38. Особливості розвитку культури в суасній незалежній Україні

Важливий внесок у розвиток театрального мистецтва в 90-х pp. внесли режисери Р. Віктюк, С. Донченко, Б. Шарварко, актори Н. Сумська, А. Хостікоєв, Л. Задніпровський. Позитивні зміни відбуваються в роботі українського телебачення. Підвищився аналітичний рівень інформаційних передач, ток-шоу, урізноманітнилися розважальні програми.Значними можна назвати Досягнення у сфері пісенної творчості. Регулярно відбуваються пісенні фестивалі «Червона рута», «Пісенний вернісаж», «Пісня року», «Таврійські ігри». Велику популярність здобули естрадні співаки П. Зібров, А. Кудлай, В. Білоножко, Л. Сандулеса, І. Білик, Т. Повалій.Великих успіхів досягли українські спортсмени на літніх Олімпійських іграх 1996 р. у м. Атланта (США), посівши почесне 9 командне місце й увійшовши до числа головних спортивних країн світу.

39.Соціокультурний світ.Типи.

Соціокультурним світом ми називаємо суспільство, характерною ознакою якого є особливий, специфічний для нього тип культури. Будь-який соціокультурний світ відрізняється не тільки своєрідністю культури, але й звичаями життя у ньому. к-ра забезпечує цілісність соціокультурного світу, бо вона утворює загальне інформаційно-семіотичне середовище, у якому відбувається життєдіяльність її членів. Це середовище об'єднує їх і дає можливість взаємодіяти між собою. Соціокультурні світи поділяються на типи, які не взаємовиключають один одного:. Історичні типи культури — це епохи у розвитку суспільства, які змінюють одна одну (наприклад античний світ); Регіональні культури — це надетнічні культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі і на протязі довгого історичного часу зберігають свою специфіку (наприклад, к-ра Латинської Америки); Цивілізації — соціокультурні світи різноманітного вигляду, які виникають на відповідному етапі історії і виступають як особливі форми суспільства. Вони істотно розрізняються за ознаками: за змістом духовного життя, рівню розвитку техніки і економіки, особливостями соціально-політичної системи, панівної релігії та інше (наприклад, шумерська цивілізація).

40. Антична к-ра як колиска всієї євро.Культури

Античність цілком слушно називають колискою європейської цивілізації, бо там її витоки, прототипи майбутніх форм економіки, політичного устрою, науки, мистецтва, менталітету, права.

Духовну скарбницю Еллади і Риму становлять філософія як особлива форма мислення та культури, логіка й головні зсади раціоналістичного світогляду, першовитоки багатьох наук.

Ця блискуча к-ра, “грецьке диво”, як назвав її Бертран Рассел, однією із засад мала автономію індивіда. Античність створила механізми політики та управління, які ще й до тепер не втратили актуальність і цінність. Інші характерні особливості античної, насамперед еллінської думки – принциповий антидогматизм і надзвичайно активні й систематичні запозичення у близьких і далеких народів. Греки ламали міжкультурні бар’єри. Чимало досягнень геометрії Єгипту й Вавилону стали надбанням грецької математики. В них же запозичено сонячний календар, у фінікійців – алфавіт. Але засвоюючи чуже греки часто докорінно його переробляли й додавали щось принципово нове. В класичній Греції людина не мислилася поза державою. Найважливішим стимулом економічного й технічного прогресу був обмін досвідом і виробничими навичками в землеробстві й ремісництві між грецьким і негрецьким населенням. У Греції склався не монархічний, а республіканський тип рабовласницької держави. головними об’єктами і змістом культури була вільна й політично активна людина. Як говорив афінський філософ Протагор: “Людина – мірило всіх речей”. Герої культури Греції – реальні люди. Навіть грецькі боги мають людську подобу, володіють людськими достоїнствами і слабкостями. Виникали гімназії, театри, стадіони та іподроми; навіть у невеличких поселеннях, що не мали полісного статусу. У V – IV ст. до н.е. набуває поширення будівництво культових споруд, зокрема храмів та алтарів. Етнічна самосвідомість знаходила свій вияв у різних формах суспільного життя. Культурними настановленнями, які об’єднували грецьку народність, були олімпійські ігри. Вони проходили в Олімпії на Пелопоннесі на честь Зевса Олімпійського. Тут стояв його храм з величезною статуєю батька бога. Олімпійські ігри проводились раз на чотири роки. Перша олімпіада відбулась в 776 р. до н.е. На час ігор, які тривали п’ять днів, війни припинялися, щоб дороги до Олімпії були безпечними. Олімпійські ігри ставали провісницями миру. Важливу роль в об’єднанні греків відігравали оракули. У класичний період (V – IV ст. до н.е.) відбувся розквіт філософсько-етичної думки. Найвідомішими мислителями цього періоду були Сократ, Анаксагор, Демокріт, Протагор, але особливо уславились Платон та Арістотель. Вершиною давньогрецької матеріалістичної філософії було вчення Демокрита про атомістичну будову Всесвіту та атом як найменшу частину вічної і незмінної всюди сущої матерії з її одвічною властивістю – рухом. Гармонія і пропорція стають ідеалом культури античної Греції.

У період класики зароджується грецька трагедія, дослівно – “пісня козлів”. Це драматичний твір, у якому невирішений суспільний конфлікт накладався на вчинок людини, що призводило її до страждань і загибелі. У стражданнях героя найяскравіше виявлялася гідність і велич людини. Стародавня Греція є батьківщиною комедії. Комедія (від грец.komodia) – жанр драми, у якому дійство і характери трактовані у форму смішного, веселого. Одним з найвизначніших явищ давньогрецької культури був театр. Театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, як виконувались під час свята бога Діоніса. Виконавці вбиралися у козлині шкури, хором співаючи пісні на чолі із заспівувачем, який називався корифеєм і розмовляв з хором про Діоніса.

Значення римської культури для світової цивілізації важко переоцінити. Ще й зараз більшість наукових, медичних, юридичних термінів – латинського походження. Таке ж значення мають досягнення римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві, системі державного та приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя. Первісна релігія в римлян була анімістична. Поступово римляни перейшли до землеробського культу. Крім основних громадських і хатніх культів, у римському суспільстві дуже поширилося обожнення різних понять: слави (gloria), перемоги (victoria), згоди (concordia), доблесті (virtus) тощо. З часом у Римі з’явилося багато нових богів, запозичених здебільшого у греків. Поступово утворився пантеон з 12 головних богів, які були римськими аналогами грецького релігійного культу. З часом Рим поступово прикрасився храмами та статуями, в храмах швидко виник прошарок жерців – понтифіків, які докладно знали всі тонкощі культу і стежити за його дотриманням. Римляни досягли значних успіхів у розвитку наукових знань, хоч на відміну від греків, займалися лише тими науками, які мали практичне значення. Досягнення античної медицини звів у єдину систему Клавдій Гален – лікар, природознавець, автор майже 400 праць з анатомії та фізіології людини, терапії. Однією із складових частин римської культури були різноманітні видовища, які повинні були відволікати громадян від проблем суспільного життя та негараздів. “Хліба та видовищ!” – це гасло стає головним стрижнем римського буття.