1. Поняття «етнічний стереотип». Які типи етнічних стереотипів Вам знайомі?

Етностереотип – це узагальнений, емоційно-насичений образ етнічної групи або її представників, який створено історичною практикою міжетнічних стосунків. Віддзеркалюючи бажання людей зберегти етнокультурну ідентичність, етностереотип відіграє важливу соціальну роль як фактор консолідації та фіксації етнічної групи. Етностереотипи мають трикомпонентну структуру: 1) констатація особливостей етнічної групи – когнітивний (пізнавальний) елемент; 2) ставлення до цих особливостей, що зумовлює їхню оцінку – емотивний елемент; 3) формування певного типу поведінки щодо цієї етнічної групи конативний (поведінковий) елемент. У. Ліппман виокремлював чотири аспекти стереотипів. По-перше, стереотипи завжди простіші, ніж реальність – складні характеристики стереотипи "укладають" в дві-три пропозиції. По-друге, стереотипи люди набувають (від знайомих, засобів масової інформації і ін.), а не формулюють їх самі на основі особистого досвіду. По-третє, всі стереотипи помилкові, більшою чи меншою мірою. Завжди вони приписують конкретній людині межі, якими вона зобов'язана володіти лише через свою приналежність до певної групи. По-четверте, стереотипи дуже живучі. Навіть якщо люди переконуються у тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не відмовитися від нього, а стверджувати, що виключення лише підтверджує правило. Наприклад, зустріч з високим китайцем лише переконує жертву стереотипу у тому, що вся решта китайців – маленького зросту. Стереотип може змінитися і бути перенесений на іншу групу населення. Наприклад, американці на початку 20 століття називали євреїв "довгоносими". Проте згодом стало очевидним, що далеко не всі євреї володіють видатними прикрасами на лицях. Нині цей епітет періодично вживають по відношенню до арабів. Виділяються наступні різновиди етнічних стереотипів: Гетеростереотипи є стереотипними уявленнями про іншої етнічної групи чи нації. Автостереотипи - стереотипні уявлення народу про самого себе. У той час як гетеростереотипи дуже часто (але не обов'язково) є негативними, у групі автостереотипів кожного етносу звичайно переважають позитивні стереотипні уявлення про себе. Виділяють ще два типи етнічних стереотипів: позитивні, негативні. По предмету чи обсягу змісту виділяють самі різні різновиди стереотипів. У принципі ми можемо мати стільки соціальних стереотипів, скільки груп людей знаємо. Можна виділити наступні основні функції етнічних стереотипів: економії мислення - стереотипи, спрощують картину об'єктивної реальності, створюють категорії та схеми уявлень, полегшуючи наші розумові процеси. збереження існуючого суспільного ладу - стереотипи консервативні і, якщо стають думками та переконаннями людей, сприяють збереженню і захисту громадського ладу. Тому руйнування групи стереотипів - початок соціальних змін. вираження протесту - коли будь-яка соціальна група чи держава проводить політику,що не задовольняє певні групи людей, в цих соціальних середовищах починають формуватися негативні стереотипи у ставленні влади чи цих груп. Таким шляхом люди висловлюють протест проти неприємної реальності. спотворення реальності - Це перешкода па шляху до наукового пізнання суспільства, етносів та міжетнічних відносин. Буває так, що певні індивіди чи групи людей зацікавлені саме в спотворенні соціальної реальності.

2. Поняття «етнос», «народ», «нація»

При з’ясуванні сутності етнонаціональних відносин найчастіше вживають поняття, пов’язані з їхнім розвитком: “народ”, “нація”, “етнос”. Нерідко їх трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Уже в античності намітилося розрізнення цих понять. У давньогрецькій мові, наприклад, для позначення поняття “народ” використовувалися два терміни: “етнос” і “демос”. У середньовічній Європі термін “нація” спочатку (з XV ст.) означав “земляцтво”. До XIX ст. він набув сенсу, близького до сучасного. “Нація” стала трактуватися як альтернатива феодально-династичної і племінної роз’єднаності. НАРОД – біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв’язками. Вчені довели, що французький народ – наслідок змішання римлян, кельтів і германців; український – слов’янських і тюркських племен Київської Русі; завдяки змішанню слов’ян, угро-фінських племен, гунів, монголів і татар постав російський народ. Та сутність народу не вичерпується біологічним походженням, оскільки він живе в певному просторі. Колективними зусиллями народу облаштовувалася певна територія. Народжувалося поняття “батьківщина”. До цього прилучився ще один важливий компонент – мова. З її допомогою люди спілкувалися між собою, завдяки їй починалося духовне життя народу. Кожне соціальне явище – це явище народне: народна к-ра, народне мистецтво, народна релігія тощо. ЕТНОС – формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території. Наприклад, українці живуть зараз у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Там вони утворюють етнічні групи, що належать до єдиної нації певної країни. Протягом писаної історії етноси розвивалися в кількох формах, головними з яких вважаються: рід – плем’я – народ – нація. Як феномен, кожний етнос – це специфічна форма існування людського роду, соціокультурний організм на певній стадії цивілізаційної зрілості цих щаблів, тобто: нації, народності, племені, роду. Отже, етнос — це група людей, яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу життя та особливостями психічного складу. НАЦІЯ – політично, державно організований народ. Нація утворюється на основі певного етносу, до якого приєднуються представники інших етносів, що живуть на певній території та пов'язані між собою певним типом соціально-економічних відносин. Націю можна трактувати як спільність людей, що формується завдяки єдності таких засад: 1)територіальних: кожна нація має свою територію, "життєвий простір". 2)етнічних: нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки — це самосвідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єдиної історії, традицій. 3)економічних: спільність господарських зв'язків універсального рівня консолідує людей, пов'язує єдиною справою, сподіванням на позитивні результати. 4)загальнокультурних: мови, традицій, звичаїв, обрядів, що передаються від покоління до покоління, з уст в уста. Немає мови — немає і нації. Нація також згасає, якщо втрачається її к-ра, порушуються традиції, нехтуються звичаї, забувається історія. 4)психологічних: нація має спільні риси психічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування. МЕЖА МІЖ ЕТНОСОМ І НАЦІЄЮ – пролягає між тим, що не залежить від людини, не є її особистою заслугою і зумовлена лише фактом її народження і тим, що потребує від неї певного особистого зусилля й усвідомленого вибору. Якщо до етнічної культури люди прилучаються колективно, з причини своєї належності до певного етносу (внаслідок традиційного, локального, анонімного характеру цієї культури), то до національної культури вони прилучаються здебільшого індивідуально, а інколи – всупереч своєму етнічному походженню. У цьому розумінні нація протистоїть кровноспорідненій і буттєвій визначеності людей, їхньому існуванню як гомогенних колективів з невирізненністю індивіда з певного способу життєвиявлення. Нації викристалізувалися лише в XVII–XVIII ст. На відміну від народу, нація не є витвором природи, а народжується історично. Процес переростання народу в націю – це повільна кристалізація національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. З огляду на взаємозв’язок з етнічними утвореннями, нація немовби переводить їх існування на новий ступінь, певною мірою “знімаючи” такі чинники етнічної ідентифікації, як територія проживання, кровна спорідненість, мова спілкування, певний культурно-господарський тип, символічна визначеність тощо. Цей процес може прискорюватись або гальмуватись.