відхил. від звич. порядку викон-ня таких дій і т.д. Виклик інших осіб для одерж.пояснень можливий лише у вип-ках, коли без цього неможливо виріш. пит. щодо поруш. крим. справи. Заборонено виклик. для одерж. пояснень тих, на кого лягає підозра в одержанні, чи посеред-ві давання хабара.Іноді доцільно удатися ДО провед. ревізій і відомчих перевірок.

Програми типового початкового слідства може налічувати такі дії:

Затримання з речовим доказом – ефект.засіб викриття хабарників. Здебільш. воно викон-ся за всебічно перевір. заяв. конкрет. особи, щодо якої має місце вимагання хабара. Для викриття хабарників можна використ. Суд.-оперативне фотограф-ння, кінозйомку, відео- та аудіозапис, ОР можливості орг. дізнання. Затриманню повин. передувати ретельна, детал. підготовка цієї слід.дії.

Момент затрим. з реч. док. визнач-ся і конкрет. обстав. справи. Його здійснюють у мом. дав-ня і одерж-ня хабара або відразу після його вруч-ня. Затримня необх. викон. так, щоб хабарник не зміг звільнитись від предмета хабара (викинути його), що є найважлив. реч. док. Допити.Безпосеред. після затрим.необхідно допитати хабарника. На початк. стадії розслідув. така слідча дія часто буває найефект.засобом викриття підозр-них у вчин-ні зл-ну. Найкращ. результ. досяг. тоді, коли забезпеч. раптовість допиту, і підозрювані не встигають до нього підготув. Якщо крим.справу порушено за заявою, то однією з первин. слід. дій є допит заявника. Його здійсн. з метою уточнення обставин, викладених у заяві. Якщо є очевидці злочину, їх теж необхідно допитати на початку розслідув.. Обшуки. Особист. обшук і обшук за місцем прожив.співучасн. хаб-ва, а також у робоч.кабінеті служб. особи - хабарника - здійснюють з метою виявл. і вилуч.: предметів хабара; док-тів, що свідчать про підготовку зл-ну; цін-тей, нажитих злочин. шляхом.Здебільш.особист.обшук і обшук приміщень здійснюють одночас. Огляди. Предмет хабара обов'язк. підлягає огляду. Під час цієї слідчої дії фікс. усі дані,що хар-зують його індивідуал. ознаки і вартість. Не можна відмовлят. від огляду місця передав.я хабара: фіксація у протоколі огл. Доклад. даних щодо місця, де передавали хабар, буде корисною для перевірки показань причетних.