§ 4. Форми цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань

Слід зазначити, що як щодо визначення видів відповідальності, так і щодо встановлення переліку її форм єдності в юридичній літературі немає.

Так, досить поширеною є точка зору, згідно з якою відповідальність за порушення договірних зобов'язань існує в двох формах: у формі стягнення збитків і у формі неустойки.

У інших випадках класифікація форм відповідальності відбувається за іншими підставами. Так, виділяють дві основні форми відповідальності, на підґрунті яких існує третя (комбінована).

Перша основна форма полягає в покладанні на винного правопорушника обов'язку по передачі майна, сплаті грошей тощо. Характерними рисами такого покладання є те, що воно є додатковим обтяженням І має безеквівалентний характер. Друга основна форма полягає у позбавленні правопорушника права, що йому належить. Змішана форма містить в собі компоненти перших двох основних форм.

Зупинімося коротко на недоліках двох наведених концепцій.

Перша з них, як уявляється, не вичерпує всі можливі форми відповідальності. Незрозуміло, наприклад, чому з усіх форм забезпечення виконання зобов'язань має виділятися саме неустойка як форма відповідальності, і чому сюди не можна віднести поруку, стосовно якої законодавець згадує про відповідальність в тексті ст.554 UK?

Щодо другої з наведених точок зору, очевидно, що вона є спробою згрупування різних форм відповідальності. Крім того, приклади, якими ілюструються її положення (нетрудові прибутки, спекулятивні правочини тощо), не повною мірою враховують зміни в

420

итті суспільства і сьогодні важко прогнозувати, наскільки актуальними вони будуть найближчим часом.

у зв'язку з зазначеним більш вдалим видається розподіл форм відповідальності на загальні і спеціальні.

Загальною формою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні правопорушенням, кредитору.

Ця форма відповідальності застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона і розглядається як загальна категорія. Однак для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб ці збитки виникли.

Якщо ж вони відсутні, застосовуються спеціальні форми відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, до яких відносять стягнення неустойки (штрафу, пені), втрату завдатку і різні санкції, що застосовуються в зобов'язаннях окремих

видів.

Тут слід зазначити, що оскільки стягнення збитків, які виникли внаслідок порушення договору, є загальною формою відповідальності, то відповідне правило безпосередньо передбачене в законі (ст.611 ЦК). Навіть якщо сторони в договорі не передбачили такий захід відповідальності, застосування його є можливим і обгрунтованим.

Отже, стягнення збитків можливе незалежно від спеціальної згадки про це в договорі. Проте, як свідчить практика укладення договорів між громадянами і комерційними структурами, а також між громадянами і державними організаціями, якщо згадка про таку форму відповідальності і міститься в розділі договору про відповідальність сторін, то найчастіше це положення формулюється таким чином: "У випадку виникнення збитків у однієї з сторін договору з вини іншої сторони, винний відшкодовує збитки в обсязі, порядку і на умовах, передбачених чинним цивільним законодавством".

Що стосується спеціальних форм відповідальності, то до них Насамперед слід віднести деякі способи забезпечення зобов'язань, передбачені гл.49 ЦК.

Такими способами є неустойка, застава, порука, гарантія, прит-римання, завдаток (ст.546 ЦК). Постає питання: чи всі вони можуть бути віднесені до заходів відповідальності? Адже у гл.51 ЦК Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за по-Рушення зобов'язання", крім відшкодування збитків, згадується лише неустойка.

Очевидно, що не тільки неустойка, а й відшкодування збитків поручителя, і втрата завдатку є за своїм характером заходами відповідальності, оскільки кожен з них відповідає ознакам цивільно-правової відповідальності, названим вище. Що ж до тієї обставини, ¹¹¹⁰ У гл.51 ЦК названа лише неустойка, то викликане це насампе-Р^еД бажанням законодавця дати орієнтири практиці для визначен-

' ' - 421

ня співвідношення відшкодування збитків і неустойки. Крім того неустойка належить до тих способів забезпечення зобов'язань, які найчастіше застосовувалися в практиці, особливо за участю організацій.