II. До окреми (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:

1. Усталені лексичні та граматичні помилки:

2. своєрідні конструкції речень;

3. Усталене використання певних слів: професіоналізмів, жаргонних слів…

4. Своєрідна топографія письмової мови;

5. Своєрідні ознаки формально-логічних навиків п/м,;

6. Різноманітні розлади п/м.

Ці розлади п/м можуть бути наслідком досить чисельної групи захворювань

84. Способи і засоби збирання інформації про зовнішність людини з метою пошуку та встановлення особи.

Криміналістичне дослідження ознак та їх джерел здійснює­ться з метою розшуку безвісти пропалих осіб, злочинців, що пе­реховуються, встановлення осіб невпізнаних трупів, ідентифікації людини, створення автоматизованих банків даних, організації оперативних і криміналістичшіх обліків.

Матеріальні джерела, які цілком відбивають зовнішній ви­гляд людини або його окремі частини, зустрічаються рідко внас­лідок низки причин.

Сліди зовнішніх ознак нерідко можуть бути невидимими або маловидимими. Це не тільки сліди рук, шкірного покриву обличчя на полірованих предметах, а й сліди загальної будови тіла. Найчастіше як матеріальні джерела інформації про зовніш­ність людини використовують фотознімки, кіноплівки, відеогра­ми, а також кісткові останки. Останки тіла людини як матеріальні сліди несуть інформа­цію про зовнішній вигляд людини, його біологічну сутність. Для одержання такої інформації призначається судово-медична або портретно-криміналістична експертиза. Найбільш поширеними джерелами інформації щодо зовні­шності особи є люди,ідеальні відображення яких зафіксовані в процесуальних і непро-цесуальних документах (кримінальних справах, особистих спра­вах, медичних картках, спортивних і військових документах), картках кримшалістичних обліків, документах різного довідкового обліку. В таких джерелах містяться демографічні дані, а також відображені деякі ознаки зовнішності (зріст, маса, група крові). Якщо в документах є знім­ки, можна визначити майже усі ознаки будови обличчя.

У криміналістиці відомі такі способи відтворення і закріп­лення ідеальних слідів пам'яті як в процесуальних, так і непроце-суальних документах: 1) опис; 2) рисування; 3) композиція за до­помогою фотознімків; 4) композиція за допомогою підсумовування рисунків. Це технічні прийоми матеріалізації слідів пам'яті. Особливістю вилучення інформації із особистішого джерела є добровільне волевиявлення розкрити суб'єктивний образ зовні. Тут недопустимими є технічні засоби або тактичні прийоми, пов'язані з насильством або мордуванням людини.

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряється (розшукувана особа). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об'єктами виступають: мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам'яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для впізнання; матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці; словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної тератології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого); останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).

85. Судово-криміналістичне дослідження ознак зовнішності людини.

Важливу і суттєву роль в ідентифікації особи за її зовнішністю відіграє криміналістична портретна (або судово-портретна чи судово-фотопортретна) експертиза.

У залежності від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:

1 – експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того чи зображена на двох і більше фотографіях одна і та сама особа;

2 – експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надані) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;

3 – експертиза зажиттєвого фотозображення безвісті зниклої особи і черепу трупа для встановлення питання, чи може виявлений череп належати людині;

4 – експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісті зниклого з метою впізнання трупа.

До експертів звертаються й з метою встановлення ними факту про те, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.

Процес експертного дослідження складається із п'яти стадій:

1 – підготовчої;2 – аналітичної;3 – порівняльної;4 - синтезу і узагальнення;5 – фіксація результатів дослідження.

На першій стадії відбувається вивчення властивостей наданих експерту об'єктів і вплив їх на передачу ознак зовнішності.

На другій (аналітичній) стадії здійснюється роздільне вивчення об'єктів.

Поряд з описом, на цій стадії та наступній третій – застосовують й інші прийоми демонстрації співпадаючих ознак: а)Співставлення б) суміщенняв) накладення.

На четвертій стадії – синтезу і узагальнення результатів – проводиться оцінка дійсно співпалих і відмінних ознак, формулюються висновки.

На п'ятій стадії дослідження відбувається фіксація його результатів – складається висновок експерта, до якого долучаються фототаблиця із розміченими та нерозміченими (контрольними) фотографіями.

Якщо на експертизу скеровано череп і зажиттєве зображення підлягаючій ототожненню особи, тоді дослідження провадиться дещо за іншою методикою.

Початково за черепом встановлюється стать і наближений вік особи, якій цей череп належав.Після цього із зажиттєвої фотографії виготовляють діапозитив.Череп фотографують у тому ж масштабі та ракурсі, що й обличчя, зображене на діапозитиві.

