Vі. За довжиною стволу:

а) короткоствольна:;б) середньоствольна;в) довгоствольна.

Vіі. За будовою каналу ствола:

гладкоствольна;нарізна;комбінована.

Vііі. За кількістю стволів:

а) одноствольна;б) багатоствольна.

ІХ. За кількістю зарядів-патронів:

а) однозарядні;багатозарядні.

ХІ. За способом зарядки:

а) шомпольна;б) казнозарядна.

ХІІ. У залежності від снаряду:

а) кульова зброя; б) кульово-дробова;в) дробова (шротна).

ХІІІ. У залежності від способу запалювання капсуля:

а) зброя бокового бою;б) зброя колового бою;в) зброя центрального бою.

ХІV. За характером стріляючого механізму:

а) зброя термічної діїб) куркового механізму;в) ударникового механізму;г) курково-ударниковий;д) затворні механізми;е) механізм електрозапалюючої дії.

XV. За способом виготовлення або походження:

а) стандартна і атипова;б) заводська,

Xvі. За конструкцією:

гвинтівки;карабіни;автомати;автомати-карабіни;пістолети;пістолети-кулемети;револьвери;

Xvііі. Можна поділяти вогнепальну зброю за пробивною силою:

ХІХ. Можна поділяти вогнепальну зброю за моделями:

ХХ. Можна поділяти вогнепальну зброю за найменуванням:

ІІІ. Криміналістична тактика:

100. Криміналістична (слідча) тактика як складова частина криміналістики: поняття і завдання.

Криміналістична тактика – це самостійний розділ криміналістики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування попереднього ( досудового) та судового слідства, які розробляються з метою визначення оптимальної лінії поведінки осіб, реалізуючих доказування, і прийомів провадження слідчих та судових дій, спрямований на збирання й дослідження доказів.

У більш загальному розумінні, тактика – це система засобів, спрямованих на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору.

Термін “тактика” у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці. Криміналістичну тактику не можна зводити тільки до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв’язків та протидії.

Слідча ж тактика – це підгалузь криміналістичної тактики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики виконання слідчих дій.

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики) :

• Загальні положення (загальна частина),

• Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна частина).

Завдання криміналістичної тактики наступні :

1) надання допомоги працівникам слідства, дізнання науково-обгрунтованими рекомендаціями щодо організації тп планування розслідування, охоплюючи взаємодію всіх учасників розкриття злочинів з тим, щоб раціонально використовувати наявні сили і засоби;

2) розробка комплексу положень і конкретних тактичних прийомів, що підвищують ефективність процесуальних дій слідчого за умов різноманітних ситуацій;

3) розробка рекомендацій для переборення протидії слідству і суду з боку заїнтересованих осіб, чи тих, хто помиляються;

4) з урахуванням сучасних умов новим завданням є напрацювання комплексу тактичних прийомів і організаційних заходів щодо забезпечення збереження і стійкості вже отриманих доказів та їх джерел(носіїв) у тому числі захист і охорона від різноманітного тиску (загроз життю і здоров’ю) свідків, потерпілих, експертів, часто слідчих та суддів; збереження матеріальних джерел доказів (речових, документів) тощо .Під тактикою у криміналістиці розуміють винятково “слідчу тактику”, тобто тактику виконання слідчих дій. Однак, це не зовсім виправдано, оскільки реально у криміналістиці напрацьовані і використовуються на практиці наукові положення і рекомендації також щодо:

• судової тактики;

• кримінальної тактики;

• пошуково-розшукової тактики.

101. Тактичний прийом і тактична операція.

Під тактичним прийомом, як правило, розуміють - найбільш рацінальний, найбільш ефективний засіб дії або найбільш раціональну лінію поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії (за Бєлкіним).

Але є й інші позиції щодо розуміння т/прийому, зокрема О.М. Васильєв розглядає т/п як своєрідну наукову рекомендацію.

Разом з тим, видається, що правильною є перша позиція, оскільки :

1. Визначення поняття т/прийому як наукової рекомендації містить вказівку на джерело його формування, але не відбиває самої сутності прийому;

2. В етимологічному розумінні “прийом” означає “спосіб здійснення чого небудь”, рекомендація ж –це тільки порада, побажання.

3. Спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

Т/п виконуватиме свї функції тільки у тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог (принципів):

- законність як принцип застосування т/прийомів полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати духу і букві закону.

З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких належать законність, етичність, науковість, вибірковість, пізнавальна цінність.

Недопустимими є тактичні прийоми, засновані на насильстві, погрозах, обмані, використанні аморальних спонукань, культурної відсталості, релігійних упереджень тощо.

Джерелами тактичних прийомів виступають:

1. науки : логіка, психологія, лінгвістика, соціологія, наука управління;

2. відповідні теорії : прогнозу, ігор, систем тощо;

3. результати криміналістичних наукових пошуків;

4. слідча чи судова практика, тощо.

Тактичні прийоми виконують різноманітні функції :

1. Загальні функції (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для низки процесуальних дій - пізнавальна, прогностична, комунікативна функція, регулятивна ф-я .

2. Окремі функції (притаманні внутрішньому змістові окремої процесуальної дії - функція викриття, спонукання, корекції, діагностична, пошукова, усунення протидії, стимулювання обшукуваної до співпраці, одержання від особи пошукової інформації тощо ).

Видається , що заслуговують на увагу такі підстави класифікації т/п :

1. За видом процесуальної дії :

а) т/п огляду місця події б) т/п допиту в) т/п обшуку г) т/п інших процесуальних дій.

II. За діапазоном вживання (застосування):

а) т/п, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих (судових)дійб) т/п, які використовуються у декількох (багатьох)процесуальних діях.