§ 3. Спадкування за законом

Спадкування за законом регулюється гл.86 ЦК. Закон визначає черговість спадкування за законом — спадкоємці за законом одержу-

752

ють право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК (ст.1258 ЦК).

Тобто суть черговості спадкування полягає у тому, що законні спадкоємці закликаються до спадкування не одночасно, а послідовно: спочатку успадковують особи, які належать до першої черги. Якщо хоча б одна з них приймає спадщину, то спадкоємці наступних черг автоматично усуваються від спадкування. Спадкоємці інших черг мають право на спадкування у чотирьох випадках:

а) у разі відсутності спадкоємців попередньої черги;

б) у разі усунення їх від права на спадкування;

в) у разі неприйняття ними спадщини;

г) у разі відмови від її прийняття.

У межах кожної черги законні спадкоємці закликаються одночасно і поділяють спадщину між собою порівну.

Згідно із ст.1259 ЦК можлива зміна черговості одержання права на спадкування. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку в спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

На відміну ЦК 1963 p., який встановлював дві черги спадкоємців, ЦК 2003 р. передбачає п'ять черг спадкування за законом, що спрямоване на найповніше охоплення числа осіб, до яких спадщина може перейти за відсутності заповіту. Держава не належить до

спадкоємців за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя останнього та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки

(ст.1261 ЦК).

Діти мають право на спадкування незалежно від їх віку І працездатності. Підставою виникнення спадкових прав є кровнаспорідненість із спадкодавцем, засвідчена у встановленому законом порядку. Пасинки і падчерки не є спадкоємцями вітчима імачухи, так само як і останні не визнаються спадкоємцями пасинків і падчерок, якщо не мав місця факт усиновлення або утримання. Право спадкування усиновителів І усиновлених випливає із загального правила про прирівнювання їх до родичів за походженням. ..-,_...

753

Дружина (чоловік) — це особа, яка перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі. Фактичні шлюбні відносини, як і шлюб, визнаний недійсним, спадкових прав не породжує. Роздільне проживання подружжя за відсутності розлучення не позбавляє того з них, хто пережив іншого, права спадкування.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК).

Однакові спадкові права закон надає як повнорідним, так і не-повнорідним братам і сестрам. Двоюрідні брати і сестри спадкоємцями за законом не визнаються.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК).

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів для існування (ст.1265 ЦК).

Непрацездатними вважаються: жінки старші 55 років, чоловіки старші 60 років, інваліди І, II І III груп, а також особи, які не до-сягли 16 років, а учні — 18 років.

Утриманцями вважаються непрацездатні особи, які знаходилися на повному утриманні спадкодавця або одержували від нього таку допомогу, що була для них основним І постійним джерелом засобів для існування. При цьому не потрібно спільне проживання зі спадкодавцем.

У ст.1260 ЦК передбачені правила спадкування усиновленими та усиновлювачами. У разі спадкування за законом усиновлений І його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням.

Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом і сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням уси-

754

новлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на

загальних підставах.

Окремим випадком спадкування за законом є спадкування за

правом представлення (ст.1266 ЦК). Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття

спадщини.

Тобто внуки при житті своїх батьків та правнуки при житті своїх баби і діда до спадкування за законом не закликаються. Вони є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, який був би спадкоємцем. Внуки і правнуки поділяють порівну між собою ту частку, що належала б за законом їх померлому батькові (матері) чи бабі (діду), якби вони були живі до моменту відкриття спадщини. Представляючи свого батька (матір) чи бабу (діда), вони успадковують за самостійним правом. Тому вони не відповідають своїми спадковими частками за боргами батьків чи баби (діда), яких представляють.

Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка належала б законом їх дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на

час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється декількома особами, частка їх померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом — частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них (ст.1267 ЦК).