§ 1. Дарування
Глава 55 цк, що регулює дарування, містить множину норм, зосереджених у 14 статтях (у раніше чинному цк були лише дві статті, що регулювали дарування).
Договір дарування — це договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст.717 ЦК).
Договір дарування є договором про безоплатне передання майна однією особою у власність другої особи. Дарування може бути здійснене лише власником майна, що є дарунком. При цьому обдаровуваний набуває право власності на майно, якого раніше у нього не було.
Договір дарування — це погоджене волевиявлення обох сторін. Він являє собою не тільки акт розпорядження майном з боку власника — дарувальника, а й акт прийняття подарунка обдаровуваним. Як правило, згода обдаровуваного на укладення договору дарування заздалегідь не запрошується, вона найчастіше передбачається із самої поведінки обдаровуваного. Якщо згоду на прийняття майна в тій або іншій формі не виражено, договір не можна визнати укладеним.
Отже, для вчинення дарування необхідне не тільки волевиявлення дарувальника, а й згода обдаровуваного. Подарунок — не завжди благо для обдаровуваного. В останнього можуть бути різні причини, у тому числі етичного характеру, для відмови від подарунка. В оповіданні А.П. Чехова "Твір мистецтва" описано, скільки митарств принесли людині подаровані йому на подяку канделябри.
Згідно зі ст.722 ЦК право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність да-
498
17"
499
Ilk
рувальникові предмета договору, або символів речі {ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Не є договорами дарування акти щодо преміювання колективів працівників або окремих працівників, щодо надання профспілками безоплатної матеріальної допомоги працівникам тощо. Безоплатні майнові надання, що мають цільовий характер, відбуваються на підставі адміністративних або інших вольових актів організацій. Вони перебувають за межами правил ЦК і регулюються нормами не цивільного, а інших галузей права (трудового, адміністративного). Тому в цих випадках організації, що передають майно, не виступають як дарувальники — суб'єкти цивільного права.
Як договори купівлі-продажу і міни, так і договір дарування спрямовані на припинення права власності у однієї сторони (дару-вальника) і виникнення права власності у другої (обдаровуваного) на передане майно. Отже, дарувальник має бути власником цього майна до моменту його передання.
Характеристики договору:
1) договір дарування безоплатний. Безоплатність — це одна з іс- тотних ознак договору дарування. Тому будь-яке зустрічне майно-І ве надання з боку особи, яка одержує майно у власність, свідчиті про відсутність дарування. Якщо договір укладений під умовок зустрічного задоволення з боку обдаровуваного, він не може буті визнаний договором дарування.
Так, Б. звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування 1/8 частини будинку, пославшись на те, що подарувала С. частину будинку вимушено, за тією умовою, що він по-будус на її ділянці времянку і не буде претендувати на частину будинку, якщо їх сімейні відносини (вони проживали спільно без реєстрації шлюбу) будуть припинені.
У судовому засіданні було встановлено, що Б. у законному порядку почала будівництво на своїй ділянці времянки з використанням заздалегідь заготовлених матеріалів, що належать їй. Відповідач погодився надати їй допомогу в будівництві з тією умовою, що після закінчення будівництва йому буде подарована частина будинку. За поясненнями С. у судових засіданнях, дарування будинку здійснювалось в рахунок плати за будівництво времянки. За показаннями свідків, С. спонукав Б. до укладення договору і заявляв, що не ': будуватиме времянку або знищить побудоване, якщо така угода не буде здійснена.
Суд дійшов висновку, що порушена вимога про безоплатність і'! угода здійснена під впливом погроз з боку відповідача. Договір да-
' рування, укладений із порушенням вимоги закону про безоплатність
у, передання іншій стороні майна у власність, був визнаний судом не-
дійсним;
2) договір дарування може бути як реальним, так і консенсуаль-ним. Коли дарувальник передає безоплатно майно у власність обдаровуваного, тоді договір дарування вважається укладеним з моменту передання майна обдаровуваному. У цьому разі договір дарування є реальним. Цей договір може бути і консенсуальним —
500
коди дарувальник зобов'язується передати обдаровуваному майно (дарунок) у власність у майбутньому.
Юридичне значення має не тільки безпосереднє безоплатне передання майна від дарувальника до обдаровуваного, а, за певних умов, і обіцянка подарувати майно. Отже, на відміну від раніше чинних норм, що передбачали винятково реальний характер договору дарування, за новим ЦК договір дарування може бути і консенсуальним.
У ст.723 ЦК регламентований договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.
У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.
Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється,
Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан
істотно погіршився.
Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього;
3) договір дарування, як правило, односторонній. Однак він може бути двостороннім, якщо у договорі передбачений обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи.
За загальним правилом дарувальник не має права покладати на обдаровуваного будь-які обов'язки за договором і сам не може набувати будь-яких прав. Дарувальник також не має права вказувати спосіб і цілі використання дарунка.
Договір дарування є двостороннім, якщо у ньому передбачений обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи. Договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи.
У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок (ст.725 ЦК).
501
і чі
У разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, — відшкодування його вартості (ст.726 ЦК).
Не слід ототожнювати дарування і заповіт. Дарування — договір, а заповіт — односторонній правочин. Договір дарування здійснюється під час життя його учасників, а заповіт може бути реалізований лише після смерті заповідача. Не дозволяється дарування на випадок смерті.
Іноді в практиці укладають фіктивні та удавані договори дарування. Зокрема, удавані договори дарування укладаються з метою прикриття іншого договору (наприклад, укладення договору дарування будинку замість договору купівлі-продажу). Такі договори можуть бути визнані недійсними у судовому порядку і тоді не породжують правових наслідків.
Іноді сторони, які ніби висловили бажання укласти між собою договір дарування, насправді не мають наміру установити юридичні відносини, а лише створюють видимість такого правочину (фіктивний договір). Здебільшого такі договори укладаються для того, щоб майно, шо дарується, набуло статусу приватної власності обдаровуваного, яка не підлягає поділу в разі розірвання шлюбу.
Предметом договору дарування (дарунком) можуть бути не тільки рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, та нерухомі речі, а й майнові права — як ті, якими уже володіє дарувальник, так і ті, які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст.718 ЦК)
За рахунок включення до предмета договору дарування не тільки майна, а й майнових прав сфера застосування договору дарування значно розширена у новому цивільному законодавстві.
Форма договору дарування диференційована у ст.719 ЦК залежно від речей, що є предметом договору дарування:
договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно;
договір дарування нерухомої речі укладається у письмовійформі і підлягає нотаріальному посвідченню;
договір дарування майнового права та договір дарування зобов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі — у разі недодержання цієї форми він визнається нікчемним;
договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно;
договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим,
502
територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Цс положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви (ст.720 ЦК).
У ст.721 ЦК передбачені обов'язки дарувальника. Якщо дару-вальникові відомо про недоліки речі, шо є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного.
Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі І який не повідомив про них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.
Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника. Згідно зі ст.727 ЦК дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування:
нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщообдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;
якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втратидарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі,що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ можебути знищена або Істотно пошкоджена.
Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік (ст.728 ЦК).
Спеціально виділена в ЦК (ст.729) як різновид дарування пожертва — дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До цього договору застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використаїіня її за іншим призначенням можливе
503
лише за згодою пожертвувана, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.