У слідчій і оперативно-розшуковій практиці інколи звертаються до експертно-скульптурної реконструкції обличчя за черепом (метод М.М.Герасімова).

Суть методу: на череп наносять воскову композицію шаром, що обумовлюється товщиною м'яких тканин на відповідних ділянках обличчя (голови).Отриманий скульптурний портрет може бути в оперативних цілях пред'явлений для впізнавання, а також співставлений за методом словесного портрету із зажиттєвими зображеннями безвісті зниклої особи.

86. Генотипоскопічний аналіз у кримінальному судочинстві.

МЕТОДИКА геноідентифікаційного дослідження наступна:

1. Молекули ДНК, виділені із яких-небудь клітин людини розміщують в чотири пробірки: по дві для ідентифікованого й ідентифікуючого об”єктів.

2. У кожну пробірку додають так званий рестикційний фермент, який специфічно руйнує азотисту основу ДНК. Внаслідок цього ДНК розщеплюється на фрагменти, що містять вже згадувані міні-сателіти.

3.Далі - ці фрагменти сортують за їх розмірами.

Для цього: містиме із пробірок переносять на світлочутливі пластини, покриті гелем і певний час діють на них електрострумом, тобто для їх проявки, застосовують електрофорез.

Розташування цих полос – ЕЛЕКТРОФОРЕОГРАМА – і відповідає особливостям конкретного ланцюга ДНК.

Загальна кількість відмінних між собою полос на електрофореограмі у двох кровнонеспоріднених людей буде більше 10. А у кровноспоріднених – не більше 10.

Аналіз можна виконати на дуже малій кількості біологічного матеріалу – достатньо краплини крові чи однієї волосини.

У однієї й тієї ж людини у всіх клітинах будь-яких її органів – серці, легенях, почці, крові, мізках, шкірі, спермі, слюні тощо – сателітні ділянки ДНК абсолютно однакові.

Однак кожна клітина її організму починаючи з періоду внутріутробного розвитку і навіть після смерті, буде зберігати свій незмінний вид індивідуальних компонентів ДНК.

Тим більше у багатьох випадках електрофореограми можуть виявлятись єдиним засобом ідентифікації особи.

Біологічні тканини, що перебувають поза організмом, піддаються змінам, а ДНК – деградації, внаслідок процесів загнивання біологічного матеріалу.

Тому забезпечення правильного зберігання біологічних об'єктів має для генотипоскопічної експертизи важливе значення.

Такі об'єкти потребують консервації у вигляді сухих плям зі зберіганням за умов кімнатної температури, а якщо помістити у морозильник (принаймні до мінус 10⁰ С) – тоді за такої температури зберігання біологічні об”єкти можуть зберігатися і бути придатними для генотипоскопічного дослідження доволі тривалий час (роки).

87. Криміналістична (кримінальна) реєстрація.

Криміналістична реєстрація – це науково розроблені засади і правила функціонування системи обліків осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей щодо них, які мають криміналістичне значення.

Система реєстрації складається з підсистем (складових), тобто із певних видів криміналістичних обліків, які відрізняються між собою обліковими відомостями, а також способами і формами їх накопичення й систематизації.

Юридичними підставами реєстрації окремих категорій осіб виступають:1)постанова прокурора, слідчого або особи, що провадить дізнання про обрання щодо конкретної особи запобіжного заходу – взяття під варту або постанова про притягнення як обвинуваченого;2)вирок або ухвала суду;3)постанова про оголошення розшуку обвинуваченого;4)протокол затримання підозрюваного.

Розділи і блоки системи кримінальної реєстрації хоча й відрізняються за змістом, але утворюють єдине ціле і дають за такими правилами, засадами:

1 – обліки формуються або з оригіналів об'єктів,або із описань об'єктів, або із фото-, відео-, фотозображень (відеозображень);

2 – незалежно від призначення обліків всі вони є різновидами інформаційно-пошукових систем,

3 – інформація зосереджена в обліках, і запити на її пошук піддаються спеціальному термінологічному опрацюванню з допомогою інформаційно-текстової мови;

4 – нормальне і ефективне функціонування ІПС забезпечується єдністю термінів і понять, що вживаються в банках даних;

5 – запити складаються з використанням всієї інформації з тим, щоб максимально звузити зону пошуку даних;

6 – інформаційне забезпечення криміналістичної діяльності повинно ґрунтуватись на фактах, що встановлені за допомогою законних засобів та методів;

7 – забезпечення повинно бути своєчасним і системним;

8 – у сукупності отримана із обліків інформація повинна повно і об'єктивно відображати особливість об'єкту пізнання і створювати передумову для вирішення відповідних завдань у сфері криміналістичної діяльності;

9 – у структуру інформаційного забезпечення може входити вихідна і кінцева інформація;

10 – класифікація обліків здійснюється за різними підставами.

