§ 2. Спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди

Поряд із загальними нормами кодифікованого цивільного законодавства про відшкодування шкоди є норми, що регулюють спеціальні випадки відшкодування шкоди:

1) відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно;

2) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди,завданої їх працівником чи іншою особою;

3) відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевогоса мо вряду ва ння;

4) відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовоюособою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;

5. відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевогосамоврядування у сфері нормотворчої діяльності;

6. відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;

7. відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину;

8. відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів,робіт (послуг).

1. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно. У разі прийняття закону,що припиняє право власності на певне майно, шкода, завданавласникові такого майна, відшкодовується державою у повномуобсязі.

2. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їх працівником чи іншою особою. Юридична або фізична особавідшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання нимсвоїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану Іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданнямзамовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їх учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

ЦК 2003 р. ширше визначає відшкодування шкоди, заподіяної працівником, визначаючи відповідальною за завдання шкоди не тільки організацію (як було передбачено раніше чинним законодавством), а і будь-яку юридичну та фізичну особу. Працівниками визнаються фізичні особи, які виконують роботу на підставі трудового договору (контракту), а також цивільно-правового договору, якщо при цьому вони діяли або повинні були діяти за завданням юридичної чи фізичної особи і під її контролюванням безпечного

724

проведення робіт. Спеціальне правило передбачене щодо підприємницьких товариств та кооперативів.

Суб'єкт, який має відшкодувати шкоду, — фізична або юридична особа, винними діями працівника якої завдано шкоду. Безпосередній заподіювач шкоди — працівник, неправомірними винними діями якого при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків завдано шкоду.

Істотним юридичним фактом є наявність трудових правовідносин між суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати шкоду, та безпосереднім її заподіювачем. Не має значення, є працівник штатним чи позаштатним, постійним або тимчасовим тощо.

Поряд із загальними підставами зобов'язань щодо відшкодування шкоди закон називає спеціальну підставу; шкоду завдано в результаті винних дій працівника при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного й Іншого характеру, вчинення яких належить до змісту службових обов'язків.

Юридична або фізична особа не відшкодовує шкоду, завдану з вини працівника не у зв'язку з виконанням ним своїх трудових обов'язків. Шкода, завдана з вини працівника при виконанні ним трудових (службових) обов'язків, має бути відшкодована незалежно від того, завдана вона працівнику цієї ж особи або іншим особам.

Позов про відшкодування шкоди подається потерпілим не до працівника, який при виконанні своїх трудових обов'язків завдав йому шкоди, а до тієї юридичної або фізичної особи, з якою заподіювач шкоди перебуває у трудових відносинах.

Юридична або фізична особа, яка відшкодувала шкоду потерпілому, набуває права зворотної вимоги (регресу) до працівника — безпосереднього заподіювача шкоди. Розмір цієї вимоги визначається розміром відшкодування шкоди за нормами трудового законодавства.

У ЦК розглянута в окремих статтях відповідальність за шкоду,

завдану державними органами і органами місцевого самоврядування, та їх посадовими і службовими особами.

3. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевогосамоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органоммісцевого самоврядування незалежно від їх вини.

4. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної РеспублікиКрим або органу місцевого самоврядування. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади,

24г,о'і . • . .. 725

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи,

5. Окремо виділений спеціальний випадок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нор-мотворчої діяльності. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових І службових осіб цих органів.

Останні три вказані вище спеціальні випадки відшкодування шкоди мають певну специфіку. Суб'єкти, зобов'язані відшкодувати шкоду, — держава. Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування.

Безпосереднім заподіювачем шкоди можуть бути як органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, так і 'їх посадові або службові особи, які вчиняють незаконні діяння при здійсненні своїх повноважень.

Спеціальна підстава — незаконне діяння заподіювача шкоди при здійсненні своїх повноважень у галузі адміністративного управління.

Особливості цього діяння:

1. таке діяння заподіювача шкоди повинно мати ознаки генерального делікту — бути протиправним, причинно пов'язаним іззавданою шкодою, однак за винятком вини заподіювача — шкодамає відшкодовуватись незалежно від його вини;

2. повинно бути вчинене виключно у сфері адміністративногоуправління;

3. за своїм змістом ці діяння можуть бути різними (незаконневиключення із списку, незаконна затримка видачі трудової книжки при звільненні тощо);

4. форма діяння (акту) може бути як усна, так і письмова;

5. діяння може бути як у вигляді дії (наприклад, прийняття незаконного акта відповідного органу), так і бездіяльності (відмова увчиненні необхідної дії).

На відміну від відшкодування шкоди згідно з раніше чинним законодавством, коли воно було можливе лише у випадках, передбачених окремими законами, таке відшкодування нині передбачене як загальне правило у єдиному кодифікованому законі.

6. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Згідно зі ст.1176 UK шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіж-

726

ного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або

суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у разі постановлений судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом досудового слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не

виникає.

Фізична особа, яка у процесі дізнання, досудового слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок поста-новлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою у повному обсязі у разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відшкодування шкоди в цьому випадку передбачене спеціальними нормативно-правовими актами: Законом України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"; Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України і Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. №6/5/3/41.

Згідно із Законом "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудово-

24- 727

го слідства, прокуратури і суду" громадянину відшкодовуються (повертаються):

1. заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідокнезаконних дій;

2. майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них,цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, що він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності),конфісковане або звернене у дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюютьоперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3. штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витратита Інші витрати, сплачені громадянином;

4. суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5. моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної шкоди громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи у межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування такої шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

7. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпілавід злочину. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом(ст.1177 ЦК).

8. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), регулює §3 гл.82 ЦК. Згідно зі ст. 1209 ЦК продавець,виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідокконструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліківтоварів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їх вини,а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування чи зберігання товару (результатів робіт,

ПОСЛуг). .-.- , ,. .j-. . ...... •/. i.-.W.Wii4.-™i»'..^j.4.* і-

728

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем. Шкода, завдана внаслідок ненадан-ня повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до ч.і цієї статті.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, — протягом 10 років від дня виготовлення товару, виконання роботи {надання послуги).

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню також, якщо;

1. на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги);

2. особу не було попереджено про необхідні дії після спливустроку придатності І про можливі наслідки у разі невиконанняцих дій.