§ 4. Приватизація житла

Відповідно до Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них

господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Об'єкти приватизації — квартири багатоквартирних будинків і одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири, розташовані на територіях закритих військових поселень, природних і біос-ферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, зоологічних парків, історико-культурних заповідників, кімнати в гуртожитках, квартири, що перебувають в аварійному стані, службові квартири, квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселсння, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Способи приватизації:

1. безоплатна передача громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю; якщо загальна площа квартири (будинку), що підлягає приватизації, відповідаєзазначеній площі, вона передається наймачеві та членам його сім'їбезоплатно;

2. продаж надлишку загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі як такі, що потребують поліпшення житлових умов.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату грошима або цінними паперами, отриманими для приватизації державних підприємств чи землі.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Житлові чеки — це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються для приватизації державного житлового фонду.

Незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

• однокімнатні квартири;

• квартири(будинки), одержані у разі знесення або відселенняз приватних будинків, якщо колишні власники не одержали прицьому компенсації;

570

— квартири (будинки), в яких мешкають Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави усіхтрьох ступенів, ветерани війни, інваліди І і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, репресовані особи;

— квартири (будинки), де проживають багатодітні сім'ї тощо.Кожний громадянин України має право приватизувати займане

цим житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку з частковою доплатою один раз.

Передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників незалежно від форм власності на них.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Додаткова література:

1. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. —К., 1998.

2. Крашенинников П.В. Право собственности и иньїе вещньїеправа на жильїе помещения. — М, 2000.

3. Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О. Жилищное законода-тельство в вопросах и ответах. — М., 1991.

4. Толстой Ю.К. Жилищное право: Учебн. пособ. — М., 1996.

5. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

571