Безпосереднім призначенням кримінальної реєстрації є утворення попередніх умов для ідентифікації об’єктів, що реєструються, наведення про них відповідних довідок. За допомогою реєстраційних даних здійснюється розшук та ідентифікація об’єктів шляхом порівняння матеріалів реєстрації з ознаками об’єкта, що перевіряється.

88. Криміналістичні обліки та їх види.

Криміналістичний облік це один із складових елементів криміналістичної реєстрації, що характеризується властивою саме для нього обліковою криміналістично-значущою інформацією і специфічними способами і формами її накопичення й систематизації.

Криміналістичні обліки можуть класифікуватись, тобто поділятись на види за різними критеріями.

1. Так за рівнем централізації обліки можуть бути:

а) місцеві – у РВ (МВ) внутрішніх справ;б) регіональні – в ЕКВ УВС областей, ІЦ УВС областей тощо;в) центральні – КЦ МВС, ГІБ МВС тощо.

2. За рівнем технічного оснащення:

а) ручні;б) механізовані;в) автоматизовані.

3. За видом облікових об'єктів:

а) облік людей;б) облік тварин; в) облік предметів, речей, зброї, б/н;г) облік слідів.

4. За способом фіксації реєстраційної інформації:

а) описовий облік;б) графічний;в) наглядно-образний;г) колекційний;д) змішаний облік.

5. За формою або способом накопичення інформації:

а) картотечний спосіб обліку;б) колекційний, альбомний;в) набір магнітофонних стрічок, дисків, відеозаписів;г) списки;д) банки даних, автоматизовані банки даних.

6. Залежно від особливостей облікових об'єктів та характеризуючих їх ознак обліки поділяються на:а)оперативно-довідкові обліки;б) криміналістично-пошукові;в) довідково-допоміжні.

Оперативно-довідкові обліки наступні:

алфавітний (прізвищний);дактилоскопічний;

відеобанки і відеотеки;облік правопорушень і злочинів, вчинених іноземцями та ОБГ;

облік антикваріата та культурних цінностей;нарізної вогнепальної зброї;документів загально-державного обороту і номерних речей;розшукуваного і безгоспного автотранспорту.

Криміналістично-пошукові обліки наступні:

за способом вчинення злочинів;осіб, що зникли безвісті, невпізнаних трупів, невстановлених хворих та дітей;слідотеки;кулегільзотеки;підроблених грошових (паперових та металевих) знаків;

підробних документів, виготовлених поліграфічним способом.

Довідково-допоміжні наближено наступні:

колекції вогнепальної та холодної зброї, б/п;

колекції слідів знарядь зламу та інструментів;

колекції деталей, частин виробів тощо;

колекції речовин і матеріалів;

атласи спектрів, хроматограм, рентгенограм;

каталоги;

фонотеки голосу і мови.

89. Криміналістичні обліки та їх характеристика.

Характеризувати криміналістичні обліки будемо за групами, виділені за їх поділом у залежності від функціональних ознак, а саме:

1)Оперативно-довідкові.2)Криміналістично-розшукові.3)Довідково-допоміжні.

1)У їх основу покладено зовнішні очевидні, візуальні ознаки осіб, предметів, речей, виробів тощо.

Алфавітний (прізвищний) облік – суть зводиться до заповнення алфавітної картки зі слів особи, що реєструється, або за матеріалами справи, чи за складеною розшукною карткою.

Дактилоскопічний облік.

Дактилоскопічному обліку підлягають особи, що були заарештовані, засуджені до позбавлення волі, а також затримані за бродяжництво та жебрування (жебрацтво).

Облік адміністративно-правових порушень й осіб, які їх вчинили.

Облік правопорушень та злочинів, вчинених іноземцями, особами без громадянства і громадянами України, що постійно проживають за кордоном, а також щодо цих осіб – ведеться з метою накопичення, збереження й надання інформації в заінтересовані служби відповідних органів.

Облік крадених, загублених і вилучених номерних речей та виробів, антикваріату (годинники, фото-, кіно-, відеотехніка, автотранспорт тощо).

