- •2. Поняття «етнос», «народ», «нація»
- •3. Поняття культури. Різноманітність підходів до визначення сутності культури.
- •4. Етнічна к-ра і національна к-ра, їх співвідношення в сучасну добу
- •5. Матеріальна та духовна к-ра
- •6. Суб к-ра та та контр к-ра
- •7. Різноманітність народів, мов і культур в сучасному світі
- •8. Роль мови в становленні розвитку
- •9. Цивілізація.Типи.
- •10. Основны концепції співвідношення культури і цивілізації
- •11.Особливості сучасної цивілізації.
- •12. Поняття «цивілізована людина» і «культурна людина». «Цивілізоване безкультур’я» в сучасну добу.
- •13. Європейці. Характери європейських народів (англійців, французів, німців, іспанців та італійців) за і. Кантом.
- •14. Сучасні теоретичні дослідження типових рис характеру європейських народів
- •15. Соціальний тип характеру.
- •16. Проблеми національного характеру
- •17. Етнокультурні особливості сша як «правильного тиглю народів»
- •18.Типові риси характеру американців
- •19. Американське кредо.
- •20. Роль протестантизму в становленні американців
- •21. Проблема національної свідомості і культурної ідентичності американського народу
- •22. Сучасні виклики американській національній ідентичності (за с. Гантінгтоном)
- •23. Провідні риси унікальної китайської культури.
- •24. Конфуціанство – ідейний стрижень китайської культури
- •25. К-ра Китаю.
- •27. Особливості процесу формування культури Японії
- •26. Гетеро стереотипи сучасного китайського народу
- •28. Основні принципи життя японців
- •29.Прекрасне в японській культурі. Літерат. Японські стилі танка і хайку.
- •30. Історичні особливості розвитку російської культури
- •31. Розрив між національною та етнічною культурою Росії
- •33. Гетеростереотипи сучасних росіян.
- •32. Суперечливість російського нац хар-ру. Основні життєві орієнтації росіян.
- •34. Етнокультурні особливості українського народу
- •35. Роль нац мови в становленні укр. Народу
- •36. Спільне та відмінне у розвитку кул процесів Укр та Зх.Європи
- •37. Автостереотип і гетеростереотип.
- •38. Особливості розвитку культури в суасній незалежній Україні
- •39.Соціокультурний світ.Типи.
- •40. Антична к-ра як колиска всієї євро.Культури
- •41. К-ра Середньовіччя, її внесок в духовну розбудову народів.
- •42. Гуманізм культури доби Відродження. Генії Відродження.
- •43. Європейська к-ра нового часу. Просвітництво.
- •44. К-ра модернізму й постмодернізму(ідейні принципи, основні напрямки, тенденції розвитку в умовах глобалізації)
- •45. К-ра і цивілізація
41. К-ра Середньовіччя, її внесок в духовну розбудову народів.
У надрах Середньовіччя була нагромаджена величезна духовно-культурна енергія, яка сприяла яскравому спалахові людського генія в часи Відродження і Реформації. к-ра Середньовіччя отримала часом неадекватну, але досить оригінальну оцінку в творах науковців, літераторів, політичних діячів. Так, ренесансні гуманісти, діячі Просвітництва та літературно-філософської думки XIX ст. вважали Середньовіччя втіленням величі католицизму та примату сліпої віри над розумом, розквіту монархій та станових привілеїв, влади грубої сили й дикості. Натомість романтики (німецькі, англійські, російські, українські вчені, письменники, поети) ідеалізували Середньовіччя як часи Рицарів і Прекрасних Дам. Але найголовнішим надбанням цього часу стало творення нових націй, їхніх індивідуальних мов та культур, що сягали своїм корінням у тогочасну мову міжнац спілкування - латину. Середньовіччя займає період всесвітньої історії, що слідує за історією стародавнього світу і передує новій історії. Термін «середні віки» ( лат. мedium aevum, букв. – середній вік) з’явився в ХV ст. у італійських істориків-гуманістів, які стали вживати його для визначення періоду історії від загибелі Західної Римської імперії до ХV ст. Епоха Середньовіччя поділяється на три періоди. Перший період – (кінець V – перша половина ХІ ст.) є перехідним від античності і варварства до феодальної епохи, якому характерний економічний занепад. Другий період (друга половина ХІ–ХІІ ст.) – час розквіту середньовічного феодального суспільства, поширення освіти та культурного розвитку. Третій період (ХІV–ХVст.) – час зміцнення феодальної монархії і послаблення впливу церкви, появи наукових дослідних знань, зародження гуманізму і початок епохи Відродження. Період Середніх віків займає V–ХV ст., у сучасній історичній науці його назвали епохою феодалізму, у рамках якої почав закладатися фундамент європейської цивілізації. У цей час європейської історії відбувалося Велике переселення народів, внаслідок чого на історичній території Європи з’явилися нові держави та народи, зародилися сучасні нації, їх мова та к-ра, особливості мислення та поведінки, нац характер. У цей час почали складатися основні класи капіталістичного суспільства – буржуазія та пролетаріат. В епоху Середньовіччя починається історія народів таких європейських держав, як Англія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Бельгія, Голландія, країн Піренейського, Апеннінського та Балканського півостровів, скандинавських країн – Данії, Норвегії, Швеції, а також Візантії, наступниці Західної Римської імперії. У період Середніх віків вже не рабовласник і раб, а феодал і залежний селянин представляли основні класи тогочасного суспільства. Для феодальної епохи характерним є, з одного боку – жорстока експлуатація селянства та низький, примітивний стан техніки, а з іншого – зростання продуктивних сил. Відділення ремесла від росту міст, центрів ремесла та торгівлі. Подальше зростання продуктивних сил призведе до формування нових капіталістичних відносин, які завершаться буржуазними революціями у деяких європейських країнах. Велику роль у житті народів середньовічної Європи відігравали церква та релігія, які жорстко контролювали діяльність людини протягом життя, постійно впливаючи на її свідомість та поведінку. Під церковною опікою перебували не тільки низи, а й феодальна знать. Середньовічна церква була зіткана з протиріч. Вона мала великий позитивний вплив на все духовне життя суспільства, сприяла зміцненню єдності європейських народів, залученню їх до нових морально-етичних цінностей. Разом з тим, християнська церква частково пригнічувала народну культуру, корені якої сягали у язичницькі часи, переслідувала іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки. Об’єднавши на основі християнських цінностей європейські народи, церква сама ж вбила між ними клин, розколовшись у ХІ ст. на західне та східне християнство. Середньовіччя відіграло важливу роль у культурному розвитку Європи. У цей період почали створюватися європейські нації і національні мови, виникали міста, разом з ними - ремесла, торгівля, створювалась багатогранна цивілізація, що сформувала обличчя сучасного європейця.