2)Даний облік містить:Облік за способом вчинення злочинів.Облік осіб, що пропали безвісті, невпізнаних трупів, невідомих хворих і дітей. Криміналістичний облік осіб, оголошений у розшук.Облік вогнепальної зброї – загубленої, краденої або зданої.Облік слідів пальців рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотека)Облік стріляних куль, гільз та патронів зі слідами зброї ведеться у вигляді колекцій об'єктів або їх фотознімків.Облік грошових знаків (паперових підроблених грошей) Облік підроблених металевих грошей.Облік підроблених документів, виконаних поліграфічним способом.

3) Довідково-допоміжні обліки або як їх ще називають у літературі – експертно-криміналістичні колекції і картотеки призначені для оперативного забезпечення процесів виявлення, розкриття і розслідування злочинів і зосереджені на регіональному рівні в ЕКЦ та центрі в КЦ МВС.Містять:

а)Колекції слідів знарядь зламуб) Довідкові колекції зброї та бойових припасів

в)Натурні колекції різноманітних речовин.

90. Об”єкти криміналістичного обліку.

За існуючим в Україні порядком можна навести наступний перелік об'єктів, що підлягають криміналістичній реєстрації:

1 – невідомі злочинці, які переховуються від суду та слідства, від відбуття покарання;

2 – обвинувачені, що були заарештовані;

3 – особи, затримані за бродяжництво, жебрування;

4 – особи, які вчинили злочин, але звільнені у зв'язку із вжиттям заходів громадського впливу або через обставини, що змінилися;

5 – засуджені особи;

6 – особи, які пропали безвісті;

7 - хворі, які перебувають в лікувальних установах, будинках престарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічні дані;

8 – невпізнані трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;

9 – крадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя;

10 – кулі, гільзи, патрони із слідами зброї, виявлені на місці події, нерозкритого злочину;

11 – викрадені та загублені, а також вилучені у затриманих речі;

12 – номерні речі та вироби, зв'язані із злочинами;

13 – автотранспортні засоби, належність яких не встановлена;

14 – підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;

15 – підроблені грошові знаки (паперові гроші);

16 – паспорти – викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;

17 – зразки почерків осіб, які займаються підробленням лікарським рецептів, головним чином наркотичні та подібні їм речовини;

18 – пригульна худоба, викрадена і така, що розшукується;

19 – сліди пальців рук з місць нерозкритих злочинів 9в картотеці зберігають фотознімки слідів);

20 – сліди знарядь зламу та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх зліпки);

21 – факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;

22 – способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкритими та інші.

У цьому зв'язку можна перейти до висвітлення наступного питання, пов'язаного з класифікацією криміналістичних обліків.

91. Оперативно-довідкові криміналістичні обліки. Характеристика та їх можливості.

У їх основу покладено зовнішні очевидні, візуальні ознаки осіб, предметів, речей, виробів тощо.

Алфавітний (прізвищний) облік – суть зводиться до заповнення алфавітної картки зі слів особи, що реєструється, або за матеріалами справи, чи за складеною розшукною карткою.

До алфавітної картки заносяться такі відомості: персонографічні та демографічні дані; наявність судимості; амністії; місце відбуття покарання; час затримання, суду, період відбуття покарання; номери к/с; підстави УДЗ або дата смерті; перебування у розшуці, підстави до такого, час, ініціатор розшуку; час затримання (ким, коли, де, за що, які вживались заходи тощо).

Об'єкти алфавітного обліку:

особи, що вчинили злочин, незалежно від виду запобіжного заходу;

засуджені або ті, що відбувають покарання;

оголошені у розшук;

Дактилоскопічний облік.

Дактилоскопічному обліку підлягають особи, що були заарештовані, засуджені до позбавлення волі, а також затримані за бродяжництво та жебрування (жебрацтво).

Дактилооблік зводиться до наступного: на спеціальному бланку – дактилокарті – розміщують фарбовані десять відбитків пальців правої та лівої рук у певному порядку.

Потім виводять дактилоскопічну формулу – її головну та додаткову частини.

Існує кілька видів дактилоскопічного обліку.

Якщо для обліку відбирають всі десять відбитків пальців, то облік зветься десятипальцевим.

У ньому розкладка (систематизація карток) проводиться за дактилоформулою, що слугує як вже наголошувалось кодом реєстрації.

Дактилоскопічний облік, в якому використовують тільки п'ять відбитків пальців, називається п”ятипальцевим.

Систематизація карток у картотеці ведеться спочатку згідно до належності відбитків до правої та лівої рук, а в середині кожної групи – за спеціальною формулою.

Якщо систематизація карток здійснюється за одним відбитком пальця, то картотеку називають однопальцевою.

Існують також картотеки поверхонь долонь, однак в МВС України вони не ведуться.

Можливі картотеки відбитків окремих частин обличчя – губів, кінчика носа, вушної раковини, лоба.